2. Ринок товарів (продуктів)

Н а цьому ринку здійснюється рух предметів споживання та засобів виробництва. Тому ринок товарів поділяється, в свою чергу, на споживчий ринок і ринок засобів виробництва. На кожному з цих ринків обертається велика кількість різноманітних продуктів і формуються більш спеціалізовані ринки. Наприклад, у межах споживчого ринку розрізняють ринки молочної продукції, взуття, предметів побутової електроапаратури, ліків тощо. Ринок засобів виробництва охоплює ринки паливних ресурсів, верстатів, інструментів, запчастин, виробничої деревини, металів тощо.

Схема 2

Товарні ринки розрізняються і за своїми суб'єктами.

Суб'єктами ринку можуть бути фізичні або юридичні особи, які вступають у відносини товарообміну як покупці та продавці. На споживчому ринку покупцями виступають окремі особи або домогосподарства , які шукають і знаходять продукти для особистого споживання. Продавцями є фірми й особи, що виробляють споживчі товари та надають послуги. При цьому лише незначна частка споживчих товарів і послуг надходить до покупців безпосередньо від виробника. Основна маса продукції реалізується через посередників.

Покупцями на ринку засобів виробництва виступають:

а) окремі особи та організації, яким вони необхідні для виробництва інших товарів і послуг;

б) посередницькі організації, які стають власниками товарів з метою їхнього подальшого перепродажу або надання в оренду.

Продавцями на ринку засобів виробництва виступають окремі особи та фірми, які створюють продукцію виробничого призначення.

Споживчий ринок і ринок засобів виробництва мають деякі відмінності у функціонуванні. По-перше, вони розрізняються за характером попиту. Попит на продукцію споживчого ринку називається природним, оскільки його причиною є потреба споживача. Попит на засоби виробництва є похідним від споживчого попиту. Скажімо, покупцям потрібні меблі, меблевій промисловості — деревина. Попит на деревину є похідним від споживчого попиту на меблі. По-друге, попит на споживчому ринку гнучкіший, оскільки він більше залежить від зміни уподобань споживачів, коливань ціни, ніж попит на засоби виробництва. Останній не може сильно змінюватися тому, що це впливатиме на ритм діяльності підприємства і навіть може призвести до його зупинки. По-третє, на ринку засобів виробництва діє значно вужче коло партнерів, які добре відомі один одному і добре інформовані про стан справ кожного. Звичайно, ступінь інформованості та обізнаності на споживчому ринку, де суб'єктів набагато більше, нижчий.

Відмінність між двома видами товарного ринку полягає також у способах доведення продукції до споживача. Між виробником і споживачем у більшості випадків стоять торгово-посередницькі організації, їхня діяльність полегшує . виробникам реалізацію товарів і послуг, а споживачам — придбання необхідної продукції. Посередниками між споживачами та виробниками є роздрібні та оптові торговці. Всі разом вони утворюють канали розподілу товарів.

С хема З

Пояснення до схеми:

На схемі відображено два канали розподілу товарів: на споживчому ринку і на ринку засобів виробництва.

На споживчому ринку між виробником і споживачем є оптові та роздрібні торговці. Виробник продає великі партії товару (оптом) оптовому торговцю. Оптовий торговець розподіляє товари між роздрібними торговцями, які невеликими партіями або вроздріб реалізують їх споживачам.

На ринку засобів виробництва між виробником і споживачем діють дистриб'ютори, дилери та брокери Дистриб'ютор — оптово- посередницька самостійна фірма, що обслуговує різні галузі промисловості. Дистриб'ютори купують товари оптом, зберігають їх на складах і продають від свого імені та на свій ризик. Дилери та брокери можуть бути членами товарних бірж. Мова про це йтиме у наступній темі.

Між оптовою і роздрібною торгівлею існує суттєва різниця. Роздрібна торгівля — це діяльність з продажу речей або послуг безпосередньо кінцевим споживачам для їхнього особистого використання. До роздрібної торгівлі належать універмаги, спеціалізовані магазини, невеличкі крамниці та ін. Роздрібні торгівці обирають для себе цільові ринки, товарний асортимент і комплекс послуг, політику цін, засоби стимулювання споживача та місце розташування свого підприємства. Вони вивчають потреби

споживача та його економічну поведінку на ринку й організовують свою діяльність відповідно до цього.

Одним із видів торгових підприємств є ринки. Це особливі установи, що надають послуги щодо забезпечення належних умов продажу продовольчих і непродовольчих товарів. Наприклад, у Києві на кінець 1998 р. функціонувало 76 ринків (в дореформені часи їх було 10). З них 46 —продовольчі, решта — речові та змішані. Чотири ринки перебувають у державній власності (Бессарабський, Володимирський, Житній і Центральний). Інші — у комунальній, колективній (акціонерні товариства відкритого та закритого типу), приватній власності. Частина продукції на таких ринках реалізується оптом.

Оптова торгівля — це діяльність з продажу товарів і послуг тим, хто купує їх для виробничого використання або подальшого перепродажу. Оптові торговці проводять операції збуту, закупок, складування, транспортування товарів. Вони пристосовують свої послуги до потреб споживачів, постійно вивчаючи попит.