1.Соц-ек сутнь праці та соц-труд відносин. Особлив праці та соц-труд віднос як об’єкта дослідж.

Праця-доцільна організована та свідома діяльність людей яка спрямована на створення матеріал і духовних благ.Процес праці містить основні моменти:власне працю,предмет праці,на який вона спрямована та засоби праці,технологія діяльн.,організація праці.

Праця – основа життєдіяльності і розвитку людського суспільства. Зміст і хар пр. залежить від ступеня розв продукт сил і сусп відносин і взаємообумовлюють один одного.Обєктом- дисципліниє праця та відносини між робітниками. Предмет-праця та закономірності становлення і розвитку соц.-труд відносин між суб’єктами сусп.-корисної діяльності.

У процесі праці формується система соціально-тру­дових відносин, що є стрижнем суспільних відносин на рівні народного господарства, регіону, організації та окремих індивідів.

Нині економічна наука розглядає працю комплексніше, зокрема, пропонується вивчати щонайменше п’ять елементів процесу праці: предмети праці – речі, дані природою, або предмети, вироблені попередньою працею, тобто те, на що спрямована праця людини з метою створення життєвих благ; засоби праці – провідник продуктивної дії людини на предмети та природні запаси, тобто знаряддя або комплекс речей, за допомогою яких людина в процесі трудової діяльності впливає на предмети праці для перетворення їх у споживчі вартості; технологія діяльності – визначений порядок виробничих процесів, сукупність методів впливу на предмет праці для зміни чи надання йому нових властивостей, форми; організація праці – система виробничих взаємозв’язків працівників із засобами виробництва та між собою, що утворює певний порядок організації для здійснення процесу праці; сама праця (жива праця) – процес усвідомленого впливу працівника, який має відповідні знання, вміння та навички на предмети праці задля досягнення конкретного результат Особливості праці як об'єкту дослідження, полягають втому, що, по-перше, праця — це доцільна діяльність людей по створенню благ та послуг, яка повинна бути ефективною, раціонально організованою; по-друге, праця є однією з головних умов життєдіяльності не лише окремої особи, але і будь-якого підприємства чи організації, а також суспільства в цілому; по-третє, в процесі праці формується система соціально-трудових відносин, які утворюють стрижень суспільних відносин на рівні економіки в цілому, на рівні регіону, підприємства і мікроколективу.

Соціально-трудові відносини - комплекс взаємовідносин між їхніми сторонами – найманими працівниками та роботодавцями, суб’єктами і органами сторін за участі держави (органів законод і виконавч влади) і місцевого самоврядування. Ці відносини пов’язані з найманням, використанням, розвитком робочої сили, винагородою за працю та спрямовані на досягнення високих рівнів якості життя та ефективність виробництва.

Конституцією нашої країни України проголошено демократичною соціальною державою, найвищою цінністю якої є життя, здоров’я, честь та гідність людини, вільний і всебічний розвиток її особистості.

Соціально орієнтована економіка – це ринкова економіка, якій силою державного впливу надається орієнтація на розвиток і добробут громадян.

2. Еволюція та сучасні трансформації напряму наукових досліджень соціально-трудових проблем.

До 19го ст. людина і її розвиток розглядалися як засіб для нагромадження матеріал багатства нації.Перша ідея того,що людина сама по собі є багатством висловив В.Петті, а після нього А.Сміт. Саме представники класичної політекономії були першими дослідниками питання економіки праці.

Проте до початку 20го ст. проблеми ек.праці дослід в контексті загал ек. Науки,а самостійної вона стала століття тому.

Перший етап відгалуження економіки праці як самостійної науки тривав з кінця 19- до 20х рр. 20го ст..З’явилася школа наукової організації праці. В аспекті дослідження проблем управління працею вчені шукали шляхи індивідуального розвитку працівників,а також вважали ,що трудовий колектив має деструктивний вплив на працівника та знижує продуктивність праці.В цей період було сформовано понятійно-термінологічний апарат. Другий етап з20хрр до 60рр 20 ст.Основним питанням цього періоду на Заході було дослідження ринку праці, а також став рух за людські відносини у виробництві.Було доведено значення для ефективності виробництва вили взаємодії між людьми.Третій етап-1960-1970 рр. пов'язаний з трансформацією фундаментальних засад управління трудовою діяльністю.Праця почала регулюватись не лише з середини а й ззовні. Управління ек процесами розгляд як цілеспрямов вплив на людей і через них на виробничі відносини.У науці зявилися поняття «людські ресурси», «людський капітал».Виникає напрямок науки- ергономіка,предметом якої є дослідження різноманітних характеристик людини що працює з урахуванням численних вироб факторів з метою оптиміз знарядь умов і процесу праці.

Четвертий етап розвитку економіки праці ще триває і він тісно зв’язаний з інформаційною революцією,розвитком мережних структур та глобалізацією.У всіх ек. І труд процесах зросло знач зовн. середовища,підвищ роль індивіда як об’єкта дослідж. Тощо.

3.Зміст та характер праці. Особливості змісту та характеру праці в умовах постіндустріального розвитку економіки.

Праця-доцільна організована та свідома діяльність людей яка спрямована на створення матеріал і духовних благ.Процес праці містить основні моменти:власне працю,предмет праці,на який вона спрямована та засоби праці,технологія діяльн.,організація праці.

Праця – основа життєдіяльності і розвитку людського суспільства. Зміст і хар пр. залежить від ступеня розв продукт сил і сусп відносин і взаємообумовлюють один одного.Обєктом- дисципліниє праця та відносини між робітниками. Предмет-праця та закономірності становлення і розвитку соц.-труд відносин між суб’єктами сусп.-корисної діяльності.

У процесі праці формується система соціально-тру­дових відносин, що є стрижнем суспільних відносин на рівні народного господарства, регіону, організації та окремих індивідів.

Нині економічна наука розглядає працю комплексніше, зокрема, пропонується вивчати щонайменше п’ять елементів процесу праці: предмети праці – речі, дані природою, або предмети, вироблені попередньою працею, тобто те, на що спрямована праця людини з метою створення життєвих благ; засоби праці – провідник продуктивної дії людини на предмети та природні запаси, тобто знаряддя або комплекс речей, за допомогою яких людина в процесі трудової діяльності впливає на предмети праці для перетворення їх у споживчі вартості; технологія діяльності – визначений порядок виробничих процесів, сукупність методів впливу на предмет праці для зміни чи надання йому нових властивостей, форми; організація праці – система виробничих взаємозв’язків працівників із засобами виробництва та між собою, що утворює певний порядок організації для здійснення процесу праці; сама праця (жива праця) – процес усвідомленого впливу працівника, який має відповідні знання, вміння та навички на предмети праці задля досягнення конкретного результат Особливості праці як об'єкту дослідження, полягають втому, що, по-перше, праця — це доцільна діяльність людей по створенню благ та послуг, яка повинна бути ефективною, раціонально організованою; по-друге, праця є однією з головних умов життєдіяльності не лише окремої особи, але і будь-якого підприємства чи організації, а також суспільства в цілому; по-третє, в процесі праці формується система соціально-трудових відносин, які утворюють стрижень суспільних відносин на рівні економіки в цілому, на рівні регіону, підприємства і мікроколективу.

Зміст праці- виражає розподіл обсяг і структуру конкретних трудових функцій,спрямованих на створення продукту праці на робочому місці.визначається сукупністю виконуваних операцій та характеризує взаємодію особистісних і речових факторів процесу праці, професійні знання працівників необхідні для здійснення труд процесу,уміння та навички. Зміст праці розкриває процес взаємодії людини з природою засобами та предметами праці.

Характер праці- це її соц.-ек форма,яка дозволяє розглядати працю в аспекті сусп. відносин виробництва.Його визнач форми та методи залучення членів суспільства до праці,ставлення працівн до праці, відносини власності на засоби вир-ва,взаємозв’язок між працею окрем праців та суку працею.

Епоха постінд розвит позначилася на трансформац змісту і характеру праці.Праця набуває більш творчого та вільного характеру концентруючись у сфері високих технологій.До головних рис нового змісту праці відносять використання складних засобів праці,автоматизація процесів,перехід до виконан комплексних завдань ,посил відповідал окремих працівників та колективів за створення якісного та конкурентоспромож продукту праці. збальш обсягів контрольних функцій які вимагають особлив уваги та психолог напруження.,необхідн самост прийняття професійних рішень. Зміна характеру стосується посилення творчої компоненти, інтелектуалізації, індивідуалізації труд діяльності,створюючи передумови для запровадження інноваційних методів управління працею.

Зміст і характер праці віддзеркалюють два боки одного явища – сутність і форму суспільної праці. Ці соц.-ек категорії перебувають у діалектичному взаємозв’язку, зміна однієї з них тягне за собою зміну іншої.