23. Співвідношення домінуючої культури,субкультури та контркультури.

Культура, що є складним соціальним явищем, допускає значні розбіжності в трактуванні культурних цінностей окремими шарами суспільства. Без трансформації цінностей культура не находить споживача.

Субкультури найчастіше за все є автономні цілісні утворення, що визначають спосіб життя і мислення, їх носіїв та відрізняються своїми комплексами цінностей, звичаями, нормами і навіть інститутами. Виникнення субкультур розглядається в соціології як позитивна реакція на соціокультурні потреби суспільства і як негативна реакція на домінуючу в суспільстві культуру і соціальні структури.

Сучасні субкультури – специфічні способи диференціації розвинутих національних і регіональних культур, де поряд з домінуючою культурою існує рад своєрідних культурних утворень, що за формою та змістом відрізняються від провідної культурної традиції .

24. Особливості соціокультурних змін в Україні.

Врахування реалій політичної структури України – необхідна умова аналізу культурної ситуації. Потреба усвідомлення особистої незалежності до культури вирішується на рівні не тільки народу взагалі, але й на рівні кожного громадянина.

Джерела української культури виявляються в традиційних аграрно - патріархальній цивілізації, коли кровно-родинні зв’язки і безпосередньо здійснювала суспільна діяльність людей породили самодостатню культуру, культуру українського етносу.

Сучасна цивілізація визначається громадянським суспільством з його незалежними від державного втручання економічними і соціальними інститутами. Сучасні етнічні процеси, що відбувалися в Україні, характе-ризуються етнічною консолідацією українського народу, підвищення його національної свідомості, формування загальних рис культури і побуту на основі національних традицій і досягнень людства.

25.Соціальні функції культури.

Культура має функції : пізнавально-евристичну, регулятивно - аксіологічну, ціннісну, а також функцію передачі соціальної спадковості, засвоєння соціального досвіду попередніх поколінь.

• Пізнавально-евристична (знання матеріальної та духовної культури тієї чи іншої епохи дає можливість адекватно міркувати про ступінь пізнання природи та суспільства. Культура дає не тільки цілісну картину пізнання і освоєння світу з допомогою евристичної мети людини, її пошуками найбільш ефективних форм посиленн влади людини у ставленні до навколишнього світу).

• Регулятивно - аксіологічна, ціннісна функція. (регулює повсякденну поведінку людини в усіх основних сферах соціального життя. Без регулятивної функції культури суспільство взагалі не змогло б існувати.)

• Функція передачі соціальної спад-ковості (засвоєння соціального досвіду попередніх поколінь )

В реальному житті функції культури повсякденно взаємодіють і переплітаються, збагачуючи і доповнюючи змістовно одна одну.

26. Масова культура : сутність та функції.

Термін «масова культура» увійшов до обігу після 2-ої Світової війни, коли засоби масової інформації стали доступними для представників усіх соціальних прошарків у більшості країн світу; але зміст їх достатньо протирічний та у соціологів нема єдиної точки зору.

Серед багатьох концепцій модно виділити два основних підходи : 1. масова культура розглядається в цілому як задовільна форма демократизації сучасного суспільства у відповідності до росту життєвого рівня, совіти та ін. 2.концепція критичного характеру зв’язана з проблемами масового суспільства. Масова культура – вираження величезної концентрації політичної та соціально – економічної влади в руках керуючої еліти, як граничного вираження духовної несвободи, стандартизації та уніфікації особистості.

Аналізуючи таки явища та поняття як «масове суспільство» та «масова людина» соціологи визнали, що «масова людина» – це новий тип людини, який веде особливий вид «масового існування». Для «людини маси» характерно задоволення від ідентичності з іншими людьми, від спів падання своїх потреб, бажань,способів буття з загальновизнаними зразками. В масовому суспільстві рівень культури в цілому не залежить від «масового буття».