A1. Що таке

екології, її основне призначення. Екологія­ – наука про взаємодію в живій природі, а детальніше – це наука про взаємодію живих істот між собою і з навколишньою неорганічною природою; про зв’язки в над організованих системах, структуру і функціонування цих систем. Екологія вивчає взаємовідносини організмів із довкіллям, досліджує структурно-функціональну організацію надорганізмових систем (популяцій, угруповань, екосистем, біосфери), виявляє механізми підтримання їх стійкості у просторі й часі. Щодо розмірів об’єкта дослідження екологію поділяють на:? автоекологію, яка вивчає взаємодію окремого живого організму та його середовища;? популяційну екологію, чи демекологію, — предметом її вивчення є взаємодія популяції та її середовища;? синекологію, яка досліджує взаємодію біотичних (живих) сукупностей із середовищем.В останні роки як самостійна галузь науки сформувалася географічна, або ландшафтна, екологія.

2. Які основні завдання екології 21 ст.? Основні завдання екології: - дослідження особливостей організації життя, в тому числі в зв’язку з антропогенним впливом на природні системи; - створення наукової основи раціональної експлуатації біологічних ресурсів; - прогнозування змін природи під впливом діяльності людини; - збереження середовища існування людини. Завданнями екології для економістів є ознайомлення зі специфікою впливу окремих галузей народного господарства на навколишнє середовище засвоєння господарського механізму управління процесом природокористування та охорони довкілля; вивчення специфіки економічних методів управління процесом природокористування

3. Який комплекс методів соціально-екологічних досліджень використовує екологія? у своїх дослідженнях використовує також широкий арсенал методів, як традиційних, так і нових. Серед них :

-статистичний метод, який дозволяє отримання, обробку та аналіз первинних статистичних матеріалів;

-балансовий метод, що дає можливість зіставляти наявність природних ресурсів з їхнім використанням;

-порівняльний метод, котрий передбачає вивчення об’єктів через порівняння з іншими об’єктами, тощо.

В екології найчастіше порівнюють забруднені та екологічно чисті території. Широко використовують порівняно прості методи математичної статистики, а саме: обробку варіаційних рядів з визначенням математичного очікування, дисперсії, середнього квадратичного відхилення, отримання інтенсивних та екстенсивних показників для порівняння тощо.

В останні десятиріччя у вивченні екологічних проблем біосфери велике значення надається аерокосмічним методам дослідження. Нині в багатьох країнах створені й функціонують глобальні експериментальні системи вивчення природних ресурсів, до складу яких входять водний, наземний і ракетно-космічний комп­лекс збору інформації та наземний комплекс її приймання, оброб­ки, збереження, поширення й використання.

4. У чому полягає сутність аерокосмічних методів дослідження? В останні десятиріччя у вивченні екологічних проблем біосфери велике значення надається аерокосмічним методам дослідження. Це варіант дистанційних методів дослідження, система методів вивчення властивостей ландшафтів і їхніх змін з використанням вертольотів, літаків, пілотованих космічних кораблів Нині в багатьох країнах створені й функціонують глобальні експериментальні системи вивчення природних ресурсів Специфіка застосування космічних зйомок і отримання з них нової інформації обумовлена їх оглядовістю, можливістю вивчення поверхні Землі на різних рівнях узагальнення.Аерокосмічні методи дозволяють оцінити в динаміці всі процеси, що відбуваються в локальному, регіональному чи глобальному масштабах

5.Що таке жива речовина та чкі її основні властивості? Поняття «жива речовина» ввів у науку В. І. Вернадський і розумів під ним сукупність усіх живих організмів планети. Основними її характеристиками є сумарна більшість, хімічний склад та енергія. Однією із властивостей живої речовини є її постійний обмін з довкіллям. У наслідок цього через організми проходить значна кількість хімічних елементів.

6.Основні положення вчення Вернадського про біосферу. Що таке ноосфера? В.І. Вернадський одним із перших усвідомив величезний перетворюючий вплив живих організмів на усі три зовнішні оболонки Землі в планетарному масштабі, тісну взаємодію і взаємозалежність усіх форм життя. Це дало йому поштовх до створення всеохоплюючої теорії біосфери, тобто тієї частини зовнішніх оболонок нашої планети, яка безпосередньо пов'язана з існуванням життя на Землі. В.І. Вернадський дав таке визначення біосфери: "Біосфера являє собою оболонку життя — область існування живої речовини". У золотий фонд світової науки увійшла робота В.І. Вернадського "Декілька слів про ноосферу", яка з'явилася у 1944 році. Стверджується, що під впливом розвитку науки і пізнання біосфера має стати ноосферою, тобто цариною розуму, де панують закони мудрості й гармонії. В.І. Вернадський вважав, що ноосфера — це такий стан біосфери, в якому мають виявитися розум і спрямована ним праця людини як нова, небувала на планеті, геологічна сила.

7. Що таке біосфера, складові частини, її межі?Біосфе́ра— природна підсистема географічної оболонки, що являє собою глобальну планетарнуекосистему (населена живими організмами), яка охоплює нижні шари атмосфери, всю гідросферу і верхній шар літосфери. Межі атмосфери визначаються наявністю умов, необхідних для життя різних організмів. Нижня межа біосфери обмежена температурою підземних вод та гірських порід, яка поступово зростає. Верхня межа життя в атмосфері обмежена інтенсивною концентрацією ультрафіолетової радіації. Фізичною межею поширення життя в атмосфері є озоновий екран. Межі біосфери: верхня межа - променева - зумовлена наявністю жорсткого короткохвильового ультрафіолетового випромінювання. Від нього життя захищається озоновим шаром. Нижня межа - термічна. В певних температурних режимах життя існувати не може. біосфера сягає на 10-15 км у висоту, на 2-3 км у товщу земної поверхні і на 8-11 км углиб океану. Складові частини біосфери: частини атмосфери, гідросфери і літосфери разом із живими істотами, які там мешкають

8. Що таке ланцюг живлення, трофічні рівні?Ланцюги живлення — це послідовності особин одного виду, їхніх решток або продуктів життєдіяльності, які є об'єктом живлення організмів іншого виду, тобто ряд видів організмів, пов'язаних між собою трофічними зв'язками, що складають певну послідовність у передаванні речовин і енергії.Трофічний рівень — характеристика організмів, що описує їх положення у харчовому або трофічному ланцюжку певної екосистеми, тобто яких організмів поїдає даний вид та для яких він сам служить їжею. Найнижчі рівні відповідають автотрофним та сапротрофним організмам, а найвищі — великим хижакам, що не мають інших видів, які ними харчуються.

9. Екологічна ніша. Екологічна ніша – фізичний простір з властивими йому екологічними умовами, що визначають існування будь-якого організму, місце виду в природі, що включає не лише становище його в просторі, а й функціональну роль у біоценозі та ставлення до абіотичних факторів середовища існування. Екологічна ніша характеризує ступінь біологічної спеціалізації даного виду.

10.Властивості біотопу?Біотоп — це ділянка поверхні землі з більш-менш однотипними умовами існування (ґрунтом, мікрокліматом тощо) Біотоп впливає на біоценоз, який, в свою чергу, діє на стан біотопу.

11.Біоценоз. Біоценоз– сукупність рослин, тварин, грибів і мікроорганізмів, що заселяють певну ділянку суші або водоймища (біотоп). Всі вони пов’язані як між собою, так і з абіотичними факторами середовища. Термін, впроваджений Карлом Мебіусом в 1877

12.Біом і екотон. Біом — термін в екології, яким позначають велике регіональне угрупування рослинних та тваринних співтовариств, адаптованих до регіональних фізичних особливостей оточуючого середовища, клімату та ландшафту. Екотон – термін, для означення перехідних територій (зон) між біомами (тундра — хвойні ліси), а також для верхньої межі лісу в горах. Згодом поняття екотона звузилось до територій стику або зон різкого переходу між двома і більше різними екологічними виділами.

13. Екосистема та її функції.Екосистема(біогеоценоз) — основна одиниця біосфери, яка є об'єктом вивчення екології. Цей термін запровадив англійський біолог А. Тенслі у 1935 році. Екосистема — це просторова система, що охоплює історично сформований комплекс живих істот, поAв'язаних між собою трофічними зв'язками, та неживих компонентів середовища їх існування, які залучаються в процесі обміну речовин та енергії. Фунціїекосистемиобумовленіхарактеромциркуляціїречовинита енергії, взаємодією елементів, що входять всистему,атакожвзаємозв'язкомміжекосистемоюі навколишнім середовищем. Міжвзаємодіючимипопуляціяминарізнихтрофічнихрівняхє особливіекологічніфункції (наприклад, суперництво, відносини хижак- жертвата ін)

14.Біомна класифікація екосистем?За масштабами екосистеми поділяються на мікроекосистеми, мезоекосистеми і глобальні екосистеми.

15.За якою класифікацією розрізняють екосистеми За масштабами екосистеми поділяються на мікроекосистеми, мезоекосистеми і глобальні екосистеми. За ступенем трансформації людською діяльністю екосистеми поділяються на природні, антропогенні та антропогенно-природніЗа Ю. Одумом (1989) виділяють чотири типи екосистем:1. Природні екосистеми, які отримують тільки енергію Сонця. Це відкриті океани, великі площі гірських лісів, глибокі озера. 2. Природні екосистеми, які отримують енергію Сонця та інших природних джерел енергії. Крім Сонця, вони використовують енергію вітру, дощу, припливів, прибою, течій. 3. Екосистеми, що отримують енергію від Сонця, а також від людини. Наприклад, наземні й водні екосистеми, 4. Штучні екосистеми, що існують завдяки енергії Сонця. Це індустріальна міська екосистема.Екосистеми можна також поділити на наземні і водні або на екосистеми, трофічні ланцюги яких починаються з продуцентів, і екосистеми, ланцюги живлення яких починаються з детритоядних організмів.

16. Які основні показники характеризують біогеоценоз? Біогеоцено́з — ділянка земної поверхні, що характеризується певними фізико-географічними умовами (характером мікроклімату, рельєфу, геологічної будови, ґрунту та водного режиму), разом з біоценозом (угрупованням рослинних і тваринних організмів).

Біогеоценоз є структурною частиною ландшафту. В науку термін біогеоценоз введений академіком В. М. Сукачовим. Біогеоценози можуть бути наземними і водяними.

17. Сукцесія та які є типи сукцесій?Сукцесія - послідовна необоротна й закономірна зміна одного біоценозу іншим на певній ділянці середовища. Термін було введено Ф. Клементсом. Виходячи з ролі автотрофів і гетеротрофів у розвитку біоценозів, виділяють два основних типи сукцесій: 1) з участю як автотрофного, так і гетеротрофного населення; 2) з участю лише гетеротрофів. В.М.Сукачов виділив чотири види сукцесій: 1) сингенетичні; 2) ендоекогенетичні; 3) екзогенетичні; 4) гологенетичні.

18. Шо таке еколог.фактори, основні види, їх характеристика?Екологі́чні фа́ктори— сукупність усіх чинників середовища (температура, вологість, світло, гравітація, субстрат, живі організми тощо), що діють на живий організм або надорганізмову систему. Виділяють три групи екологічних факторів – абіотичні (неорганічні умови: хімічні й фізичні, такі, як склад повітря, води, ґрунтів, температура, світло, вологість, радіація, тиск тощо), біотичні (форми взаємодії між організмами – хазяїн – паразит) та антропогенні (форми діяльності людини). Абіотичні фактори — це елементи неживої природи з їхніми фізичними і хімічними властивостями (температура, світло, вологість, склад ґрунту тощо). Біотичні фактори, включають в себе весь комплекс впливу на даний живий організм, який виникає в результаті співіснування цього організму з іншими тваринами і рослинами.Антропічні фактори зумовлені існуванням людини, її трудовою діяльністю, яка змінює природне середовище і тим самим впливає на живі організми і чисельність їхніх популяцій.

19.Біотичні та абіотичні еколог.фактори? Абіотичні фактори — це елементи неживої природи з їхніми фізичними і хімічними властивостями (температура, світло, вологість, склад ґрунту тощо). Біотичні фактори, включають в себе весь комплекс впливу на даний живий організм, який виникає в результаті співіснування цього організму з іншими тваринами і рослинами

20. Які екологічні закони сформулював Б.Коммонер? Відомі також чотири закони екології, американського вченого Б. Коммонера:— все пов'язане з усім;— все мусить кудись діватися;— природа знає краще;— ніщо не дається даремно. Перший закон Б. Коммонера, на думку М. Реймерса, близький за змістом до закону внутрішньої динамічної рівноваги, другий — до цього ж закону та закону розвитку природної системи за рахунок довкілля, третій — застерігає людство від самовпевненості, четвертий — знову торкається проблем, котрі узагальнюють закон внутрішньої динамічної рівноваги, закони константності й розвитку природної системи. Згідно з четвертим законом Б. Коммонера ми повинні повертати природі те, що беремо від неї, інакше катастрофа неминуча.

21.Популяція і на які групи поділяють еколог.фактори від яких залежить популяція?Популяція — це тривале у часі й просторі угруповання особин одного виду, пов'язаних більш тісними родинними зв'язками і більш схожими між собою, ніж з представниками інших подібних угруповань; сукупність особин певного виду, які здатні до вільного схрещування, населяють певний простір протягом багатьох поколінь і відокремлені від інших подібних угруповань.

22.Чим зумовлена необхідність прийняття Конвенції про біорізноманітність? Конвенція була відкрита для підписання 5 червня 1992 року на Конференції Організації Об'єднаних Націй з довкілля та розвитку в Ріо-де-Жанейро. Одним із основних доробків Конференції в Ріо-де-Жанейро стала Рамкова Конвенція про охорону біорізноманіття.   Конвенція про біорізноманіття – міжнародна угода щодо збереження біологічного різноманіття, сталого використання його компонентів та рівного розподілу вигод від використання генетичних ресурсів. Конвенція розроблена та прийнята для відповіді на всі загрози біорізноманіттю та екосистемним послугам, включаючи загрози від зміни клімату, шляхом наукових досліджень, розробленням інструментів стимулів та процесів, передачі технологій та практик та повного та активного залучення відповідних зацікавлених сторін, включаючи місцеві спільноти, молодь, НУО, жінок та бізнес.

23. Які рівні біорізноманітності розглядає сучасна екологія? Сучасна еологія розглядає збереження певного рівня біорізноманітності— генетичної, видової, екосистемної.

Генетична біорізноманітність — це сукупність генофондів різних популяцій одного виду. Наприклад, популяції берегової ластівки на Поліссі, в Лісостепу й уКарпатах належать до одного виду. Проте кожна з цих популяцій дещо відрізняється від інших. До проявів генетичної різноманітності належить також існування в межах одного виду підвидів, рас, сортів, штамів, клонів, різновидів, форм тощо.

Видова біорізноманітність — це сукупність усіх видів, що населяють нашу планету, тобто загальний генофонд Землі. Зникнення будь-якого виду — непоправна втрата видової біорізноманітності.

Екосистемна біорізноманітність — це сукупність екосистем планети на всіх рівнях, починаючи з біогеоценотичного. Різноманітність елементарних екосистем планети — біогеоценозів — величезна.

24. Видова та екосистемна різноманітність. Видова біорізноманітність — це сукупність усіх видів, що населяють нашу планету, тобто загальний генофонд Землі. Зникнення будь-якого виду — непоправна втрата видової біорізноманітності. Екосистемна біорізноманітність — це сукупність екосистем планети на всіх рівнях, починаючи з біогеоценотичного. Різноманітність елементарних екосистем планети — біогеоценозів — величезна. Найбільша цінність екосистемної різноманітності полягає в сукупності зв'язків між елементами екосистем — видами — та абіотичними факторами середовища.

25. Завдання щодо збереження біорізноманітності. Завдання щодо збереження біорізноманітності входять до глобальної концепції стратегії й тактики виживання людства. Це:

– планування й збалансоване використання земельних ресурсів; – боротьба зі зменшенням площі лісів; – невиснажливе використання природних екосистем; – невиснажливе ведення сільського господарства; – зниження рівня техногенних забруднень води, ґрунту й повітря; – раціональне використання ресурсів моря та ін.

26. Класифікація заповідних територій України. Класифікація територій та об'єктів природно-заповідного фонду. До складу ПЗФ України входять території та об'єкти одинадцяти категорій:

1) природні заповідники;

2) біосферні заповідники;

3) національні природні парки;

4) регіональні ландшафтні парки;

5) заказники;

6) пам'ятки природи;

7) заповідні урочища;

8) ботанічні сади;

9) дендрологічні парки,

10)зоологічні парки;

11)парки - пам'ятки садово-паркового мистецтва.

Червона книга України — анотований та ілюстрований перелік рідкісних видів та видів, що знаходяться під загрозою зникнення на території України, і підлягають охороні; основний документ, в якому узагальнено матеріали про сучасний стан рідкісних і таких, що знаходяться під загрозою зникнення,видів тварин і рослин, на підставі якого розробляються наукові і практичні заходи, спрямовані на їх охорону, відтворення і раціональне використання.

27. Атмосфера ті її основні функції.

Атмосфера – газова оболонка Землі, формування якої відбувалось в результаті геологічної еволюції і безперервної діяльності живих організмів. Склад сучасної атмосфери знаходиться в стані динамічної рівноваги, яка підтримується живими організмами, Світовим океаном, геохімічними явищами як природного, так і антропогенного походження глобального масштабу. Захисні функції атмосфери проявляються з одного боку в екрануванні земної поверхні від попадання на неї різноманітних космічних тіл (метеорів, метеоритного пилу), більшість яких згоряє в щільних шарах атмосфери. Кліматорегулюючі функції атмосфери проявляються в регуляції нею основних кліматичних параметрів: температури, вологості, тиску, швидкості і напрямку вітру. Завдяки атмосферній регуляції основних кліматичних параметрів на Землі представлені різноманітні кліматичні пояси і погодні умови. Присутність атмосфери істотно нівелює добові і сезонні контрасти температур біля земної поверхні. Циркуляція атмосфери виступає одним із провідних кліматоутворюючих чинників.    Атмосфера регулює інтенсивність протікання процесів кругообігу речовин і енергії, кожен з яких проходить атмосферну стадію. 

28. Основні причини парникового ефекту. Накопичення вуглекислого газу в атмосфері – одна із основних причин парникового ефекту, зростаючого від розігріву Землі промінням Сонця. Парниковий ефект виникає тоді, коли на шляху відведення теплової енергії від земної поверхні в космос виникає перешкода, що погіршуюча умови цього відведення, завертає частину потоку теплової енергії назад. Це приводить до зменшення що йде від Землі в космос теплового потоку, і примушує додатково розігріватися поверхня, причому до тих пір, поки випромінювання цієї поверхні не стане настільки сильним, що на виході теплового потоку після перешкоди цей потік знову по величині порівняється з тим, що приходить.

29. Як відбувається руйнування озонового шару атмосфери.

Руйнування озонового шару відбувається так:1.активне функціонування хімічної промисловості, яка випускає речовини, що містять хлор і бром, спричинює нагромадження в атмосфері озоно-руйнівних газів (ОРГ);2. ОРГ піднімаються на висоту 20—50 км над поверхнею Землі, де розташо­ваний озоновий шар (особливо сприятливі умови для цього в приполяр­них районах);3. сонячні промені діють на техногенні гази, з яких виділяється хлор;4. хлор руйнує озон, відбираючи один із трьох атомів кисню й перетворюю­чи його на О2; при цьому кожний атом хлору здатен відокремити атом кисню майже 100 тис.разів.

30. Озонова діра. Озонова діра - локальне падіння концентрації озону в стратосфері на 10—40%. Пов'язано це з дією фреонів, зменшенням кількості кисню при запусках космічних кораблів та польотами реактивних літаків. Чітко виявляється при надмірно низьких температурах. Загальноприйнята в науковому середовищі теорія, за якою в другій половині XX століття вся зростаюча дія антропогенного чинника у вигляді виділення хлор- і бромвмісних фреонів привела до значного зменшення озонового шару. Згідно з іншою гіпотезою, процес утворення «озонових дір» значною мірою природній і не пов'язаний винятково з шкідливою дією людської цивілізації.

31. Кислотні опади. Утворюються внаслідок забруднення атмосфери діоксидом сірки, оксидами азоту, хлороводнем та ін., що пов'язане з роботою ТЕС, транспорту, пром. об'єктів. Хім. речовини, взаємодіючи з водяними парами, краплинами дощу, утворюють кислоти, потім солі кислот, що часто ще більше підсилює їхній токсичний вплив. О. к. спричиняють істотне закиснення середовища природного та помітні екол. зміни на великих територіях, оскільки можуть випадати на значній відстані (до 1000 км) від джерела первинного забруднення атмосфери. О. к. вже призвели до деградації безлічі озер і ставків на планеті, загибелі лісів на великих площах, руйнування споруд, пам'яток архітектури, збільшення захворюваності людей на хвороби очей, органів дихання тощо. Внаслідок взаємодії О. к. з ґрунтом гине грунт.мікрофлора, зокрема азотфіксатори. Такі ґрунти ущільнюються, погано пропускають вологу, що знижує їхню родючість. У разі підкиснення водойм зникають риба, жаби, комахи, зростає токсичність важких металів, присутніх у воді (свинцю, ртуті). 

32. Основні фактори утворення фотохімічного смогу: Фотохімічний смог - це суміш різноманітних хімічних речовин, які утворюються внаслідок фотохімічних реакцій за певних фізико-географічних умов та впливу антропогенних факторів. До фізико-хімічних умов відносять відсутність вітру в приземному шарі та інтенсивне сонячне випромінювання. До антропогенних передумов утворення фотохімічного смогу відносять наявність в приземному шарі атмосфери значних кількостей діоксиду Нітрогену, які потрапляють в атмосферу переважно із антропогенних джерел, та наявність в атмосферному повітрі вуглеводнів та їх недопалків. При фотохімічному смогу за рахунок фотохімічних реакцій, які інтенсивно проходять в сонячну погоду утворюються високотоксичні речовини, що забруднюють повітря. Процес утворення фотохімічного смогу має автокаталітичний характер, тобто ініціюючі фотохімічний смог речовини відтворюються в процесі вільнорадикальних реакцій.

33. Головні джерела антропогенного забруднення атмосфери. За агрегатним станом забруднювальні речовини поділяють на 4 класи:газоподібні та пароподібні, рідкі, тверді та змішані. Промислові викиди в атмосферу також по­діляють:

Ø      за організацією відведення й контролю - на організовані і неорганізовані;

Ø      за температурою викидних газів — нагріті, температура яких вища від температури атмосферного повітря, та холодні;

Ø      за локалізацією - в основному, допоміжному та підсобному виробництвах;

Ø      за ознаками очищення — викиди без очищення (організовані і неорганізовані) та після очищення (організовані). Під очищенням газу розуміють відокремлення від газового потоку або переведення в нешкідливий стан забруднювальних речовин.

Організований промисловий викид - це викид, який надходить в атмосферу через спеціально споруджені газоходи. Неорганізованим називають промисловий викид, що надходить в атмосферу у вигляді не спрямованих потоків газу внаслідок порушення герметичності обладнання, відсутності або незадовільної роботи обладнання для відсмоктування газу в місцях   завантаження, вивантаження та зберігання продукту, а також через повітряні ліхтарі цехових приміщень.

      Промислові викиди в атмосферу поділяють на первинні й вторинні. Первинні- це викиди, що надходять в атмосферу безпосередньо від джерела, вторинні єпродуктами

первинних, але можуть бути токсичнішими й небезпечнішими, ніж первинні (наприклад, перетворення деяких речовин у результаті фотохімічного окиснення).