5. Ринки капіталів і грошей та ринок цінних паперів

Ринок грошей, як уже зазначалося, дуже близький до ринку капіталів, адже на обох ринках відбувається рух грошей. Розрізнити їх можна за двома ознаками.

Перше: на ринку капіталів купують гроші (беруть кредити) для придбання засобів виробництва; на ринку грошей — для придбання будь-яких товарів.

Друге: вважається, що ринок грошей охоплює лише короткотермінові позички (терміном від одного дня до одного року), а також ринок валют; ринок капіталів — це ринок середньо- і довготермінових кредитів.

Надання грошей у позику на засадах повернення, терміновості й прибутковості називається кредитом. 3 визначення випливає, що гроші, взяті в кредит, мають бути повернуті, причому обов'язково у визначений термін, і мають забезпечити кредитору (тому, хто дав кредит) дохід у вигляді позичкового процента.

Кредитні відносини в межах ринку капіталів здійснюються між власниками тимчасово вільних грошових коштів та підприємцями, які хочуть використовувати ці гроші у своїй виробничій діяльності.

Звідки ж беруться тимчасові вільні гроші для кредиту? Джерелами кредитних ресурсів можуть бути: тимчасово вільні гроші підприємців; грошові заощадження населення; капітали рантьє, тобто осіб, які не займаються підприємницькою діяльністю, а живуть на проценти, і тимчасово вільні бюджетні кошти держави. Отже, головними позичальниками капіталу є: підприємці, домогосподарства , органи державної та місцевої влади.

Розвиненість кредитних відносин — невід'ємна умова успішного функціонування ринкової економіки. Вони забезпечують безперервність виробничого процесу, створюють умови для інновацій, розширення виробництва та збільшення прибутку. В ринковій економіці є кілька видів кредиту :

Пояснення до схеми:

Комерційний кредит надають підприємці один одному у вигляді відстрочки платежу за товари та послуги. При цьому укладається вексель-документ, в якому позначено ціну за поставлені товари чи послуги плюс процент за відстрочку платежу.

Банківський кредит надається банками підприємствам або особам у вигляді грошових позик.

Споживчий кредит може бути різновидом або першого, або другого його виду. З одного боку, він може надаватися споживачеві у вигляді товарів довготермінового вжитку (меблі, телевізори) під процент за відстрочку платежу, а з іншого боку — у вигляді банківських позик на споживчі цілі (будівництво житла).

Іпотечний кредит — це довгострокові позики під заставу нерухомості (землі, будинку).

Державний кредит — будь-який кредит, де кредитором, або позичальником, виступає держава.

Міжнародний кредит — будь-який кредит, де кредиторами і позичальниками виступають суб'єкти економічних відносин з різних країн.

Як і на будь-який інший товар, є попит і на гроші. Цьому попиту відповідає пропозиція грошей. З чого ж складається попит на гроші? Пригадаємо функції грошей, зокрема грошей як засобу обігу і грошей як засобу нагромадження.

Як підприємцям, так і окремим споживачам гроші необхідні насамперед для оплати різних речей і послуг. Попит на гроші для таких цілей називається попитом на гроші для угод. У нашому випадку угодою буде і купівля нової пари взуття, й оплата праці робітника на підприємстві, і придбання верстатів.

Попит на гроші для угод залежить від кількості речей і послуг, що виробляються в суспільстві. Чим їх більше, тим більше необхідно і грошей для їхньої оплати.

Друга частина попиту на гроші випливає з їх функції як засобу нагромадження. Люди й організації можуть зберігати свої гроші не лише у формі банківських депозитів, а й у вигляді акцій , облігацій, чекових внесків. Усе це різні форми фінансових активів. Попит на них називається попитом з боку фінансових активів. Чим вища процентна ставка, тим вигідніше давати гроші під процент, а не тримати їх у вигляді фінансових активів. І навпаки, за низької процентної ставки люди хочуть мати більше грошей у вигляді фінансових активів.

Отже, загальний попит на гроші складається з попиту на гроші для угод і попиту на гроші з боку фінансових активів.

Грошова пропозиція також має свою структуру. Елементами грошової маси, як ви пам'ятаєте, є готівкові та безготівкові гроші.

Я к і на інших ринках, взаємодія попиту та пропозиції грошей веде до встановлення їхньої ціни (норми процента).

Пояснення до графіка:

Грошова пропозиція на графіку зображена прямою вертикальною лінією, тому що для нормально функціонуючої ринкової економіки маса грошей в обігу є величиною відносно стабільною, її не можна довільно збільшити або зменшити. Коли ж ідеться про окремого власника грошей, то його особиста пропозиція може збільшитись або зменшитись залежно від тієї вигоди (позичкового процента), яку йому забезпечує надання грошей у тимчасове користування іншій особі чи організації.

Попит на гроші є тим більшим, чим менша норма процента. Тому лінія попиту опускається зліва направо. Таке її розміщення пояснюється ще й тим, що підприємцю доцільно збільшувати попит на гроші лише тоді, коли гранична продуктивність капіталу (той продукт, який виникає в результаті збільшення капіталу на одиницю) перевищує витрати на його придбання. Для цього витрати на придбання (позичковий процент) мають зменшуватися.

Перетин ліній попиту та пропозиції дає рівноважну норму процента 2.'е , тобто таку, яка узгоджує інтерес власника грошей до їх вигідного розміщення та інтерес того, хто бере їх у користування з метою збільшення власного доходу або власної вигоди.

Ринок грошей охоплює і ринок валют. Але у цій темі ми не зупинятимемося на проблемі ринку валют, оскільки вона детально розглядатиметься у V розділі.

Зауважимо, що загальні закономірності функціонування грошового ринку, на жаль, практично не реалізуються в Україні, де гострими проблемами залишаються розбалансування грошової маси, інфляція, невиконання грошима їхніх природних функцій.

Ринок цінних паперів тісно пов'язаний з ринками грошей і капіталів. Продаж цінних паперів, як і використання кредиту, є джерелом ' додаткових коштів. На ринку цінних паперів зустрічаються емітенти (ті, хто перший раз випустив їх у обіг), або їх власники, з одного боку, та покупці — з іншого. Продавцями і покупцями цінних паперів можуть бути підприємства виробничої сфери, банки та інші фінансово-кредитні установи, держава, окремі особи.

Цінними паперами є акції та облігації . Випуск акцій дає можливість акціонерному підприємству одержувати гроші, які фактично назавжди стають власністю акціонерного товариства, а власник акції набуває статусу співвласника капіталу й отримує частину доходів від його функціонування. Власник акції не має права вимагати від акціонерного товариства повернення своїх грошей. Єдина можливість їх повернути — продати акцію на ринку.

Продаж облігації робить того, хто її випустив (емітента), боржником того, хто її придбав. Купівля облігації є своєрідною формою кредитування. Емітент зобов'язується не лише викупити облігацію через 5, 10 або більше років, а й періодично сплачувати процент.

Існують первинний та вторинний ринки цінних паперів. Первинний ринок пов'язаний з емісією (випуском) та продажем цінних паперів за нормальною ціною, вторинний — з перепродажем цінних паперів за курсовою ціною. Курсова ціна формується під впливом попиту і пропозиції.

Попит на цінні папери залежить від обсягу тимчасово вільних коштів, від величини доходу (дивіденду), що його дають цінні папери їх власникам, та від величини доходу при іншому використанні грошей, скажімо, тоді, коли вони надаються у користування як позичка або використовуються з метою подальшого одержання орендної плати.

Пропозиція цінних паперів визначається потребою емітентів (ними можуть бути акціонерні підприємства чи держава) в інвестиціях.

Ціна, за якою цінний папір реалізується на вторинному ринку, називається його курсом. Існують курс акції, курс облігації. Для відображення залежності між курсом акції та іншими чинниками застосовують таку формулу:

Дивіденд

Курс акції = х100%.

Норма позичкового процента

У цій формулі відбито те, що акція продаватиметься за тим вищою ціною, чим більший дивіденд (дохід) вона забезпечує власникові і чим меншим є дохід з альтернативного джерела, а саме: позичковий процент. Номінальна ціна акції на її курс не впливає, адже емітент (Е13) акції не зобов'язаний викупити її у покупця. На відміну від курсу акції, курс облігації залежить від номінальної ціни облігації. Крім того, він визначається терміном, у який емітент зобов'язаний викупити облігацію: чим термін ближчий, тим курс вищий.