Кодування текстових даних

Інститут стандартизації США ввів у дію систему кодування ASCII (American Standard Code for Information Interchange – стандартний код інформаційного обміну США). Перші 32 коди таблиці, починаючи з нульового, віддані виробникам апаратних засобів (у першу чергу виробникам комп'ютерів і друкувальних пристроїв). Тут розміщуються управляючі коди, яким не відповідають ніякі символи мов, і, відповідно, ці коди не виводяться ні на екран, ні на друкуючі пристрої.

Починаючи з коду 32 до коду 127 розміщені символи англійського

алфавіту, розділові знаки, цифри, знаки арифметичних дій і деяких допоміжних

символів.

Коди з 128 по 255 відведені для національних систем кодування.

Аналогічні системи кодування текстових даних були розроблені й в інших країнах. Так, наприклад, в СРСР були створені системи кодування КОІ-7 (код обміну інформацією, семизначний), КОІ-8 (код обміну інформацією, восьмизначний), ГОСТ та ГОСТ – альтернативна(що працюють в операційних системах MS-DOS).

Міжнародний стандарт, у якому передбачене кодування символів кирилиці, називається кодуванням ISO (International Standard Organization ~ Міжнародний інститут стандартизації) системами 16-розрядного кодування символів є ASCII

(шістнадцяткова), UNICODE та ін. Шістнадцять розрядів дозволяють забезпечити унікальні коди для 65536 різних символів – цього діапазону досить

для розміщення в одній таблиці символів більшості мов планети.

Кодування графічних даних.

Якщо графічне зображення, надруковане в газеті чи книзі збільшувати, то можна побачити, що воно складається з дрібних крапок, таке зображення називають точковим або растровим.

Растрова графіка – це сукупність засобів для подання графічних зображень, для кодування яких використовуються точки (на екрані монітора пікселі (picture element)).

Оскільки лінійні координати й індивідуальні характеристики кожної точки (колір, яскравість) можна виразити за допомогою цілих чисел, то для кодування растрового зображення можна використовувати двійковий код.

При кодуванні кольорового зображення за допомогою чотирьох біт можна передати тільки 16 кольорів, а за допомогою восьми біт можна передати 256 кольорових відтінків. Такий метод кодування кольору називається індексним. Зміст назви в тому, що, оскільки 256 значень зовсім недостатньо, щоб передати весь діапазон кольорів, доступний людському оку, код кожної точки растра представляє не колір сам по собі, а тільки його номер (індекс) у деякій таблиці (палітрі).

Для кодування кольорових графічних зображень застосовується принцип декомпозиції довільного кольору на основні складових. Як складові використовують три основні кольори: червоний (Red, R), зелений (Green, G) і

синій (Blue, B). Така система кодування називається системою RGB за першими літерами назв основних кольорів.

Кодування кольорової графіки 16-розрядним двійковим кодом називається режимом High Color (65536 різних кольорів).

Якщо для кодування кольору однієї точки використовувати 24 розряди, то система кодування забезпечує однозначне визначення 16,5 млн. різних кольорів, що насправді близько до чутливості людського ока. Режим подання

кольорових зображень з використанням 24 двійкових розрядів називається

повнокольоровим (True Color).