46. Собор як символ духовності й краси в однойменному романі Олеся Гончара.

Головні герої: Микола Баглайє,Іван Баглай,Єлька,Ізот Лобода,Ягор Катратий,Шпачиха,Яворницький. Собор в Зачіплянці – собор духовності нації, її величі та безмежної любові до рідної землі, до її історії. Зламати його – закреслити в серцях людей мрію та надію на безсмертя у віках. Цього ж не повинно статися. Отже, він буде стояти вічно серед Зачіплянки як символ духовної краси людини, як її любов та велич. Микола Баглай. Цей юнак розуміє, що, відбудувавши собор, люди «відбудують» свою пам’ять. Для нього «в цьому творінні поєдналося все, все гармонійно злилось, і виникла велика, вічна поезія». Дивлячись на собор, Микола уявляє собі все, що відбувалося за роки його існування, і розуміє, що ні в якому разі не можна знищити цього живого свідка історії, адже ще професор Явор-ницький ставав на захист собору. Стає на його захист і Микола, бо бачить, що «в отому гроні соборних бань живе горда, нев’януча душа цього степу. Баглай захищає собор від хуліганів-анархістів, які намагалися осквернити храм. Це ледве не коштувало йому життя. Проте собор залишився жити, радуючи чесних і духовно багатих людей. Адже собор символізує собою, здається, усю Україну, яка прагне піднятися з руїн. І люди, такі, як Єлька, Микола та Іван Баглаї, Ягор Катратий, Іван Ізотович Лобода, намагаються це зробити, а перш за все, відбудувати собор. Микола Баглай стверджує: «Можна прожити і без собору, і без пісні,без усього можна. Але чи залишились би ми тоді людьми?

47. Щирість почуттів,людська чесність і порядність у творчості Григора Тютюнника.

Григір Тютюнник — це письменник, якого можна назвати совістю цілого покоління та цілої української літератури. Григір Тютюнник надто проникливий і глибокий, дуже зосереджений і воднораз уважний до людей. Особливо ніжно ставився до жінок, які не зловживали його толерантністю, прихильністю . Григір Тютюнник мав і гаряче серце, сповнене великої любові до людей, великого бажання допомогти . Йому властиве почуття власної вини".

Герої Тютюнника повністю позбавлені егоїзму та індивідуалістичних поривань, вони живуть за принципом, сформульованим героєм новели "Зав'язь": "Буде в людей — буде і в нас". Так вчили їх з діда-прадіда, тому це звучить як заповідь наступним поколінням, як вираження ідеалу життя і стосунків між людьми.

Від ранніх років пізнав він ціну важкого карткового хліба і пекучість кривди, завданої кимось, але так само з ранніх років зрозумів ціну справжньої дружби, підтримки близьких людей, вартість людського тепла, яке нічим не заміниш. Такими речами слід дорожити в житті, і саме цю думку утверджують герої новел Тютюнника. Вони живуть справжніми цінностями, а не штучними, розуміють, що ціну має не зовнішність людини.

Правдивістю зображуваних людських характерів, художньою майстерністю у відтворенні їхніх вчинків, емоцій — саме цим найбільше приваблюють читача твори Григора Тютюнника.

Новела - улюблений жанр письменника Григора Тютюнника. Григір Тютюнник вважав, що новела стоїть до поезії найближче. Тому більшість йокі творів - це невеликі оповідання. У короткій новелі він умів повно розкрити внутрішній стан героя.

«Три зозулі з поклоном». Згадка про репресованого батька. Новела присвячена найвищому людському почуттю - любові, яка входить у серце без дозволу і залишається там назавжди. Герої новели Марфа, одружена жінка, яка кохала Михайла, Софія - дружина Михайла та сам Михайло сподівалися на щастя й кохання. Але марно. До всіх них линули «зозулі з поклоном». Григір Тютюнник - правдивий, безкомпромісний, сміливий митець. У новелах митця - правда життя. Він розкриває вічні людські проблеми: для чого людина живе на землі, що таке любов і щастя. Він умів кількома штрихами розкрити внутрішній стан героя, показати високі почуття чи ганебні явища. Говорив також про серйозні деформації не тільки в соціальному устрої, а й у національному українському характері. Говорив про це відверто й сміливо.