Тема 7

1. Самостійне спостереження явищ дійсності у процесі навчання

Самостійне спостереження - безпосереднє сприймання явищ дійсності. «Ніщо не може бути важливішим у житті, як уміти бачити предмет з усіх боків і серед тих відносин, в які він поставлений. Якщо ми вникнемо глибше в те, що звичайно називається в людях визначним або навіть великим розумом, то побачимо, що це головним чином є здатність бачити предмети в їх дійсності, всебічно, з усіма відносинами, в які вони поставлені. Якщо навчання має претензію на розвиток розуму у дітей, то воно повинно вправляти їх здатність спостереження», - писав К. Ушинський.

Школа має великі можливості для організації спостережень, їх можна вести на уроці (особливо у процесі лабораторних і практичних занять), використовуючи наочні посібники, під час екскурсій. Наприклад, за завданням учителя біології учні тривалий час спостерігають за ростом рослин. Формування складних географічних понять (клімат, погода) потребує самостійних спостережень упродовж року за атмосферою. Такі спостереження привчають учнів глибше аналізувати їх, порівнювати, робити висновки, занотовуючи все це в свої щоденники.

Методика організації будь-якого виду самостійного спостереження потребує послідовного використання його елементів. Це - інструктаж учителя про мету, завдання і методику спостереження (повторення або вивчення навчального матеріалу, необхідного для свідомого виконання завдань спостереження), здійснення спостереження, фіксація, відбір і аналіз його результатів учнем, узагальнення і формулювання висновків (вивчення вчителем поданих учнями матеріалів спостереження, їх аналіз і оцінка виконаної роботи).

Процес формування міжпредметної спостережливості яскраво описав у своїй книзі «Школа просто неба» В. Сухомлинський: «Лютий. Зимова холоднеча. Але ось випала сонячна днинка. Ми йдемо в тихий, засніжений сад. Придивіться, діти, уважно до всього, що оточує нас, - чи бачите ви перші ознаки наближення весни? Навіть найнеуважніший з вас може помітити дві - три ознаки, а той, хто не тільки подивиться, а й подумає, побачить двадцять ознак . Дивіться, слухайте, думайте», - кажу я учням. Я бачу, як придивляються діти до засніженого віття, до кори дерев, прислухаються до звуків . Потім ми приходимо в сад через тиждень, знову через тиждень, і щоразу перед допитливими дитячим поглядом відкривається щось нове».

Ефективність методу спостереження значною мірою залежить від того, якою мірою зібрані під час спостереження матеріали вивчають і відповідно обробляють під керівництвом учителя й на їх основі роблять певні висновки, узагальнення.

2. Самостійна робота студентів магістратури з навчальною літературою

У сучасному освітньому процесі постала важлива і одночасно складна проблема – організація самостійної роботи студентів магістратури вищого навчального закладу. Важливість цієї проблеми пов'язана з новою роллю самостійної роботи, яку вона набуває у зв’язку з переходом на діяльнісну парадигму освіти. У результаті такого переходу самостійна робота стає провідною формою організації навчального процесу, і разом з цим виникає проблема її активізації. Такий підхід передбачає допомогу магістрантові в усвідомленні себе особистістю, у виявленні і розкритті своїх можливостей, становленні самосвідомості, засвоєнні особистісно-значущих і суспільно прийнятних цінностей, самовизначенні, самоствердженні і самореалізації. Ці особистісні досягнення є принципово важливими для магістранта в умовах освіти, яка інтенсивно змінюється.

Ті 50 % навчального часу магістрантів, які витрачаються ними на самостійну роботу, не дають очікуваних результатів в силу своєї недостатньої цілеспрямованості, диференціації і варіативності, під час якої мінімально враховуються індивідуальні можливості, потреби та інтереси студентів магістратури. Також, ці відсотки не можуть забезпечити якісну реалізацію поставлених завдань. У зв’язку з цим, активізувати самостійну роботу магістрантів в освітньому процесі можливо через значне підвищення її ролі у

досягненні нових освітніх цілей, проблемний характер якої буде мотиваційною домінантою у ставленні до самостійної роботи як до ведучої у навчальному процесі.

Актуальність проблеми оволодіння студентами магістратури методами самостійної пізнавальної діяльності обумовлена тим, що в період навчання у вузі закладаються основи професіоналізму, формуються уміння самостійної професійної діяльності. У зв’язку з цим особливо важливо, щоб магістранти, опанувавши знаннями і способами їх добування, усвідомлювали, що самостійна робота покликана завершувати завдання навчальної роботи, бо ніякі знання, що

не стали об'єктом власної діяльності, не можуть вважатися справжнім надбанням особистості.

Відомо, що самостійна робота студентів – це спланована робота, яка виконується по завданню та при методичному керівництві викладача, але без його безпосередньої участі. Самостійна робота вміщує у собі потужний дидактичний потенціал, оскільки в процесі роботи відбувається не тільки засвоєння навчального матеріалу, але й його розширення, формування вміння працювати з різноманітними видами інформації, розвиток аналітичних здібностей, навичок контролю та планування навчального часу. Також, самостійна робота є найважливішою умовою самоорганізації в оволодінні методами професійної діяльності, пізнання і поведінки; є знаряддям педагогічного керівництва і управління самостійною пізнавальною і науково-

виробничою діяльністю що узагальнюється в процесі навчання і професійного самовизначення.

У зв’язку з цим самостійна робота набуває все більшого значення для студентів магістратури. Ця проблема не нова, їй приділяється велика увага в педагогіці, психології, методиці викладання різних дисциплін, узагальнюється досвід практичної роботи, вивчається бюджет часу студентів, способи раціональної організації і культури розумової праці стосовно різних дисциплін та різних спеціалізацій. Організація аудиторної та позааудиторної самостійної роботи у процесі навчання у вузі, формування умінь навчальної праці є основою для після вузівської освіти і подальшого підвищення кваліфікації. Таким чином, у вузі студенти магістратури отримують підготовку до подальшої самоосвіти, а

засобом досягнення цієї мети є самостійна робота.

На наш погляд зміст самостійної роботи магістрантів має двоєдиний характер. З одного боку, це сукупність навчальних і практичних завдань, які виконуються студентами магістратури в процесі навчання, тобто, об’єкт їхньої діяльності. З іншого боку, це спосіб діяльності щодо виконання відповідного теоретичного або практичного завдання. Зовнішній вираз змісту самостійної роботи студентів магістратури знаходиться у всіх організаційних формах навчальної і позааудиторної діяльності, у ході самостійного пошуку інформації для виконання поставленого завдання. Від цього залежить те, на якому рівні магістрант виконує самостійну роботу.

Виділяють п’ять рівнів самостійної роботи. Перший рівень – дослівне та змінене відтворення інформації. Другий рівень – самостійна робота за зразком. Третій рівень – реконструктивно-самостійна робота. Четвертий рівень – евристична самостійна робота. П’ятий рівень – творча, дослідницька самостійна робота. При детальному розгляді ми зазначаємо, що самостійна робота не тільки сприяє формуванню професійної компетентності, але й забезпечує процес розвитку методичної зрілості, навичок самоорганізації і самоконтролю освітньої діяльності. Цей аспект є важливим тому, що сприяє становленню майбутнього фахівця як суб’єкта професійної діяльності, який здатний до саморозвитку, проектуванню та перетворенню своєї власної діяльності.

У світлі сучасних вимог до професійної підготовки студентів магістратури, методика викладання математики у ВНЗ повинна бути зорієнтована на розвиток їхніх особистісних якостей: самостійну діяльність, особисту відповідальність, тобто ключових компетенцій, але зберігши кращі традиції природничо-математичної освіти. Самостійна робота студентів магістратури, на нашу думку, повинна розглядатися у контексті формування методичних основ самостійного рішення професійних завдань. Розкриваючи досвід роботи магістратури на факультеті підготовки вчителів початкових класів Слов’янського державного педагогічного університету зазначимо, що насамперед важливо наголосити, що навчання магістрів – це навчання дорослих людей. Висока самостійність мислення засвідчує їх достатню зрілість та адекватність цілей і мотивів обраному шляху фахового зростання. Це є достатньою підставою для надання їм більшої самостійності ніж студентам.

Тема 8