24. Загроза входу нових конкурентів на діяльність підприємства

До потенційних конкурентів відносяться:

• Диверсифіковані п-ва, які існують в суміжних галузях;

• Споживачі продукції вир-тех.признач-ня, які можуть частково чи повністю налагодити в-во аналогічної продукції;

• Постачальники сир-ни і мат-в, які здатні налагодити переробку та складання на своїх п-вах. готової продукції;

• Невеликі п-ва, які можуть отримати підтримку держави,або великих п-в,бути поглинутими цими великими п-ми. і за короткий час розвинутися до статусу небезпечного конкурента.

Нові підпр.,що входять в галузь приносять з собою нові потужності,та прагнення здобути частку ринку і як правило,значні ресурси,які необхідні для досягнення цієї мети.

Через це можуть знижуватися ціни,зростати витрати підпр.,які вже працювали в цій галузі,внаслідок чого знижується їх прибутковість.

Загроза входу в галузь залежить від двох факторів:

• Існуючих вхідних бар’єрів на шляху проникнення на ринок;

• Очікуваної реакції п-в,які уже діють на ринку на прихід конкурента.

Вхідні бар’єри створюються такими способами:

• Економія за рахунок масштабів-означає ↓ витрат на 1 прод-ї за рахунок ↑ абсолютного обсягу прод-ї за певний час. Така економія перешкоджає входженню, змушує новачка ↑ масштаби в-ва і ризикувати одержати відсіч від існуючих п-в або почати з невеликих обсягів в-ва і зазнати збитків. Обидва шляхи є небажаними;

• Вимоги інвестування. Необхідність вкладати значні кошти, щоб успішно конкурувати, створює вхідний бар’єр. Капітал може вкладатися не тільки у засоби і предмети праці, але і на покриття збитків на старті.Все це й створює переваги для вже існуючих в галузі підпр.

• Товарна диференціація-означає,що вже існуючі п-ва користуються ідентифікацією марки і прихильністю покупців завдяки перевірці часом, проведенні рекламної кампанії,орг.-ї сервісу тощо. Диф-я створює вхідний бар’єр,змушує новачків витрачати значні кошти на завоювання авторитету у покупців за рахунок кращої якості чи обслуговування. Ці зусилля обертаються початковими збитками,втратами часу і можливими ризиками.

• Доступ до каналів розподілу – цей вхідний бар’єр може створюватися потребою п-ва новачка забезпечити збут свого товару. Нове п-во має переконати осіб, що займаються збутом прийняти його товар, пропонуючи знижки, спільну рекламу зі знижкою та інші заходи, що зменшують прибуток, адже як правило існуючі конкуренти мають з представниками збуту хороші відносини, що грунтуються на тривалому співробітництві, довірі, високоякісному сервісі та навіть партнерству.

• Перехідні витрати. Цей вхідний бар’єр ств-ся наявністю перехідних витрат,тобто разових витрат п-ва на перехід від в-ва 1 виду товару до іншого. До перехідних витрат відносять: вартість перепідготовки персоналу, вар-ть нового обладнання; витрати часу та коштів на перевірку надійності нового постачальника і його пошук; мат.вит-ти, пов’язані з розривом старих зв’язків.

• Відносні перевитрати незалежно від масштабу. Існуючі п-ва можуть економити на витратах незалежно від економії на масштабах. Найголовнішу роль тут відіграють такі чинники: Запатентована технологія чи таємниця виробництва; Сприятливий доступ до сировини;Сприятливе розташування; Урядові субсидії;Ефективність досвіду.