2. Характеристика окремих видів юридичної у сфері підприємництва

Відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності передбачається чинним законодавством, зокрема ЦКУ передба­чено, що підприємець зобов'язаний не завдавати шкоди навко­лишньому середовищу, не порушувати прав та інтересів гро­мадян, підприємств, установ, організацій і держави, що охо­роняються законом. За завдані шкоду і збитки підприємець несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Види відповідальності

Цивільно-правова – санкції: штраф, пеня, неустойка; компенсація збитків, залежно від виду невиконання зобо­в'язання

Адміністративно-правова – санкції: попередження; штраф у певному розмірі до неоподаткованого мінімуму до­ходів громадян; конфіскація майна чи пред­мета, який був знаряддям пра­вопорушення; позбавлення спеціального права, наданого даному грома­дянину; виправні роботи; адміністративний арешт.

Дисциплінарна – санкції: догана; звільнення

Кримінальна – санкції: штраф у великих розмірах, залежно від величини завданої матеріальної шкоди; позбавлення спеціального права, наданого даному грома­дянину; виправні роботи; позбавлення волі, залежно від складу правопорушення.

Податкова – санкції: фінансові санкції; у особливих випадках — кримінальне покарання

Відповідальність — це зазнання суб'єктами підприємництва негативних економічних наслідків без­посередньо в результаті застосування до них передбачених законом санкцій економічного характеру внаслі­док їхніх правопорушень.

Відповідальність у сфері підприємництва залежить від ха­рактеру настання несприятливих економічних наслідків і буває таких видів: цивільно-правова, адміністративна, дисциплінар­на, кримінальна. В окрему групу виділяють відповідальність суб'єктів підприємництва за порушення податкового законо­давства.

Цивільно-правова відповідальність — є однією з форм дер­жавного примусу, пов'язана із застосуванням санкцій майно­вого характеру, спрямованих на відновлення порушених прав і стимулювання нормальних ринкових відносин.

Найчастіше юридична відповідальність у сфері підприємництва наступає за: укладення угод від імені товариства до моменту його державної реєстрації; порушення порядку заняття підприємницькою діяль­ністю; порушення податкового законодавства; недоб­росовісну конкуренцію; фіктивне підприємництво

Особливістю цивільно-правової відповідальності є те, що вона виникає на підставі зобов'язально-право­вих відносин між суб'єктами підприємництва, в ос­нові яких лежить господарський договір.

Адміністративна відповідальність за порушення право­вих норм направлена на зміцнення дисципліни у сфері підпри­ємництва шляхом посилення ролі правових заходів і підви­щення особистої відповідальності підприємців.

Адміністративна відповідальність регулюється Кодексом України про адміністративні правопору­шення, Митним кодексом України та іншими норма­тивними документами.

Адміністративно-господарські штрафи можуть бути класифіковані залежно від конкретної сфери по­рушення законодавства, а саме:

• ліцензування та патентування окремих видів господарської діяльності;

• застосування реєстраторів розрахункових опе­рацій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг;

• ціни та ціноутворення;

• реклама;

• захист економічної конкуренції;

• захист від недобросовісної конкуренції;

• природні монополії;

• містобудування;

• захист прав споживачів;

• оподаткування;

• використання та обіг готівки і валюти;

• цінні папери тощо.

Адміністративно-господарський штраф може застосовува­тися у визначених законом випадках одночасно з іншими адміністративно-господарськими санкціями, передбаченими ст. 239 ГКУ, тобто особливістю адміністративно-господарсько­го штрафу є те, що його застосування не включає одночасно за­стосування інших адміністративно-господарських санкцій.

Дисциплінарна відповідальність настає за порушення трудової дисципліни на підставі Кодексу законів про працю.

Основними санкціями дисциплінарної відповідаль­ності є догана і звільнення та інші санкції, передба­чені засновницькими документами суб'єктів підпри­ємництва.

Звільнення як дисциплінарне стягнення може застосовува­тися тільки за систематичне невиконання без поважних при­чин зобов'язань, покладених на працівника згідно з трудовим договором чи правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника попередньо уже застосовувались дис­циплінарні санкції; за прогул, у тому числі і відсутність на ро­боті більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин; за появу на роботі в нетверезому стані, у стані нарко­тичного чи токсичного сп'яніння; за крадіжки за місцем робо­ти (в тому числі і дрібні) державного чи колективного майна (майна підприємця), встановлені судовим вироком чи постано­вою органу, до компетенції якого входить накладання адмі­ністративного стягнення чи застосування заходів громадсько­го впливу.

Систематичне невиконання трудових обов'язків — це пов­торне порушення трудової дисципліни, яке сталося протягом одного року із дня здійснення першого порушення трудової дисципліни. Працівник, який порушив трудову дисципліну, може бути звільнений за умови, якщо не збіг строк давності по­передньо накладеного дисциплінарного чи громадського стяг­нення, тобто один рік.

Під заходами громадського впливу розуміють стягнення, які застосовуються до працівника за невиконання трудових обов'язків, трудовим колективом, товариським судом, громадсь­кими організаціями відповідно до їх положень, статутів, які визначають їхню діяльність. Беруться до уваги тільки громадсь­кі стягнення, із дня накладання яких до видання наказу (роз­порядження) про звільнення пройшло не більше одного року, якщо вони не були достроково зняті.

Відповідно до ст. 148 КЗПП дисциплінарне стягнення засто­совується підприємцем чи уповноваженим ним органом безпо­середньо за фактом виявлення порушення, але не пізніше, ніж протягом одного місяця із дня його виявлення, не враховуючи часу на звільнення працівника від роботи через тимчасову не­працездатність чи відпустку. Дисциплінарне стягнення це до­зволяється накладати пізніше шести місяців із дня здійснення порушення. Зазначені строки визначаються з моменту (дня) виявлення порушення (місячний строк) і з дня здійснення дис­циплінарного порушення (шестимісячний строк). Днем вияв­лення порушення вважається день, коли адміністрації стало відомо про вчинок. При цьому немає значення, яка саме поса­дова особа (безпосередньо керівник чи інший відповідальний працівник — керівник структурного підрозділу, менеджер ін­шого рівня), що має право накладати стягнення, дізналася про дисциплінарне порушення.

Трудовим законодавством передбачені два способи оскар­ження рішень адміністрації щодо стягнень: через комісію з трудових суперечок та народний суд.

Звернутися до народного суду можна лише за умови, якщо на підприємстві працює менше 15 осіб або особа є службовою особою митниці, податкової служби чи іншої державної служ­би і їй присвоєно персональне звання.

У решті випадків суперечки щодо обґрунтованості оголоше­ної догани мають вирішуватися на підприємстві комісією з трудових суперечок. Такі комісії створюють на підприємствах, де працює не менше 15 осіб.

Працівник може звернутися до комісії у тримісячний строк від дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про пору­шення свого права. У разі пропуску з поважних причин (хворо­ба, відрядження, не ознайомлення з наказом тощо) комісія може поновити цей строк. Розгляд заяви проводиться у 10-денний строк від дня її подання. Рішення комісії видають пра­цівникові та власникові підприємства, який зобов'язаний ви­конати його протягом трьох днів. Цей триденний строк роз­починається після закінчення строку для оскарження рішення суду (10 днів від моменту отримання виписки з протоколу засі­дання комісії). Якщо адміністрація не виконала рішення у вказаний термін, його передають судовому виконавцю для примусового виконання.

Для настання кримінальної відповідальності необхідне до­тримання тих самих умов, про які йшлося при розгляді цивіль­но-правової відповідальності, а саме: вина, протиправні дії суб'єкта підприємництва, шкода, завдана протиправними дія­ми, і причинний зв'язок між протиправною дією та шкодою.

Але особливою складовою кримінальної відповідальності у сфері підприємництва є наявність умислу, коли підприємець свідомо здійснював протиправні дії, порушуючи чинне законо­давство.

Найпоширенішими санкціями при настанні криміналь­ної відповідальності є: конфіскація майна, чи інших певних активів, позбавлення права займати певні посади чи займа­тися певною діяльністю на відповідний термін, штраф у відповідних розмірах, виправні роботи й позбавлення волі.

Фіктивне підприємництво — це створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності без наміру здійснювати статутну діяльність, якщо це завдало матеріальної шкоди дер­жаві, банку, кредитній установі, іншим суб'єктам господарю­вання або громадянам.

Санкція за фіктивне підприємництво — штраф від 300 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбав­ленням права займати певні посади або займатися певною діяльністю від трьох до п'яти років. У випадку повторного пра­вопорушення — позбавлення волі до трьох років із позбавлен­ням права займати певні посади або займатися певною діяль­ністю на строк до п'яти років з