21. Поняття, форма та зміст довіреності.

Довіреність — це односторонній правочин. За довіреністю здійснюється представництво, яке ґрунтується на договорі або акті юридичної особи. В ній закріплені межі повноважень представника, який створює права та обов'язки безпосередньо для довірителя. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій для представництва перед третіми особами. Особа, яка видає довіреність, є довірителем, а особа, яка отримує повноваження за довіреністю — повіреним. Довіреність може бути складена від імені однієї або кількох осіб на ім'я однієї або кількох осіб. У виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. За змістом і обсягом повноважень довіреності поділяються на такі види: 1) генеральні (загальні), що видаються на визначений термін для здійснення різних правочинів (наприклад, довіреність на управління майном та ведення справ учасників договору спільної діяльності); 2) спеціальні, що видаються на вчинення певної кількості однорідних правочинів (наприклад, на укладення правочинів керівнику філії, отримання пенсії, стипендії, поштового переказу протягом визначеного терміну); 3) разові, що видаються на вчинення одного правочину (наприклад, продати чи купити будинок). Довіреність завжди повинна мати письмову форму. Це може бути звичайна письмова чи письмова нотаріальна форма. Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин. Нотаріальної форми вимагають також довіреності фізичних осіб на здійснення представництва в суді, а також довіреності, видані в порядку передоручення. Відсутність дати вчинення довіреності робить її нікчемною. Строк дії довіреності зазначається у довіреності.

22. Поняття та види строків у цивільному праві.

Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. До строку, що визначений півроком або кварталом року, застосовуються правила про строки, які визначені місяцями. Строк, що визначений у півмісяця, дорівнює п'ятнадцяти дням. Строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку. ВИДИ: 1. За підставами встановлення: а) законом (авторське право діє протягом усього життя автора і 50 років після його смерті); б) адміністративним актом; в) договором ( за договором позики сторони визначили строк повернення грошей); г) рішенням суду ( за рішенням суду дається відстрочення виселення наймача з жилої площі на три місяці). 2. За ступенем самостійності учасників цивільних правовідносин у встановленні строків їх поділяють на імперативні, що не підлягають зміні за угодою сторін (наприклад, не допускається скорочення позовної давності), і диспозитивні, що визначаються за угодою сторін (наприклад, строки в орендних відносинах). 3. За розподілом обсягу прав та обов'язків сторін за окремими періодами часу розрізняють загальні й окремі строки (наприклад, річний строк дії договору — це загальний строк поставки продукції, окремі ж строки — місячні, квартальні тощо — визначають поставку окремих партій продукції до закінчення цих проміжків часу у межах загального строку).