5.Засновники соціологічної науки

Честь введення в науковий обіг поняття соціологія належить Огюсту Конту і невипадкове відокремлення соціології в самостійну науку.

Для Огюста Конта неприйнятні ідеї класової боротьби нерівності робітників. Ідеї «соціальної фізики» сягають аж 17ст., а в першій половині 1 9 ст. їх особливо пропагував Сен-Сімон. Але ніхто до Конта не зумів розвинути цю ідею з такою повнотою,систематичністю і аргументованістю.

Контовську позитивістську лінію в філософії і соціології продовжує розвивати англійський дослідник Гергерт Спенсер, який просувається далі по шляху становлення соціології як самостійної науки.

6.Класичний період в розвитку соціології.

Принципова характерна особливість соціальних вчень 18 ст. полягала в тому,що суспільство розглядалось просто як частина природи,а знання про суспільство як складова частина інших, уже відомих наук,як «політична арифметика», «соціальна фізика»,та інше.

І лише в середині 19 ст. утверджується розуміння соціології як самостійної науки про суспільство як цілісной системи поряд з фізикою, хімією,біологією та ін.

Це заслуга основоположників науки Огюста Конта і Герберта Спесера. Адже перша половина 19 ст- період бурхливого промислового розвитку передових країн, зв’язаного з оволодінням і використанням сили пару і впровадженням машинної індустрії, фундаментальних відкрить практично в усіх галузях природознавства, а також складних,швидких,масштабних і гострих соціально-політичних конфліктів та змін.

7.Посткласичний етап в розвитку соціології

В 20 в. в рамках теоретичної соціології народжується структурно - функціональний аналіз. На основі системного підходу (вивчення суспільства як системи) та функціональних уявлень формується новий підхід в соціології пояснення соціології на основі практичних конструкцій.

Сорокін розвивав вчення про «інтегральну» соціологію. Система систем виникає не як результат механічної еволюції природно-біологічних відношень, а з появою нового моменту у діяльності людини у вігляді «цінностей,норм,символів». Сорокін один з основоположників теорії соцстратифікації соціальноі сфери та соціальноі мобільності.

Соціологи розглядали суспільство як цілісну систему,елементи (індивіди, групи) якої знаходяться в структурних функціональних зв’язках та відношеннях один з іншим. Соцсистема- універсальний спосіб організації соціології , який виникає у наслідок взаємодії соцпроцесів. Основне положення :система не може існувати , якщо не вірішені проблеми: 1.проблема раціональної організації та перерозподіл матеріальних,духовних та людських ресурсів. 2.Проблема візначення оновних цілей та підтримка процесів їх досягнення. 3.Проблема інтеграції.

8.Соціологічні школи 20ст.

У соціології 20 ст. найбільш значне місце займає школи Чикаго і Франкфуртська.

Чикагська прагнула з'єднати емпіричні дослідження з теоретичними узагальненнями. Предмет вивчення – міграційні процеси, механічні стосунки і явища соціальній дезорганізації суспільства. В рамках цієї школи були створені передумови для виникнення урбаністськой концепції Вірта.

Франкфуртська школа склалася в 30-і роки Основні мотиви теорій цієї школи – проблематика відчуження і раціоналізацією. Основна соціально філософська тема – тема «пізнього капіталізму». Основна соціологічна і соціально-психологічна тема - теоретична концептуалізація поняття «Авторитарна особа» і спроба за допомогою конкретних досліджень довести що йому дійсно відповідає певна людська реальність.

Розглядають раціоналізацію не як «єдність позитивного і негативного моментів, а як негативна, абсолютно негативна тенденція . Звідси і діагноз сучасності світ 20 ст, що виник в результаті багатовікового процесу «раціаналізації» людської свідомості, набув межі колективного безумства, масової параної. З цього параноїдального комплексу вони виводять всі лиха 20 століть : фашизм, табори смерті, світові війни і так далі У всіх цих явищах вони бачать симптоми душевного захворювання буржуазної «культури».

В рамках цієї школи розроблена робота Фромма «Втеча від свободи», в якій він дає узагальнену характеристику різних історичних типів «самовідчуждення» людини. Школою була розроблена концепція «масової культури».

На думку теоретиків франкфуртської школи спонука людини до раціонального опанування природи будувалася на тому, що людина протиставила себе їй як Надприродний початок.