Орієнтири (Landmarks)

Орієнтири – також точечні елементи, але спостерігач не вступає в їх межі, і вони залишаються зовнішніми по відношенню до нього. Звичайно, це достатньо легко визначаємі фізичні об’єкти: будівля, знак, магазин, гора. Використання орієнтира означає вичленіння одного елемента із багатьох. Деякі дні орієнтири віддалені, видні із багатьох кутів і відстаней, над вершинами менших елементів , і використовуються , як радіальні посилання. Вони можуть бути розміщенні в середині міста чи на такому віддалені, що для практичних цілей символізують певний напрямок. Такі, як окремо стоячі фортеці, позолочені купола, великі схили. Інші орієнтири - локальні, видимі лише в обмеженій місцевості і з певних точок. Це безкінечні знаки, вітрини, дерева, дверні ручки і інші деталі, котрі насичуютьобраз міста для більшості спостерігачів. Вони часто слугують ключами ідентичності і навіть структури, і на них люди надіються все більше по мірі того, як маршрут стає знайомим.

• Типологія архітектурного середовища за морфологічними ознаками(Р.Кріє)

Морфологічні параметри архітектурного середовища визначаються логікою побудови його об’ємно – просторової композиції;геометрією та розмірами архітектурних просторів, архітектурних споруд і предметного наповнення;масштабним ладом;системою пропорційних відношень;стилістикою планувальних елементів та фрагментів забудови; властивостями матеріалів та видами покриттів; кольоровою гамою ;приналежністю до певного часу;

Люксембурзький архітектор Р.Кріє в праці “Typological and Morphological Elements of the Conzept of Urban Space” (1975)

Виділив чотири архетипи міського середовища – площа, вулиця, будинок, міська структура та дослідив особливості їх геометрії та закономірності поєднань. Р.Кріє виходив з практично необмеженої кількості можливих різновидів елементарних середовищ них об’єктів, що утворюють мозаїчні структури.

• Типологія архітектурного середовища за стандартними ситуаціями життєдіяльності(К.Александер)

Прикладом аплікативної моделі архітектурного середовища слугує мова патернів К.Александера. Архітектурне середовище представлено я к система патернів - рівноцінних просторових одиниць, наповнених людською активністю та насичених певними емоціями, соціокультурним змістом і значенням. Загалом виокремлено 253 шаблони організації життєвого простору людини. Найбільші за розмірами позначені автономні утворення з населенням 2-10 мільйонів, унікальними природними та географічними умовами, власною культурою та економікою. За аналогічним принципом мають будуватися й окремі поселення.Зокрема патерни»мозаїки скульптур» означає організацію в містах окремих територій з власним життєвим укладом і автономним управлінням, з належними умовами для розвитку різних культур.

• Типологія архітектурного середовища за сталими значеннями(А.Боков)

На думку А.Бокова, середовищні об’єкти, такі як «кімната , будинок, комплекс будівель, місто, район відтворюють єдину смислову схему, що змінюється зележно від конкретних умов, від локального контексту і несе відбиток конкретного стилю». Інваріанти формуються в результаті поєднання певних «архетипів» - традиційних форм організації довкілля, пов’язаних з фундаментальними категоріями людського досвіду.

• Типологія архітектурного середовища за характерром змінюваності у часі(о.Е.Гутнов,А.В.Іконніков)

О.Є. Гутнов запропонував диференціювати матеріальні елементи просторових систем на рівні за характером змінюваності у часі на такі, що утворюють»каркас» , «тканину» і «плазму» як міста, так і окремої будівлі . «Термін життя «каркаса» визначає термін існування системи. Зростання «каркаса» чи його значна трансформація означає фактично утворення нової системи. «Тканина» може бути суттєво перероблена, навіть повністю змінена в процесі розвитку системи. Нарешті «плазма» може змінюватися надзвичайно часто, причому це суттєво не впливає на нормальне функціонування системи в цілому»

• Типологія видів і форм середовища (В.Т.Шимко,О.О.Гаврилова)

В.Т. Шимко розрізняє такі рівні структурної організації архітектурного середовища: «мікро», «мезо», «макро», «гіпер». До середовищ них об’єктів макрорівня належать інтер’єри , що обслуговують одну генеральну функцію. До об’єктів мезорівня належать середовища призначені для реалізації комплексу взаємопов’язаних функцій. Макрорівень охоплю полі функціональні об’єкти та системи. Гіперрівень поєднує міські ландшафтні комплекси.

Міністерсто освіти і науки молоді та спорту України

Київський національний університет будівництва і архітектури

Індивідуальна робота

З дисципліни: Типологія архітектурного середовища

На тему: Соціальні, теоретичні та методологічні основи типологізації архітектурного середовища.

Вик.ст.гр.ДАС-56

Українська А.В.

Київ – 2012р.

Список використаної літератури