13. О. Потебня й проблеми теорії словесності.
О. Потебня – перший найвизначніший теоретик словесності в Україні та Росії, філолог, автор праць із семантики, загального мовознавства, граматики, етимології, теорії словесності, фольклору.
У науковій діяльності Потебні виділяють два періоди: перший (1860-1865) – дослідження мови у зв’язку з опрацюванням філософсько-психологічної теорії мови, яка ґрунтується на ідеях Гумбольта і Штейнталя; другий (1865-1891) – дослідження фонетики, граматики, діалектології, слов’янських мов і психології словесно-художньої творчості. Нас цікавить більше перший період наукової діяльності вченого. Багатоаспектна проблематика, розроблена ним у працях „Думка і мова”, „Слово і міф”, Із записок російської граматики”, „Естетика і поетика” знайшла відображення в положеннях філософсько-лінгвістичної концепції наукової школи „потебніанства”. Оригінальні думки та ідеї, висловлені ученим і сформульовані пізніше іншими дослідниками, в деяких галузях гуманітарного знання зробили справжній переворот. Великим філософським змістом пройнята праця О. О. потебні „Слово і міф”, де автор розглядає такі категорії: свідомість, Всесвіт, мова. Поетичність мови дослідник розглядає через призму символізму. В цьому напрямку його послідовниками були: Б. Лезін, О. Ветухін, В. Харцієв та ін.
Найважливіше значення у філософії мови та теорії словесності О. Потебні відведено внутрішній формі слова і поетичного твору. Це – головний компонент їх структури. Але якщо зовнішня форма і значення є незмінними обов’язковими частинами слова, без яких воно не може існувати, то внутрішня форма, уявлення у зв’язку з розширенням семантичного навантаження слова або твору з часом може зникати. “Його зникнення й дає нам другий вид існування слова. Цей другий вид без уявлення або з втраченим уявленням і відповідає другій формі словесної думки, а саме формі прозаїчній” Отже, наявність внутрішньої форми, за О. Потебнею, виступає показником поетичності слова та твору, а без неї “поетичне мистецтво перетворюється на комунікативний або інформативний шифр з обмеженою, точно окресленою функцією”
Він виокремлює три основних елементи: зовнішню форму (звучання), значення (семантику) та внутрішню форму (образ).
«Теорія словесності» Потебні стверджує, що тропи й фігури мовлення використовуються незалежно від жанру твору, за допомогою чого й досягається єдність методу художнього представлення змісту мови.
Потебня поглибив методику порівняльно-історичного дослідження, а наукове вивчення історії слів поставив у зв'язок з історією народу. Особливе місце тут займала проблема походження східнослов'янських мов, зокрема української. Потебня дав розгорнуту картину розвитку східнослов'янської фонетичної системи від найдавнішого періоду до середини 19 сторіччя, сформулював принципи етимологічних досліджень. З досягненнями в історичній фонетиці пов'язане становлення вітчизняної діалектології. В роботах Потебні були охарактеризовані межі поширення найважливіших діалектичних звукових явищ, визначені відношення південноросійських говорів до північноросійських, указані ознаки, які відрізняють українську мову. Ці роботи визначили новий етап у розвитку діалектології, сформували наукові основи східнослов'янської діалектології як самостійної дисципліни. В численних роботах Потебні розроблялись також і проблеми історії східнослов'янських літературних мов, лінгвостилістики.