7.Призначення bios,основне меню Setup bios.

BIOS (англ. Basic Input/Output System — базова система введення/виведення) — є набором спеціальних підпрограм, які використовуються комп'ютерами архітектури x86 для ініціалізації компонентів персональної платформи, необхідних для її первинного завантаження та подальшої роботи. Такими є процесор, системна логіка (чіпсет), оперативна пам'ять, клавіатура, відеокарта та інші. Фактично, це — перше програмне забезпечення, що виконується процесором. Оскільки на початковому етапі завантаження комп'ютера зовнішні пристрої недоступні, BIOS, в загальному випадку, зберігається незалежним від живлення персональної платформи чином — в NVRAM-пам'яті (від англ. Non Volatile, — не тимчасова). Для цього, як правило, використовується одна або декілька спеціальних мікросхем — пристроїв постійного зберігання даних, які розташовані на системній платі.

- У розділі "Main" або "Standard CMOS Setup" можна задати дату і час, а також параметри жорстких дисків; - у розділі "BIOS Features Setup" наведені різні загальні налаштування; розділ "Integrated Peripherals" відповідає за інтерфейси і додаткові системні функції; розділ "Power Management Setup" дозволяє налаштувати всі опції енергоспоживання та живлення ; - у розділі "PnP / PCI Configurations" можна прив'язувати переривання (IRQ) до карт розширення вашого ПК. Якщо подібні функції відсутні в розділі, їх можна виявити в підрозділі "Advanced"; - розділ "Hardware Monitor" дозволяє дізнатися значення системних датчиків: температуру процесора або швидкість обертання вентиляторів (об/ хв). Зазвичай показуються швидкості обертання вентиляторів процесора і корпусу, але також тут можуть бути присутні параметри вентилятора блоку живлення або інших; - пункт "Load Setup Defaults" відновлює настройки BIOS за замовчуванням і усуває всі зміни, які ви могли внести. Даний пункт буде корисний, якщо ваші дії привели до яких -небудь проблем в системі.

8.Контрольно-вимірювальні пристрої.

Для пошуку невеликих несправностей і ремонту ПК досить мати лише кілька основних інструментів. Однак, якщо ви хочете підійти до цього професійно, варто врахувати, що існують спеціальні інструментальні засоби, які дозволяють виявити проблеми і усунути їх просто і швидко.

До їхнього числа належать:

– простий набір інструментів для розбирання і складання;

– диагностичні пристрої і програми для тестування компонентів комп'ютера;

– прибори для вимірювання напруги і опору: цифровий мультиметр, логічні пробники і генератори одиночних імпульсів для перевірки цифрових схем;

– хімічні препарати (розчин для протирання контактів), пульверизатор з охолоджувальною рідиною і балончик зі стисненим газом (повітрям) для чищення деталей комп'ютера;

– набір тампонів для протирання контактів;

– спеціалізовані підручні інструменти (наприклад, інструменти, необхідні для заміни

мікросхем (чіпів));

– тестові роз’єми для перевірки послідовних і паралельних портів;

– прибори тестування пам'яті, що дозволяють оцінити функціонування модулів

SIMM/DIMM/RIMM;

– сканер для мережевих кабелів (при роботі із ПК, підключеними в мережу);

– плата POST. Якщо ви працюєте з комп'ютером, на якому встановлена DOS або яка-небудь інша операційна система (не Windows), придбайте плату POST,що може також надати дані про використовувані переривання (IRQ) і адреси прямого доступу до пам'яті (DMA). У деяких випадках може знадобитися комплект інструментів для пайки.