ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………….2-5
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАУВАГИ ДО СУЧАСНОГО ВИВЧЕННЯ
ЧАСТКИ В ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ЗАКЛАДАХ…….……………………….6-11
РОЗДІЛ 2. ІННОВАЦІЙНИЙ ПІДХІД ДО ВИВЧЕННЯ ЧАСТКИ В ШКОЛІ………………………………..…………………………………………12-23
2.1. Специфіка використання інтерактивних методів у процесі
вивчення частки…….……………………………………………………12-19
2.2. Роль тестової роботи при вивченні частки….…………………19-23
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….24-26
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….27-28
ДОДАТКИ. КОНСПЕКТ УРОКУ……………….…………………………..29-34
ВСТУП
Одним зі стратегічних завдань реформування загальноосвітньої школи, передбаченого Законом про мови, Національною доктриною розвитку освіти в Україні у ХХІ столітті, стандартом мовної освіти є вивчення української мови та утвердження її як основної форми спілкування. Розроблені на виконання означених документів нові концепції шкільного навчання української мови основну мету цього процесу вбачають у вихованні особистості, наділеної уміннями й навичками вільно, комунікативно виправдано користуватися мовними засобами під час сприйняття висловлювань (слухання й читання), їх створення (говоріння й письмо) у різних сферах, формах, видах і жанрах, у забезпеченні її всебічної мовленнєвої компетенції.
У подоланні труднощів, що виникають у мовленнєвій діяльності учнів, потрібно враховувати реальну сутність таких мовних і мовленнєвих явищ, як різноаспектна, широко членована система неповнозначних, або службових слів, наявних в усіх мовах, що засвідчує їх природність і комунікативну доцільність. У колі лінгводидактичних проблем, котрі нині стоять перед українською лінгводидактикою, на особливу увагу заслуговує вивчення часток, що передбачає розгляд названих мовних категорій системно, в широкому обсязі, з урахуванням різнобічної сутності цієї групи слів, властивих їй семантичних і стилістичних ознак.
Проблема навчання частин мови розглядалася вченими різнопланово: у лінгвістичному (Ф. Буслаєв, О. Безпояско, В. Виноградов, І. Вихованець, К. Городенська, М. Греч, А. Загнітко, І. Кучеренко, О. Пєшковський, О. Потебня, О. Суник, Л. Щерба та ін.), у психологічному (О. Виготський, І. Зимня, Ю. Пассов, І. Синиця, О. Шахнарович, Н. Юр’єва), лінгводидактичному (М. Вашуленко, Є. Голобородько, Т. Ладиженська, О. Мельничайко, Г. Михайловська, А. Нікітіна, М. Пентилюк, Л. Скуратівський, О. Текучов, Т. Чижова, О. Хорошковська) напрямах. Учені з’ясовували граматичну природу цієї частини мови, виявляли її текстотворчі функції та особливості вживання в різних стилях.
Практика вивчення часток, аналіз граматичних та стилістичних умінь і навичок учнів, огляд методичної літератури і чинних державних документів засвідчили недостатню увагу до опрацювання службових слів на уроках української мови в основній школі, а також украй обмежені уміння учнів використовувати означену частину мови в побудові власних висловлювань різних стилів, наявність значних відхилень від граматичних норм.
Вивчення цієї частини мови зводиться в основному до засвоєння правил орфографії без глибокого семантико-стилістичного аналізу та розкриття її текстотворчих функцій.
Актуальність теми дослідження зумовлена не тільки суто дидактичною, а й соціальною потребою вдосконалення навчання української мови в загальноосвітній середній школі з метою формування в учнів мовленнєвих умінь, що забезпечать їхні комунікативні потреби. Для цього необхідне знання української мови, зокрема, системи частин мови, у тому числі й службових – часток. У процесі їх опрацювання потрібно акцентувати увагу на всьому комплексі особливостей часток узагалі та їх ролі як важливих стилетворчих мовних засобів зокрема.
Сучасна лінгвістична теорія про частки дозволяє уточнити лінгводидактичні засади вивчення службових частин мови, спрямувати цей процес у функціонально-стилістичне русло. Системні знання про їх лінгвістичну природу, функціональну роль у мовленні сприятимуть мовленнєвому розвитку школярів. Відповідна спрямованість уроків може бути досягнута, зокрема, зверненням до спеціального дидактичного матеріалу, побудованого на зв’язних текстах, що дозволяє найбільш виразно показати тексто- і стилетворчу функції часток у мовленні.
Необхідність вивчення дидактичних умов, за яких учні засвоять лексико-семантичну і граматичну структуру часток та доцільно вживатимуть їх у висловлюваннях різних стилів, зумовили вибір теми дослідження «Інноівційний підхід до вивчення частки у школі».
Об’єктом дослідження є навчально-мовленнєва діяльність учнів середньої школи на уроках української мови.
Предмет дослідження – інноваційний підхід до вивчення часток як засобу вдосконалення мовленнєвих умінь і навичок школярів загальноосвітньої школи.
Мета дослідження полягає в розробці, обґрунтуванні й експериментальній перевірці методичної системи вивчення часток на функціонально-стилістичних засадах як засобу вдосконалення мовленнєвих умінь і навичок школярів.
Мета дослідження визначила такі завдання:
уточнити лінгвістичну природу часток, визначити психолінгвістичні та дидактичні засади їх вивчення в середній школі;
вивчити стан викладання і рівні знань учнів про частку шляхом аналізу науково-методичної літератури, програм і підручників із урахуванням мовленнєвої специфіки досліджуваної частини мови; виявлення типових недоліків, помилок в учнівських письмових роботах;
обґрунтувати психолого-педагогічні та методичні передумови формування в учнів основної школи умінь використовувати частки у мовленні;
розробити методику інноваційного вивчення часток у загальноосвітній школі тощо.
Для вирішення поставлених завдань застосовувалися такі методи дослідження:
а) теоретичні: аналіз й узагальнення психолого-педагогічної, лінгвістичної, навчально-методичної літератури в аспекті проблеми формування функціонально-стилістичної компетенції учнів середньої загальноосвітньої школи;
б) емпіричні: цілеспрямоване спостереження уроків рідної мови; анкетування вчителів та учнів; метод експертної оцінки; педагогічний експеримент;
в) статистичні: кількісний і якісний аналізи експериментальних даних про формування умінь учнів середньої загальноосвітньої школи в аспекті вживання часток.
Наукова новизна і теоретична значущість дослідження: уперше розроблено педагогічно вмотивовану, методично обґрунтовану інноваційну систему вивчення граматичного матеріалу з теми «Частка» у загальноосвітній школі; уточнено лінгвістичну природу часток, визначено психологічні та дидактичні засади їх вивчення у школі; одержала подальший розвиток методика формування знань і умінь із теми «Частка» на засадах теорії мовленнєвої діяльності та визначення лінгвістичних засад переорієнтації підходу до вивчення неповнозначних частин мови, підпорядкування його комунікативній меті.
Практичне значення курсової роботи представлено комплексом інноваційних дидактичних засобів, рекомендованих учителям середньої школи для застосування в навчальному процесі. Результати дослідження допоможуть учителеві української мови більш економно і продуктивно реалізувати систему засобів, зорієнтованих на ознайомлення учнів із текстотворчими особливостями часток, і формувати комунікативні уміння і навички. Висновки та методичні рекомендації можуть бути використані в уточненні теоретичних відомостей про частку в шкільних програмах і підручниках, методичних посібниках для вчителів; ними зможуть користуватися викладачі вищої школи на заняттях із методики навчання української мови (у лекційних і практичних курсах, спецкурсах тощо).
Структура дослідження. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатку.
Теоретичні зауваги до сучасного вивчення частки в загальноосвітніх закладах
Огляд і аналіз наукової літератури засвідчив, що основи частиномовної приналежності слів було закладено ще в античні часи. Але традиційно незмінним залишається поділ усіх слів на дві провідні категорії – слова повнозначні (самостійні) й слова неповнозначні (службові). Незаперечним і новаторським у цьому плані був і залишається внесок мовознавців у розвиток частиномовної теорії (Ш. Баллі, О. Безпояско, В. Богородицький, Ф. Буслаєв, В. Виноградов, І. Вихованець, К. Городенська, Г. Греч, О. Мєщанікова, А. Мухін, О. Пєшковський, О. Потебня, П. Фортунатов, О. Шахматов, Л. Щерба тощо).
Але й нині проблема частиномовної приналежності слів щодо їх складу та принципів класифікації не може вважатися розв’язаною з огляду на принципові розбіжності, що виявляються у критеріях їх класифікації. До діаметрально протилежних поглядів, з одного боку, належить визначення єдиного критерію (гомогенна класифікація), з другого боку, класифікація мовних одиниць за різнорідними критеріями (гетерогенна).
Традиційна система частин мови є поєднанням гетеро- і гомогенної класифікацій, оскільки чотири частини мови (іменник, прикметник, дієслово і прислівник) виділено за набором трьох ознак (семантичної, морфологічної і синтаксичної), тоді як решта – займенник, числівник, прийменник, сполучник і частка – лише за однією з них.
В академічному курсі морфології виділено п’ять повнозначних змінних частин мови (іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово), одну незмінну повнозначну (прислівник) і три незмінні неповнозначні (прийменник, частка, сполучник). Окрему групу слів становлять вигуки. Цю класифікацію доповнено двома лексико-граматичними розрядами слів (словами категорії стану та модальними словами).
Проблема часток у лінгвістиці залишається складною і дискусійною. Їх концепція, як свідчить аналіз наукових джерел, представлена в різноманітних варіаціях – від розуміння їх як незмінних слів і до сучасного трактування як граматичних синсематичних слів і морфем.
Сучасні дослідники намагаються з’ясувати природу часток як мовних знаків, властиві їм мовні значення (Н. Васильєва, І. Вихованець, К. Городенська, В. Горпинич, І. Кучеренко, І. Милославський, С. Педченко та ін.).
Характерною функціональною особливістю часток є те, що вони існують в мові як засіб реалізації значень повнозначних слів і матеріал для конструювання й вираження модальних та емоційно-експресивних відтінків окремих слів і словосполучень, речень і цілих синтаксичних комплексів [3; 12-13]. У світлі сучасних завдань методики навчання мови особливо значущою є семантична класифікація В. Виноградова та функціонально-семантична класифікація Л. Коломієць і А. Майбороди, оскільки саме вони допомагають точно визначити значення, мовні й мовленнєві функції часток у тексті.
Саме в курсі вивчення української мови школярі дізнаються про такі розряди часток:
модальні, або фразові (вказівні, означальні, власне модальні, видільні, стверджувальні, заперечні, питальні, емоційно-експресивні);
словотворчі;
формотворчі.
Частки |
Приклади |
Фразові |
так, ось, не, ні, навряд чи, аякже, авжеж |
Словотворчі |
би, б, хтозна-, завгодно, аби, дехто, -же |
Формотворчі |
хай, най-, б, би, нехай |
Частки, як і інші частини мови, повнозначні і службові, виявляють парадигматичні і синтаксичні відношення. Яскравим прикладом перших є синонімія й антонімія (М. Кожина, Ю. Ледньов, Є. Стародумова). Виявом синтаксичних відношень є багатозначність, що переростає у функціональну омонімію (Г. Аміров, Ю. Леденьов, К. Симонова, Л. Чистякова, О. Шевчук, Т. Яцюк та ін.).
Використання часток у тексті пов’язане насамперед із завданням комунікативного характеру. Виявлення комунікативних часток української мови в організації висловлювання (тексту) має значення не тільки для лінгвістики, а й для методики навчання української мови щодо частотності їх уживання в різних стилях.
Аналіз психологічних досліджень дозволив дійти висновку, що засвоєння часток вимагає осмислення їх семантики, граматичних і стилістичних функцій. Цей процес пов’язаний із формуванням комунікативних умінь і навичок учнів основної школи, який особливо актуалізується у 5-6 класах, коли наступає сензитивний період засвоєння граматичних явищ. Саме цей етап навчання вимагає урахування мотивів мовленнєвої діяльності, фаз породження мовлення, вибору таких сензитивних мовленнєвих дій, що забезпечують їх готовність до подальшого мовленнєвого самовдосконалення.
На основі аналізу досліджень з лінгводидактики було встановлено, що методика роботи над темою «Частка» детермінується загальнодидактичними принципами навчання – вихідними теоретичними положеннями, керуючись якими, учитель обирає засоби навчання: дидактичний матеріал, методи і прийоми його вивчення, організацію навчання тощо. В основу методичної системи покладено загальнодидактичні принципи: науковість, наступність і перспективність, доступність, зв’язок із мовленнєвою практикою та ін.
Зауважуємо, що згідно Програмою для загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання визначено таку специфіку вивчення часток у 7-му класі, де на вивчення цього матеріалу відводиться 5 годин:
Частка як службова частина мови. Розряди часток за значенням. Правопис часток. Написання часток -бо, -но, -то, -таки. Не і ні з різними частинами мови (узагальнення). Внутрішньопредметні зв’язки. Лексикологія і фразеологія. Частки синоніми та антоніми. Фразеологізми і крилаті вислови із частками. Синтаксис. Частка у спонукальних і окличних реченнях. Культура мовлення. Виразне читання речень із частками. Текст (риторичний аспект). Використання часток для підсилення виразності мовлення. Міжпредметні зв’язки. Використання часток як виражального засобу в художніх творах (література). |
Учень: знаходить частки в реченні, відрізняє від інших службових частин мови; визначає частки за їх роллю у реченні; правильно пише частки; знаходить і пояснює орфограми в частках за допомогою правил; самостійно знаходить і виправляє помилки в правописі; аналізує тексти щодо використання в них часток як виражального засобу; складає речення з модальними частками; редагує тексти щодо правильності вживання модальних часток; створює висловлювання, правильно вживаючи частки. |
Тобто аналіз програм і підручників для основної загальноосвітньої школи дозволив відзначити прогресивне оновлення програми «Рідна мова» (5-12 класи), що орієнтує на забезпечення неперервного, поетапного навчання української мови на комунікативно-діяльнісній та функціонально-стилістичній засадах, однак у переважній більшості дидактичного матеріалу не враховує основних вимог програми, хоча й має значні можливості для їх забезпечення.
Одночасно аналіз методичної літератури підтвердив наші припущення щодо певних суперечностей у змісті й реалізації шкільних програм. До них відносимо несистематичність роботи з усвідомлення функціонально-стилістичних особливостей сполучників і часток, оскільки комунікативна змістова лінія передбачає вправи винятково репродуктивного характеру.
У ході виробничої практики було встановлено порівняно невисокий рівень знань учнів після вивчення теми «Частка» за традиційною системою викладання. Результати спостереження показали, що на низькому рівні сформованості умінь упізнавати в тексті частки знаходиться 90 % учнів п’ятих класів, 92% – шестикласників, 65 % – семикласників, 55 % – восьмикласників, 30% –дев’ятикласників. Приблизно такі результати отримано під час виявлення теоретичних знань, граматичних умінь та рівнів сформованості в учнів навичок використання часток у власному мовленні. Було встановлено, що несвідоме вживання частки, інтуїтивне її сприйняття у 5-7 класах, недостатню міцність набутих знань про неї, очевидно, можна пояснити вивченням теорії без урахування інноваційних підходів до вивчення частки: ця граматична категорія розглядається лише з точки зору орфографії та вживання розділових знаків у реченнях традиційним способом.
Спостереження за навчальним процесом у школі показали, що в процесі вивчення частки відкриваються значні можливості для реалізації інтерактивного комплексного підходу до аналізу мовного явища: його функції, форми і значення. Такий підхід передбачає ознайомлення учнів не лише з граматичними характеристиками часток та сполучників, а й із їх семантикою, особливістю функціонування у різних стилях мовлення, роллю в організації речення і тексту.
Вивчення особливостей мовленнєвої діяльності семикласників, результати спостережень дозволили виділити дві групи умінь, що передбачають аналіз готових текстів і творення зв’язних висловлювань певного стилю. Домінантною рисою виділених умінь є те, що вони характеризуються змістовою та операційною сторонами. Змістову сторону вмінь становить система знань про частку, яка операційно складається з комплексу нормативних і комунікативних мовленнєвих умінь.
В основу нашого наукового дослідження покладено наукове передбачення про те, що рівень мовленнєвої компетентності учнів основної школи граматичними засобами на основі комунікативно-діяльнісної побудови навчального процесу підвищиться, якщо вивченню часток надати інноваційного характеру; семантична і граматична природа цієї частини мови розкриватиметься на морфолого-синтаксичній основі, у процесі навчання використовуються найбільш яскраві методи, основою дидактичних одиниць буде текст, а мовленнєві уміння і навички учнів будуть формуватися на матеріалі текстів різних стилів. Відтак основний напрям інтерактивної роботи передбачає розробку комплексу інноваційних засобів навчання (методи і прийоми, типи навчальних вправ, дидактичні матеріали, таблиці, схеми тощо), що знайде реалізацію у створенні організаційно-педагогічної моделі функціонально-стилістичного підходу до вивчення часток учнями основної школи.