- •1. Поняття та предмет цивільного права.
- •2. Принципи та методи цивільно-правового регулювання.
- •3. Акти цивільного законодавства. Дія цив. Законодавства у часі, просторі та за колом осіб.
- •4. Здійснення цивільних прав і виконання цивільних обов'язків. Межі здійснення цив.Прав.
- •5. Форми та способи захисту цивільних прав та інтересів.
- •6. Правоздатність і дієздатність фізичної особи як учасника цивільних правовідносин. Види цивільної дієздатності фізичної особи.
- •7. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою.
- •8. Інститут опіки й піклування у Цивільному кодексі України.
- •9. Особисті немайнові права, які забезпечують природне існування людини.
- •10. Особисті немайнові права, які забезпечують соціальне буття фізичної особи.
- •11. Поняття та ознаки юридичної особи.
- •12. Види юридичних осіб.
- •13. Порядок та способи утворення юридичних осіб.
- •14. Припинення юридичної особи.
- •15. Речі як об'єкти цивільних правовідносин.
- •16. Гроші та валютні цінності як об'єкти цивільних правовідносин.
- •17. Цінні папери як об'єкти цивільних правовідносин.
- •18. Поняття, види та умови дійсності правочинів.
- •19. Недійсні правочини. Правові наслідки недійсності правочину.
- •20. Поняття та види представництва у цивільному праві.
- •21. Поняття, форма та зміст довіреності.
- •22. Поняття та види строків у цивільному праві.
- •23. Позовна давність.
- •24. Поняття та зміст права власності.
- •25. Підстави набуття та припинення права власності.
- •26. Право власності на землю.
- •27. Право власності на житло. Підстави набуття та припинення права власності на житло.
- •29. Спільна сумісна власність.
- •30. Спільна часткова власність.
- •31. Цивільно-правові способи захисту права власності.
- •32. Речові права на чуже майно.
- •33. Право інтелектуальної власності на літературний, художній та інший твір (ап).
- •34. Право інтелект. Власності на винахід, корисну модель (км), промисловий зразок (пз).
- •35. Поняття та види зобов'язань.
- •36. Поняття та принципи виконання зобов'язань.
- •37. Неустойка як вид забезпечення зобов'язань.
- •38. Порука як вид забезпечення зобов'язань.
- •39. Гарантія як вид забезпечення зобов'язань.
- •40. Застава як вид забезпечення зобов'язань.
- •41. Завдаток як вид забезпечення виконання зобов'язань, його відмінність від авансу.
- •42. Підстави припинення зобов'язань.
- •43. Поняття та функції цивільно-правової відповідальності.
- •44. Форми та види цивільно-правової відповідальності.
- •45. Поняття та види цивільно-правового договору.
- •46. Порядок укладання цивільно-правового договору.
- •47. Зміна й розірвання цивільно-правового договору.
- •48. Поняття та предмет договору купівлі-продажу.
7. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою.
Визнання фізичної особи безвісно відсутньою може мати місце при встановленні таких умов: 1) фізична особа протягом року відсутня за місцем постійного проживання; 2) про місцезнаходження фізичної особи протягом цього ж строку заінтересованим особам нічого не відомо; 3) вжиті заходи для встановлення місця перебування фізичної особи не дали результатів; 4) питання, заради яких заявник просить визнати фізичну особу безвісно відсутньою, є юридично важливими і не можуть бути вирішені без такого визнання. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою здійснюється в судовому порядку за місцем її постійного проживання. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою породжує такі правові наслідки: 1) над майном безвісно відсутньої особи встановлюється опіка. За рахунок цього майна погашається заборгованість за зобов'язаннями безвісно відсутнього; 2) неповнолітні та повнолітні непрацездатні діти, непрацездатні батьки, дружина, незалежно від віку і працездатності, якщо вона доглядає дітей безвісно відсутнього, які не досягай 8 років, вправі вимагати призначення їм пенсій у зв'язку з визнанням годувальника безвісно відсутнім; 3) дружина безвісно відсутнього набуває права розірвати шлюб у спрощеному порядку через органи РАЦС; 4) припиняються зобов'язання, тісно пов'язані з особою безвісно відсутнього (наприклад, дія доручення, договору підряду). Оголошення фізичної особи померлою провадиться у судовому порядку за таких умов: 1) фізична особа протягом 3х років відсутня за місцем свого постійного проживання; 2) протягом цього ж строку ніяких відомостей про її місцезнаходження не надійшло; 3) вжиті заходи для встановлення місця перебування цієї фізичної особи не дали результатів; 4) причини, заради яких заявник просить визнати фізичну особу померлою, визнані юридично поважними. Якщо фізична особа пропала безвісти за обставин, що загрожували смертю, або є підстави припускати її загибель від певного нещасного випадку, то трирічний строк скорочується до 6 місяців. Військовослужбовці або інші фізичні особи, які пропали безвісти у зв'язку з воєнними діями, можуть бути в судовому порядку оголошені померлими не раніше, ніж після закінчення 2х років з дня закінчення воєнних дій. Оголошення фізичної особи померлою призводить до настання фактично таких же правових наслідків, як і при настанні її смерті.
8. Інститут опіки й піклування у Цивільному кодексі України.
Опіка і піклування є однією з форм здійснення державного захисту особи, прав та законних інтересів громадян, які не мають дієздатності або мають її не в повному обсязі. Крім того, ці правові інститути покликані захищати інтереси осіб, які тим чи іншим чином потерпіли від поведінки недієздатного чи неповністю дієздатного громадянина, адже малолітні та недієздатні особи не несуть відповідальності за завдану ними шкоду. Таку шкоду відшкодовують опікуни чи інші законні представники. Піклувальники неповнолітнього теж можуть бути відповідачами за неправомірні дії свого підопічного. Опікун замінює свого підопічного в усіх правовідносинах. Він зобов'язаний піклуватися про підопічного, створювати йому необхідні побутові умови, забезпечувати його доглядом та лікуванням, а опікун малолітнього, крім того зобов'язаний дбати про його виховання, навчання та розвиток. На опікунові лежить обов'язок вживати заходів щодо захисту прав та інтересів підопічного, вчиняти правочини від його імені та в його інтересах. Піклування встановлюється над неповнолітніми громадянами, які позбавлені постійного або тимчасового батьківського піклування, та особами, обмеженими у цивільній дієздатності. Піклувальник не вчиняє правочинів замість підопічного, але здійснює контроль шляхом надання згоди на укладення тих правочинів, яких підопічний самостійно укладати не має права. Встановлення опіки та піклування відбувається: 1) судом, у разі: визнання особи недієздатною; обмеження її у дієздатності; встановлення при розгляді справи, що малолітня чи неповнолітня особа позбавлені постійного батьківського піклування; 2) органом опіки та піклування: опіка над малолітнім; піклування над неповнолітнім. Опікун та піклувальник призначаються органами опіки та піклування. Такими органами є ОМС.