Педагогіка вищої школи Викладач - Артемова

Папка педагогічної майстерності попросити у бібліотеці. Там є аркуші формату А4, на яких є завдання. Педагогічна асистентська практика магістрів – методичка 15/35, Артемова, стор. 10 надрукувати, 2010 р.

Література – Історія педагогіки в Україні - Артемова

Тема 1. Вища освіта та педагогіка вищої школи України на сучасному етапі

1. Організаційні основи системи вищої освіти в Україні

2. З історії розвитку вищої освіти в Україніюю

3. Ступенева підготовка фахівців із різних спеціальностей

4. Теоретичні основи педагогічного процесу у вищій школі

Заклад має забезпечити умови необхідні для отримання освіти і підготувати фахівців для країни. До закону про вищу освіту 2002.

Три форми власності:

• Державна

• Приватна

• Комунальні

Усі вищі повинні працювати згідно з умовами ліцензії та акредитації.

Зміст – система знань, необхідна сус-ву.

Державні стандарти – встановлені певні норми та умови.

1 рівень – технікум (випускає спеціаліста)

2 – коледж (випускає бакалавра)

3 та 4 – інститут, консерваторія, університет (випускає магістрів)

Парадигма – певна система знань, яка служить моделлю для побудови системи вищої освіти. Парадигма є підґрунтям наукового пізнання.

Причини парадигми вищої освіти:

• Фундаментальність

• Альтернативність

• Варіативність

• Гуманізація

• Гуманітаризація

• Демократизація

Децентралізація в управлінні вищою школою.

Стилі викладання:

Авторитарний стиль викладання:

• турбота про справу із зневагою до особистості,

• Студент – пасивний виконавець, без права на самостійність та ініціативу,

• Завдяки повному контролю в студентів зникає відповідальність, розвивається тривожність.

Ліберальний стиль:

• Невтручання в життя колективу,

• Низький рівень вимог, формальне розв’язання проблеми,

• Некерованість навчального, виховного процесу,

• Потрапляння під суперечливі впливи, самоплив

Демократичний стиль викладання:

• повага до особистості,

• розвиток у студентів впевненості у собі.

Найкраща форма правління. Демократичний викладач має мобілізувати студентів на навчання.

Студент – учасник учбового процесу.

Два учасники процесу – викладач та студент.

Основні компоненти формування високоякісного спеціаліста

• Соціальні риси

• Власний життєвий досвід

• Особисті якості

• Трудові вміння

• Інтелектуальні риси

• Професійна майстерність

• Морально-естетичні якості

Лекція 2 (4)

За різними теоретичними підходами сутність навчання визначають як:

• Передачу суспільно-виробленого досвіду підростаючому поколінню

• Групову діяльність, що включає викладання та учіння

• Єдину діяльність з відтворення культури

• Управління викладачем засвоєним знань студентам.

Навчання передбачає учіння і виховання.

Учіння – цілеспрямований процес опанування студентами знаннями, оволодіння вміннями і навичками їх видобувати і застосовувати.

Навчання –> система спеціально дібраних педагогічних впливів

Учіння –> діяльність студента, його особиста праця, спрямована на оволодіння змістом освіти.

Навчання і учіння дорослих як процес взаємодії викладача і студента

Викладач – навчання/учіння – Студент

Суб’єкт навчання – викладач, об’єкт навчання - студент