3. Ринок природних ресурсів

Ведучи мову про природні ресурси, ми вже використовували поняття "земля". У нього вкладалося не лише розуміння землі як угідь для вирощування сільськогосподарських культур, а й землі як місця розташування лісів і мінеральних ресурсів, води та повітря. Не всі природні ресурси безпосередньо стають об'єктами купівлі- продажу. Маємо на увазі повітря, воду. Хоча не можна ігнорувати те, що використання останніх певним чином опосередковане грошовими відносинами. Протягом певного періоду незалежно від коливання цін кількість землі в обігу залишатиметься незмінною. Тому пропозицію землі називають не еластичною: хоч би як зростала рента, кількість землі збільшити не можна. Ці твердження є, безперечно, правильними, якщо вести мову про економіку в цілому. Якщо ж мати на увазі альтернативні варіанти застосування ділянки землі, можливість використати її з певною метою, то пропозиція виявляється еластичною. Земля може бути використана по-різному: і як сільськогосподарська ділянка, і як місце для забудови, її власник буде пропонувати землю залежно від прибутковості проекту використання. Адже той, хто зможе використати її з більшим прибутком, зможе забезпечити і більшу орендну плату.

Мінерально-сировинні ресурси, одержані з надр землі, часто стають об'єктами купівлі-продажу через товарно-сировинні біржі, такі, як, скажімо, Лондонська металева біржа, де реалізуються великі обсяги міді, олова, золота, цинку. Але тут уже природні ресурси виступають у вигляді продуктів первинної переробки — видобутих і збагачених.

Коли ж ідеться про ринок природних ресурсів у чистому вигляді, то мають на увазі купівлю-продаж або надання в оренду землі як ріллі, як лісової ділянки, як місця видобутку сировини або, нарешті, ділянки під забудову. Цей перелік засвідчує, що земля має альтернативне використання.

На ринку природних ресурсів (землі) складаються відносини між власниками і майбутніми користувачами-підприємцями. Хто може бути власником землі? Ним може бути приватна особа, орган державної місцевої або центральної влади, навіть корпорація (наприклад, в Англії — Корпорація розвитку нових міст). Хто купує землю? Покупцями можуть бути окремі фермери, підприємства з видобутку ресурсів, окремі забудовники або будівельні компанії.

Ц іна, що формується на ринку ресурсів, називається рентою. Вона, як і будь-яка інша ціна, формується під впливом взаємодії попиту та пропозиції. Зобразимо це графічно.

Пояснення до графіка:

Графік зображає те, що рента — це ціна рівноваги пропозиції землі і попиту на неї Ре.

Пропозиція землі зображена як лінія вБ, що піднімається вертикально вгору. Це відбиває той факт, що кількість землі, яка може перебувати в економічному обігу, є обмеженою. Можна поліпшувати землі, але при цьому їхня кількість лишатиметься незмінною. Тому пропозицію землі називають не еластичною: хоч би як зростала рента, кількість землі збільшити не можна. Проте ці твердження є безперечними лише тоді, коли ми ведемо мову про економіку в цілому. В умовах же використання з певною метою альтернативних варіантів застосування земельних ділянок, пропозиція землі стає еластичнішою. Земля може бути використана по-різному: і як сільськогосподарська ділянка, і як місце для забудови, її власник буде пропонувати землю залежно від прибутковості проекту використання. Адже той, хто зможе використати її з більшим прибутком, зможе забезпечити і більшу орендну плату.

Попит на землю зображений кривою ОБ, що опускається зліва направо. Загалом це відбиває той факт, що за нижчої ціни користувачі готові придбати більше землі. Крім того, таке розміщення лінії попиту на землю пояснюється ще двома обставинами. Перша: гранична віддача (продуктивність) землі. Користувач — фермер може залучити до використання додаткові земельні площі лише тоді, коли граничний продукт, що на них створюється, є більшим, ніж плата за додаткову землю. Отже, додатковий попит пов'язаний зі зменшенням ренти. Друга: обмежуючий вплив доходів споживачів. Щоб фермери могли залучити більше землі і реалізувати вироблену на ній продукцію, ціни на цю продукцію мають зменшитись, а, отже, рента — знизитися.

Підсумовуючи те, що сказано про ренту як ціну природних ресурсів (землі), можна зробити висновок: якщо ціна землі визначається як результат взаємодії попиту і пропозиції, то вона має узгодити (врівноважити) інтерес власника до отримання найбільшої вигоди під час вибору найприбутковішого варіанта передання права використання землі, з одного боку, й інтерес підприємця, який полягає у тому, щоб рентна плата за додаткову землю не перевищувала граничного продукту.

Ринок землі в Україні ще не сформований. Можна передбачити, що його формування відбуватиметься найдовше. Це передусім пов'язано з традицією державної власності на землю і небажанням досить впливових у суспільстві сил допустити становлення приватної форми власності. Доти, поки не буде забезпечене повне володіння, що включає право купівлі-продажу землі, ринок землі сформуватися не може. У Законі України "Про селянське (фермерське) господарство" від 1992 р. є таке принципове положення: "Право приватної власності на земельну ділянку селянським (фермерським) господарством може набуватись після шести років володіння нею" (стаття 5.1). Така вимога має забезпечити дбайливе ставлення до землі, реальне володіння Нею на основі власної праці.