21. Інтермедії 17-18 ст.

Інтермедія - драма невеликого обсягу комічного характеру, що виконувалися між актами спектаклю. Значним досягненням Української літератури ХVIII ст.. є інтермедії до п'єс драматурга Митрофана Довгалевського "Комическое действие" і "Властотворній образ".

До драми «Комическое действие»: перша інтермедія - в центрі поставлено астролога з підзорною трубою, який опинився в укр. селі. Він вважав себе не стільки вченим, скільки шляхтичем уродзоним, що сприяє гумористичній інтерпретації образу. Перед селянами шляхтич хвалиться, що може передбачити, коли орати на хліб, може сказати, що робиться на небі. На запитання селян, хто він є, шляхтич відповідає, що він "польської науки астролог". Селяни просять астролога передбачити побутові явища: Пархім хоче знати, якої масті теля буде в його корови; циган —якої масті лоша в його кобили; білорус — скільки бджіл у вулику. Астролог думає, що селяни з нього глузують. А селяни обурюються, вваж., що шляхтич прийшов до них, щоб стати орендарем, погрожують його побити і проганяють геть. Тобто, автор мав на меті показати астролога як представника панівних класів, якому чуте коло понять простого народу.

Друга інтермедія до драми мала побутовий зміст. Селянинові приснився дивний сон, який розповідає глядачам і просить його розгадати. Нагодилась циганка, яка обіцяє розтлумачити сон. але вкравши в когось із селян хустку, притьмом тікає. Автор написав інтермедію віршем, вводячи до твору перефразовані народні прислів'я та приказки, влучні народні порівняння, вульгаризми тощо.

У третій інтермедії найсміливіше розкрито протест народних мас проти соц-національного гніту. Експозицією є пісня розповідь казаха про нещастя і злигодні, принесені на українські землі польсько-шляхетськими загарбниками. Потім на сцену виходить пан із соколом. Піддані литвини (білоруси) йдуть до нього на поклон, але за вказівкою пана їх безвинно карають. Приходять інші пани і радяться, як перемогти козаків і повернути Укр. в рабство. Та ось з’являються козак із москалем і виганяють панство. В цій сцені підносилась ідея дружби і взаємодопомоги укр. і рос. народів.

В четвертій інтермедії відбилась зневага рос. і укр. народів до єзуїтів, які допомагали панству безжально визискувати трудящі маси. На ярмарку зустрілися єзуїти з орендарем і разом міркують, як домогтись ще більшого зиску. Москаль, що нагодився, запрягає єзуїтів і орендаря увіз. Таким чином автор символічно реалізував заповітну мрію укр. трудового народу – покарати ворогів за лиха, які вони заподіяли укр. народові.

П'ята інтермедія побудована на побутових мотивах. В єврея вкрали кобилу, яку він купив на базарі. Щоб дружина не виявила пропажі, він купляє другу кобилу, але її забирає циган, говорячи, що кобила належить йому. Гумор, вислови, що нагадують перефрази анекдотичних епізодів, надають інтермедії світості.

Інтермедії до драми "Властотворній образ":

У першій інтермедії батько братів-литвинів, який помер, побував у пеклі, а воскресши, розповідає про пригоди, які з ним там трапились. Його оповідь про пекельне життя грішників нагадує апокрифічні сюжети, використані студентами у великодніх віршах-ораціях. На початку твору селянин у довгому монолозі розповідає про важке життя бідняка, думи якого сповнені єдиного прагнення - не вмерти з голоду.

В основі четвертої інтермедії про дяків-пиворізів лежить, мабуть, анекдотичне оповідання з життя бідного студентства, яке в пошуках заробітку під час вакацій мандрувало по Україні й Білорусії.

П'ята інтермедія знахабнілий польський пан вивозить на ярмарок у клітці укр. селянина, щоб продати його за гроші. Його купує орендар. Але вчасно нагодився козак, який визволив селянина і запріг у ярма кривдників. Подібна розв’язка була виразно символічною – таким уявлявся авторам хід історії боротьби укр. народу.