4) Просте речення. Поняття про двоскладні і односкладні речення.

Просте речення — речення, що складається з одного або кількох граматично поєднаних слів, які виражають відносно закінчену думку.

Складне речення — речення, що складається з двох або кількох взаємозв'язаних простих речень, які за допомогою різних синтаксичних засобів об'єднані в одне структурне й інтонаційне ціле.[1]

Простим називається речення, в якому є тільки одна граматична основа (предикативний центр). У складного реченні таких основ може бути декілька.

Просте речення може бути повним і неповним. Повними називаються речення, у яких наявні всі головні та другорядні члени речення, необхідні для завершеності будови й повноти вираження значення (В чагарниках низькорослих акацій посвистували червоногруді снігурі (Ю. Збанацький)). Неповними називаються такі речення, у яких пропущений головний або другорядний член речення, зрозумілий із контексту або ситуації мовлення (Хвилини здаються тоді за години, години — за дні, дні — за роки (П. Мирний)).

Прості речення можуть ускладнюватися відокремленими другорядними членами, однорідністю різних членів речення, звертанням, вставними і вставленими словами, сполученнями і реченнями.

5)Підмет. Простий підмет. Складний підмет.

Підмет — головний член речення. Відповідно до способу вираження підмет поділяється на два типи — простий і складений.

Простий підмет може виражатися: 1) іменником або займенником у називному відмінку; це найтиповіше вираження (Настав вечір. Вони із захопленням розповідали про подорож); 2) будь-якою частиною мови, вжитою у значенні іменника в називному відмінку, наприклад:прикметником (Багаті на печі сиділи та калачі їли); дієприкметником(Визволені радісно кинулись до воїнів); числівником (Швидко повернувся й третій); неозначеною формою дієслова (Малюватибуло улюбленою мрією малого Тараса); прислівником (Одержане на першому екзамені «відмінно» дуже мене підбадьорило); вигуком(Невгамовне «ура» заповнило стадіон).

Складений підмет виражається словосполученням або реченням, якщо вони вжиті у значенні іменника в називному відмінку (П’ять учніввідмовилися їхати на екскурсію. «Запорожці пишуть листа турецькому султану» — найвідоміша картина І. Рєпіна).

6)Присудок. Дієслівний простий присудок.

Присудок — головнийзалежнийчленречення, якийвказуєнадію, стан, ознакупідметаівідповідаєнапитання щоробитьпідмет? щознимробиться? якийвінє? хтовінтакий? щовінтаке? таін. Присудок буває простий і складений.

Простим дієслівним присудком називається присудок, виражений дієсловом дійсного, умовного або наказового способу (Співали чистими дзвінкими голосами діти ), а також фразеологізмами зі значенням дії (Це вже ви передали куті меду(Марко Вовчок)). Присудок, виражений дієсловом теперішнього або майбутнього часу, узгоджується з підметом в особі й числі, а виражений дієсловом минулого часу — у числі й роді.

7)Дієслівний складний присудок.Іменний складений присудок.Подвійний присудок.

Складений присудок може бути іменним або дієслівним.

Іменним складеним називається присудок, представлений сполукою дієслова-зв’язки бути у будь-яких способових і часових формах та іменної частини, вираженої іменником, прикметником, дієприкметником, займенником, числівником (Тютюн був високий ігустий-прегустий (О. Довженко)).

Дієслівним складеним називається присудок, який складається з неозначеної форми дієслова і допоміжного дієслова в будь-якій способовій формі (Починає займатися схід сонця). При цьому на дію підмета вказує неозначена форма дієслова. Допоміжне ж дієслово, по-перше, вказує на спосіб і час; а по-друге, — позначає початок і завершення, тривалість, необхідність, можливість, бажаність дії (Воронцов мусив кілька разів крикнути, доки його почули (О. Гончар)). З неозначеною формою дієслова у складених присудках можуть вживатися також дієприкметники і прикметники, зокрема такі прикметники короткої форми, як ладен, згоден, певен, рад, а також присудкові прислівники треба, необхідно, можна, варто, слід (Я дужерадий вам допомогти). Функції допоміжного або неозначеного дієслів можуть виконувати і фразеологізми дієслівного типу (Брати не мали охоти поступатися суперникам. Хлопець звик бити байдики). Складний (подвійний) присудок становить таку конструкцію, обидва повц І значні компоненти якої перебувають з підметом у подвійному предикативному зв’язку. Перший компонент подвійного присудка — особова форма повнозначного дієслована означення руху (ходити, іти, прийти, бігти, брести та ін.), стану чи діяльності!(стояти, лежати, сидіти, працювати та ін.), другий — найчастіше прикметник чиїйого еквівалент. Звичайно присудкові прикметники в подвійному присудку функ-ціонують у формі називного та орудного відмінків, наприклад: Гайсин ще довго сидімошелешений (Петро Панч); Я йшов останнім і думав про діда Платона (О. д ов_женю); Плавці лежать важкі і нерухомі (Л. Костенко); Солдати стояли похмурі і злі (Ю. Смолич); Мирослава стояла біля будинку сумна, задумана (М. Стельмах) І Порівняймо: Гайсин сидів + Гайсин ошелешений; Я йшов + Я останній; Плавці І лежать + Плавці, важкі і нерухомі; Мирослава стояла+ Мирослава сумна, задуманаї Солдати стояли + Солдати похмурі і злі. Однак подвійними (складними) присудками є лише такі, що стосуються підметів - назв осіб. Якщо ж функцію підмета виконують назви неістот, то присудки є складе­ними іменними, наприклад: Ліс стояв розхристаний, спустошений і дикий(С. Васильченко).Отже, в українській мові регулярно функціонують простий і складений дієслівніїприсудки, складений іменний присудок. Рідше використовується складний (подвій-] ний) присудок (За К. Шульжуком).