відповіді на екзамен март

46.туризм - один з ведучих, високоприбуткових і найбільш динамічних секторів світового господарства.виступає як засіб підвищення якості життя народів, фактор зміцнення миру й міжнародного взаєморозуміння на Землі.Динаміка міжнародного туризму по регіонах світу в останні 45 років виявляє істотні розходження. При загальному 20-кратному збільшенні туристських потоків на планеті в Європі й Америці вони росли темпами, близькими до середньосвітового. Молоді туристські регіони - Азіатсько-Тихоокеанськ, Близькосхідний і Африканський - розвиваються швидше. В окремі роки темпи приросту туристських прибуттів у них виражаються двозначними числами. Однак вони менш стійкі до впливу, часто негативному, політичних і економічних факторів. Періоди прискореного росту туризму в них переміняються стагнацією й спадами.Просторовий розподіл міжнародних туристських потоків має ряд особливостей. 1/Найважливіша з них — перевага туризму внутрірегіонального (між країнами Європи, США й Канадою або між Австралією й Новою Зеландією) над міжконтинентальним (міжрегіональним, тобто між різними частинами світла й континентами)2/тенденція до «контрастності» при виборі району подорожі. більшість туристів з північних країн -> на південь, на береги теплих морів. Американці,канадці -> країн и Карибського регіону. У Європі купально-пляжний туризм концентрується у Середземномор'я Тут німці, норвежці, датчани, фіни, шведи, ірландці.3\різко виражена сезонність потоків 4\тенденція у розподілі туристських потоків ставиться розвиток обміну туристами між колишніми метрополіями і їхніми колоніями при явному домінуванні перших. Традиційні зв'язки, насамперед в економічній і культурній сферах, а також відсутність язикового бар'єра служать важливими передумовами розширення туристських відносин Великобританії, Франції, Іспанії, Португалії й деяких інших європейських держав з їх колишніми й дійсними володіннями..В Америці, так само як і в Європі, що придушує частина туристських потоків зосереджена усередині регіону. Особливо інтенсивно обмін туристами здійснюється між трьома країнами Північної Америки: США, Канадою й Мексикою.Внутрішньорегіональний туризм у Європі дає подавляючу частина всіх туристських прибуттів — близько 90 %, і тільки 10 % доводиться на прибуття туристів з інших регіонів миру. Внутрішньо регіональний характер туризму в Європі виражений яскравіше, ніж в інших регіонах світу.Сама відвідувана туристська країна Європи й миру - Франція. Вона приймає кожного п'ятого відпочиваючого на старому континенті, в основному із країн ЄС. Найбільш інтенсивний туристський обмін існує з Німеччиною, Великобританією й країнами Бенілюкс. Крім Франції, головними приймаючими країнами Європи є Іспанія й Італія. Разом вони щорічно реєструють понад 80 млн. прибуття переважно на купально-пляжный відпочинок. Основна частина туристських потоків у Європі генерується Німеччиною й Великобританією. Хоча й у меншому ступені, але також активні французи й датчани. США є єдиною неєвропейською країною серед перших десяти туристообразуючих країн для Європи.

47.Китай багатий туристичними ресурсами. На його території височать величні гори, несуть свої швидкі води мальовничі річки, водяться рідкісні тварини і виростають дивовижні рослини. Китай славиться давніми пам'ятками культури, багатими національними звичаями і вдачами, специфічними театральним, музичним та хореографічним мистецтвами, на весь світ відома китайська кухня. Все це, як магніт, привертає масу туристів з різних країн світу. Основними чинниками формування рекреаційно-туристичних потоків до Східної Азії були: екзотична тропічна природа, велика кількість унікальних природних об'єктів; привабливість ділових поїздок в ці країни; розвинутість розважального туризму, індустрії першокласний шопінг-туризм. Сьогодні Китай перетворився на найбільший у світі ринок туризму з найвищими темпами і хорошими перспективами розвитку. У 2005 р . Китай відвідали 120,29 млн. туристів з різних країн світу, що на 10,3 відсотка більше попереднього року. Валютні надходження від туризму досягли 29,3 млрд. доларів США, приріст склав 13,8 відсотка в порівнянні з минулим роком. У 16 країнах, що є для Китаю головними джерелами зарубіжних туристів, відзначено значне зростання туристичних потоків в Китай, чого не знала історія вітчизняного туризму Китаю.

Статистичні дані Всесвітньої ради туризму і подорожей показують, що Китай став новим і динамічно розвиваються «експортером» туристів в зарубіжні країни, зайнявши перше місце в Азії. Сьогодні Китай на основі двосторонніх договорів відкрив доступ до понад 100 країн і регіонів світу для своїх громадян, які бажають подорожувати за кордоном. З 63 країн, що підтримують регулярний обмін туристами з Китаєм, більше 30 розташовані в Європі.Експерти Всесвітньої туристської організації одностайно відзначають, що Піднебесна імперія скоро перетвориться на «туристичний напрям номер один» у світі. Вже зараз арена щороку приймає близько 25 млн. зарубіжних гостей, які приносять економіці КНР понад $ 12 млрд. За прогнозами Китайської національної організації з туризму, вже у 2020 р . обсяг турпотоку збільшиться до позначки 140 млн. туристів, а доходи в галузі зростуть до $ 300 млрд. Останнім часом, особливо за останні два роки, китайська туріндустрія привертає все більшу увагу зарубіжних інвесторів.За прогнозами туристичних влади, в майбутні кілька років щорічне зростання турпотоку всередині буде складати близько 5%, а доходів - 10%. Будуть вдосконалюватися туристська база, поліпшуватися можливості туристичних зон, розвиватися нові види турпослуг. Одночасно, після досить тривалого періоду ізоляції, почався розвиток виїзного туризму. Крім традиційних для китайців напрямків відпочинку в країнах Південно-Східної Азії, турпотік з країни поступово переміщується до Австралії, Нової Зеландії, Республіку Корею, Японію. структурі туристського потоку в Китай лідерство за обсягом прибуттів належить громадянам Японії, Республіки Кореї, Росії, США і Малайзії.

48. РГ – комплексна географічна наука і навчальна дисципліна, яка вивчає територіальну організацію

рекреаційного господарства та особливості рекреаційної діяльності людини в межах певних територій – територіальних рекреаційних систем різних типів і рангів. В основному рекреаційна географія досліджує:

- Закономірності формування, функціонування, динаміки, розміщення

та типологію ТРС;

- Властивості ТРС та її окремих елементів;

- Рекреаційну діяльність її види і форми та територіальну

диференціацію рекреаційних потреб населення;

- Рекреаційні міграції населення;

- Рекреаційні ресурси, методи їх оцінки та використання;

- Екологічні наслідки рекреаційної діяльності та принципи

рекреаційного природокористування;

- Розробляє принципи оптимального функціонування рекреаційного

господарства.

Основне конструктивне завдання даної науки – обґрунтування й

реалізація рекреаційного районування з метою визначення рекреаційних

функцій території при географічному поділі праці в сфері рекреації й

туризму, для координації розвитку відповідних галузей економіки,

оптимального використання різних видів рекреаційних ресурсів РГ є географічною наукою, оскільки вона тісно пов’язана і з науками географічного циклу. Економічна географія розглядає рекреаційну діяльність, туризм, територіально-рекреаційні системи як. елемент господарської системи, як галузь економіки, вивчає вплив рекреації на територіальну структуру країни, району, займається районуванням туризму, обґрунтовує ємкість рекреаційних районів, гизначає ступінь екстенсивності та інтенсивності використання території з точки зору економічної доцільності. Оптимізує територіальну систему обслуговування в різних районах, вирішує питання міжгалузевої конкуренції в районах розвитку -призму.

Географія населеннявивчає вплив рекреаційної діяльності на систему розселення. Туризм є значним фактором місто утворення. Досліджує рекреаційні потоки, своєрідні міграції населення.

Фізична географіязаймається оцінкою природних рекреаційних ресурсів, визначає стійкість природних комплексів (ландшафтів) до рекреаційного навантаження, вивчає рекреаційну комфортність і ємкість природних комплексів виходячи з нормативів рекреаційної діяльності. Розглядає питання пов'язані з охороною природи в зв'язку з розвитком рекреації, стійкість живої природи в умовах масового туризму.Медична географіявивчає вплив природного середовища та регіональних умов життя, праці і відпочинку на здоров'я населення, географічне розповсюдження окремих хвороб. Вивчає медико-біологічні аспекти рекреаційної діяльності, особливо важлива її роль в дослідженні психофізігчної комфортності відпочинку і туризму.Рекреаційна географія використовує результати досліджень психології, соціології, соціальної психології, • фізіології людини.

Спирається на економічні дослідження з метою розвитку матеріально-технічної бази, має науково-практичні зв'язки з районним плануванням, містобудівництвом.

49/найбільший територіально-рекреаційний комплекс України сформувався у Києві як найбільшому місті та столиці держави. Розташована на Півночі України в басейні середньої течії Дніпра, в межах лісової і лісостепової географічних зон. Площа її становить 28,1 тис. кв. км (бл. 4,8% території країни) На сучасному етапі рекреаційної освоєності території Київщини є три вже сформовані рекреаційні системи (Ірпінсько-Ворзельська, Пуще-Водицька та Конче-Заспівська) та ще три системи, що формуються (Миронівська, Білоцерківська та Богуславська).. В області налічується 85 територій та об'єктів природно-заповідного фонду, в т.ч. дендрологічний парк Олександрія і пам'ятки садово-паркового мистецтва - Згурівський і Кагарлицький парки. Сприятливі кліматичні умови, наявність численних водних об'єктів визначають роль Київської області як важливого рекреаційного регіону, де функціонують санаторії, будинки і бази відпочинку, дитячі табори. Серед курортів найважливіші - Біла Церква, Ворзель, Ірпінь, Конча-Заспа, Миронівка. Рекреаційно-оздоровче значення мають також курортні місцевості - Піритове, Лютіж, Клавдієво-Тарасове, Буча. В області є 30 готелів. В області функціонують 16 музеїв, у тому числі три заповідники - історико-етнографічний "Переяслав", музей-заповідник "Битва за Київ у 1943 р." у с Нові Петрівці, історико-культурний заповідник у місті Вишгороді. Київська область пазом з Києвом є великим економічним, політичним, культурним, історичним і діловим центром, тому попит на готельні послуги тут більш значний і стабільніший, ніж в інших регіонах країни. Сьогодні в Київській області нараховується близько 30 готелів. До них відносяться такі готелі як «Спорт»(Бровари), «Рось», «Київ», «Будинок приїжджих», «Візит», «Поліс», «Діліжанс» (Біла Церква), готельний комплекс «Пектораль», «Артак» (Переяслав - Хмельницький), «Ярославна» (Васильків), готель «Європейський) (м. Славутич), мотель «Снайпер» у м. Ірпінь. рекреаційний природний культурний київський Досить поширеним у Київській області є сільський туризм, тому місцеві жителі із задоволенням здають свої будівлі, тому туристи можуть скористатись їхніми послугами і зняти приватну садибу. На базі мінеральних вод Миронівки, Білої Церкви, а також води з джерел поблизу села Липовий Скиток Васильківського району функціонують такі бальнеологічні курорти Київщини як Біла Церква, Миронівка, а також такі кліматичні курорти як Боярка, Ворзель, Ірпінь, Святошин. Тут працюють профілакторії, санаторії, оздоровниці, спортивно - оздоровчі комплекси, бази відпочинку, а також дитячі санаторії, які спеціалізуються саме на дитячому лікуванню. 34 санатория (5200 мест), в том числе 3 профсоюзных (1420 мест); 16 домов отдыха, многочисленные пансионаты и базы отдыха.

51.Ринок туристичних послуг утворюється внаслідок виникнення потреб та запитів населення на змістовне проведення дозвілля в подорожі зреал

ізоване у платоспроможному попиті на пропоновані послуги та товари. Ринок туристичних послуг є похідною суспільного поступу і в той же час певною ознакою соціально-економічного рівня розвитку країни, її інтегрованості в світогосподарську систему. Він пов'язаний з іншими ринками процесами обміну, характер та інтенсивність яких великою мірою залежить від рівня соціально-економічного розвитку території. Чим розвиненішою і стабільнішою є економіка країни, чим різноманітніша її спеціалізація на світових ринках, тим більш сталі позиції займає національний ринок турпослуг і його місце в економіці країни конгруентне іншим складовим. сучасний ринок туристичних послуг характеризується:

- збільшенням пропозиції продуктів та все ширшою їх диференціацією;

- збільшенням кількості конкурентів, які стають більш спеціалізованими у досягненні своїх цілей

;- зміною вимог клієнтів, які щораз важче задовольнити;

- широким впливом змін зовнішнього ринкового середовища (законодавчі, демографічні, виробничі, суспільно-культурні, технологічні).

Предметом обміну па туристичному ринку є туристичні послуги, отже, ринок туристичних послуг можна визначити як сукупність відносин обміну між продавцями та закладами, які падають туристичні послуги туристам (представляючи пропозицію) та споживачами й інституціями, які купують ці послуги, визначаючи при цьому предмети туристичних потреб (представляючи попит). рикладом є національні туристичні ринки США, розвинених європейських країн, які займають ключові позиції на світовому туристичному ринку (навіть незалежно від сальдо туристичного балансу). Другу, значно більшу за кількістю групу, складають країни, де розбудова індустрії туризму йде за моделлю країн першого типу з урахуванням національної специфіки (соціальні умови, етнокультурні особливості) та економічних можливостей (ступінь відкритості національної економіки, її участь в міжнародному поділі праці)/

Тобто, формування національного ринку туристичних послуг може відбуватися під дією як внутрішніх, так і зовнішніх потреб.

53-58.Фінляндія - туристична країна з багатьма унікальними можливостями і в будь-який час року заслуговує того, щоб її відвідати. Сусідство з Росією забезпечує виключне транспортне сполучення з Фінляндією. Щоденні авіарейси і поїзди, безпечні, без заторів і знаходяться у відмінному стані дороги. Туристичними козирями Фінляндії є загальновизнані безпеку і стабільність суспільства, екологічно чиста природа, мала щільність населення, розвинена мережа високоякісного туристичного сервісу. Відповідно, країна спеціалізується на літніх і зимових видах відпочинку, так чи інакше пов'язаних з природою.До числа найбільш популярних туристичних об'єктів у Фінляндії відносяться: парк атракціонів Ліннанмякі / Linnanmaki в Гельсінкі, парк атракціонів Сяркянні-емі/Sarkanniemi в м. Тампере, морська фортеця Суоменлінна / Suomenlinna біля Гельсінкі; зоопарк Коркеа-саарі/Korkeasaari - Гельсінкі; водно-оздоровчий центр Іматран Кюлпюля Спа / Imatran Kylpyla Spa в м. Іматра; науково-розважальний центр Еврика / Heureka, м. Вантаа; аквапарк Серена / Serena, м. Еспоо парк атракціонів "Країна Мумі-тролів" в м. Наанталі.. У Гельсінкі (заснований в 1550 р.) туристи найбільше часто також відвідують Сенатську площу і лютеранський Кафедральний собор, стару ринкову площу Кауппаторі, церква в скелі Темппеліау-Кіо, острів Сеурасаарі (простонародно, "Білячий острів") - великий фольклорний музей під відкритим небом . Окрім іншого, в Гельсінкі є більше 80 музеїв, театрів і виставкових залів. У столиці розташовані 60 готелів та майже 2 тис. закладів громадського харчування, від фешенебельних ресторанів до затишних бістро, закладів, що пропонують страви національної кухні народів світу і кіосків "фаст фуд". Популярні маршрути

Центральний схил Леві

Одним з найпопулярніших у іноземних туристів містом є столиця Фінляндії - Гельсінкі. популярні і інші великі міста: Тампере, Турку, Оулу, Куопіо і Порвоо.

Серед визначних пам'яток і пам'ятників природи Фінляндії слід відзначити гору Аавасакса (Aavasaksa), розташовану поблизу Полярного круга.В Кемі щозими будують величезну снігову фортецю LumiLinna з Крижаним отелем.Салла, Рука (поблизу Куусамо) Суому (поблизу Кеміярві), Сааріселька, Леві і Юлляс відомі своїми гірськолижними спусками.

Лижний турізмВ Фінляндії, здебільшого в Лапландії, розвинений зимовий туризм - спуски для любителів гірськолижного спорту та сноуборду, походи на снігоходах, їзда на собачих і оленячих упряжках (курорт в Юлляс та інші). Фахівці відзначають значне збільшення частки російських туристів, що приїжджають на гірськолижні курорти Фінляндії на своїх автомобілях (гірськолижні курорти Тахко, Химос та інші), що ставить Росію в ранг другої вітчизняної регіону для маркетингу місцевих туристичних послуг] Релігійний туризм. Ново-Валаамського монастиря

Окремою категорією туризму у Фінляндії є релігійний туризм (або паломництво) в цілях якого - відвідування розташованих в країні православних Ново-Валаамського і Лінтульского монастирів. У рік монастирі відвідує до 15 тисяч туристів з Росії, що становить 1/7 всіх відвідувачів.

Всесвітня туристична організація визначає шість туристичних макрорегіонів світу: Європа, Америка, Південно-Східна Азія й Океанія, Африка, Близький і Середній Схід, Південна Азія. Туристичні регіони світу відрізняються кількістю туристичних прибуттів, динамікою і тенденціями розвитку. Всередині макрорегіонів виокремлюють туристичні субрегіони — країни або групи країн. Наприклад, до європейського туристичного макрорегіону входять п'ять субрегіонів: Північна Європа, Західна Європа, Південна Європа, Центрально-Східна Європа, Східне Середземномор'я. На наступному ієрархічному рівні результатом туристичного районування є туристичні райони. Ієрархічна структура туристичних територій може бути доповнена туристичними зонами і субзонами.

55.Туристські потоки з метою відпочинку і розваг є найбільш масовими і визначають географічну структуру міжнародного туризму. Вони зароджуються в країнах Європи, Північної Америки, Азійсько-Тихоокеанського регіону і водночас тяжіють до них. Особливістю туризму з метою відпочинку і розваг є те, що внутрішньорегіональні поїздки, переважно в сусідні країни, переважають над міжрегіональними. В Європі на внутрішньорегіональні туристські потоки припадає близько 90 % всіх вибуттів, в Америці та Азійсько-Тихоокеанському регіоні — майже 75 %. Лише в структурі виїзного туризму в Південній Азії переважають міжрегіональні поїздки.

За прогнозами UNWTO, найближчим часом співвідношення внутрішньо- та міжрегіональних туристських потоків у світі дещо зміниться: туристичний обмін між регіонами буде розвиватися більш інтенсивно, ніж усередині регіонів. Прогнозуються відносно високі темпи збільшення кількості туристських вибуттів з Азійсько-Тихоокеанського регіону в Європу та Америку, що більшою мірою визначатиме загальну картину. В результаті, зросте частка міжрегіональних туристичних поїздок (до 24 % ), а частка внутрішньорегіональних відповідно зменшиться (до 76 %).

Інша особливість міжнародного туризму з метою відпочинку і розваг проявляється в меридіальному спрямуванні туристських потоків: туристи з північних країн охоче відпочивають на узбережжях теплих морів. Американці й канадці є головними відвідувачами курортів країн Карибського регіону. В Європі купально-пляжний туризм сконцентрований у Середземномор'ї. Тут проводять відпустки норвежці, данці, фінни, шведи, ірландці. Найбільший ринок туризму з метою відпочинку і розваг сформувався в Європі. Особливо виділяються два її субрегіони — Західний та Південний, на які припадає понад 60 % усіх туристських прибуттів регіону. Тут формуються основні європейські потоки туристів і водночас сюди ж і спрямовуються. У структурі виїзного туризму в Європі зменшується частка Америки і зростає частка периферійних регіонів — Африки, Близького Сходу та Південної Азії. Американський регіон за кількістю прибуттів посідає друге місце у світі після Європи. Найбільший за обсягом ринок в'їзного та виїзного туризму в Західній півкулі сформувався в США. Усі основні туристські потоки в Американський регіон починаються чи, навпаки, закінчуються в цій країні. Серед інших напрямків туристських потоків, що формуються в СІНА, виділяється Азійсько-Тихоокеанський регіон. Він користується популярністю як в американців, так і в європейців, але між країнами (територіями) регіону вони розподіляються по-різному. Найчастіше американські туристи відвідують Китай, включаючи Сянган (Гонконг), Японію, а також Корею і Сінгапур. Східна Азія приваблює американців більше, ніж Південно-Східна. Інші туристичні регіони світу — Африка, Близький Схід та Південна Азія — освоєні американцями слабо.

6о.Закладами розміщення туристів є будь-які об'єкти, в яких туристам епізодично чи регулярно надають місце для ночівлі.

Відповідно до рекомендацій Всесвітньої організації туризму (UNWT0), всі засоби розміщення можна поділити на дві категорії — колективні та індивідуальні (табл. 7.3).

Залежно від особливостей управління готелі можуть утворювати готельні ланцюги. Прикладом розвинених готельних ланцюгів є готелі "Аккор" (Франція), "Холідей Інн" (США), "Форте" (Велика Британія), "Шератон" (США). Готелі надають перелік обов'язкових послуг, а також широку номенклатуру додаткових. У всіх туристичних закладах розміщення передбачені основні групи послуг, такі як розміщення, харчування, дозвілля та побутове обслуговування. Класифікація готелів. Єдиної системи класифікації готелів, на жаль, не вироблено. У різних країнах використовують різні системи, яких на сьогодні існує понад тридцять. Найпоширенішими системами класифікації є:— система зірок, що застосовується у Франції, Австрії, Угорщині, Єгипті, Китаї, Росії, Україні та інших країнах (від * до *****);

— система букв, що використовується в Греції (А, В, С, Ь) (засоби розміщення, які належать до однієї категорії, суттєво відрізняються між собою);

— система "корон", чи "ключів", характерна для Великої Британії;

— система розрядів та ін. У США, на відміну від інших країн, немає офіційно затвердженої урядом класифікації готелів, за комфортабельністю їх поділяють на п'ять категорій. Готелі в США також можна класифікувати за місцем розташування, цінами і типами послуг, які вони пропонують Готельна база Італії представлена 40 тис. готелів, розкиданих по всій країні. Класифікація італійських готелів є досить заплутаною, хоча туристи нерідко можуть побачити над входом у готель і звичні "зірки". Ізраїль володіє висококласним курортно-готельним комплексом на берегах Середземного і Червоного морів. Кількість готелів постійно збільшується, а "зіркову" класифікацію, якою там користувалися ще сім-вісім років тому, анульовано. Замість неї готелі диференціюють за трьома категоріями. Проте співробітники турфірм для зручності клієнтів продовжують оцінювати готелі Ізраїлю за "зірковою" шкалою. У тризіркових готелях Ізраїлю, незважаючи на їхню відому скромність, клієнти мають можливість одержати мінімально необхідний для повноцінного відпочинку набір послуг.

В Іспанії існує градація засобів розміщення за категоріями:

— готелі п'яти категорій (від 1-ї до 5-ти зірок);

— будинки готельного типу, бунгало тощо чотирьох категорій (від 1-ї до 4-х зірок);

— заїжджі двори трьох категорій (від 1-ї до 3-х зірок);

— пансіони трьох категорій.

Крім того, існують державні підприємства прийому туристів, підпорядковані державному міністерству туризму. Вони розташовані здебільшого в мальовничих районах країни, де майже немає інших можливостей для розміщення приїжджих. До таких підприємств належать старі фортеці, замки і палаци, обладнані як готелі "люкс".

61.Інфраструктура Іспанії чудово розвинена, володіє якістю і різноманітністю. За даними іспанського Національного інституту туризму, в

Іспанії налічуються 11598 готелів, з яких 1872 готелів ставляться до категорії 4-5 зірок. (Це 16% всіх Іспанських готелів і майже третина від загальної кількості місць розміщення), пансіонатів на 125. тис. місць і кемпінгів на

1,2 млн. місць. У цьому секторі працюють 144 тис. службовців. В цілому спільне кількість місць розміщення в Іспанії становить 1.04 млн., з яких 86% належить готелям. Найбільше кількість готелів розташована в Каталонії

(1197 готелів і готельних закладів) а Балеарські острови пропонують саме

велике число місць розміщення (301957). До послуг туристів також 58.8 тис. ресторанів і 226 тис. барів, 172 майданчики для гольфу, 27 гірськолижних станцій, 226 спортивних портів, призначених для занять вітрильним

спортом. Туристів обслуговують 2.992 туристичних агентств з филиалами. Средиземноморское узбережжя Іспанії займають 4 автономні області: Каталонія, (у її складі провінції Барселона, Таррагона, Леріда і Жерона), Валенсія (Кастельо, Валенсія і Аліканте), Мурсія, Андалусія (Севілья,

Кадіс, Еельва, Кордова, Гранада, Хаен, Малага і Альмерія). Іспанці привласнили окремим ділянкам свого Середземномор'я красиві і

звучні імена. З півночі на південь випливають:

1. Коста-Брава, що можна приблизно перекласти як Скелястий, Дикий Берег;

2. Коста-дель-Маресне (Марезме) - Низький Берег;

3. Коста-дель-Гарраф, де знаходиться знаменитий курорт Сітчес (Ситжес);

4. Коста-Дорада (Даурада) - Золотий Берег;

5. Коста-дель-Асаар (Азахар) - Берег Апельсинової Квітки;

6. Коста-Валенсія - Берег Валенсії;

7. Коста-Бланка - Білий Берег;

8. Коста-Каліда - Теплий Берег;

9. Коста-Тропикаль - Тропічний Берег;

10. Коста-дель-Соль - Сонячний Берег.

62.Розробкою понятійного апарату та методологічних питань, що стосуються рекреації, вчені почали займатися з 70-80-х років минулого століття. Таким чином, з того часу, як у вітчизняних, так і у зарубіжних анналах накопичився значний науковий доробок, присвячений цим питанням. Ґрунтовними є праці радянських (російських) вчених - засновників рекреаційної географії, з виникнення якої, власне, і почався розвиток галузей знань про дозвілля і відпочинок: Ю.Вєдєніна, І.Зоріна, В. Квартальнова, М. Мироненка, В. Преображенського. На Україні питаннями методології рекреації займаються О. Бейдик, В. Євдокименко, М. Крачило, О. Любіцева, В. Мацола, Я. Олійник, В. Павлов, І. Смаль, А. Степаненко та інші. Дослідницька область В.С. Преображенського торкнула ряд важливих питань рекреаційної географії: дослідження основ становлення рекреаційної географії, основ теорії і методології рекреаційної географії, дисциплінарної структури рекреаційних систем; вплива рекреаційного господарства на навколишнє середовище; планування туристичного району; здійснення туристичного прогнозу; організації рекреаційного господарства.

В.С. Преображенский запропонував теорію територіальних рекреаційних систем (ТРС), що мала велике значення для розвитку радянської рекреаційної географії. Теоретичні основи ТРС розроблені Бочваровим М. , Веденіним Ю., Зоріним І., Михановим Б., Мироненко М., Мухіною Л., Ніколаєнко Д., Преображенським В., Твердохлебовим І. та іншими. Вперше комплексне ділення відносно усіх видів туризму було розроблене ще в 70-х роках в СРСР під керівництвом професора В.С. Преображенського, засновника рекреаційної географії та рекреалогії [3].

О.О. Бейдик характеризує рекреаційний регіон як «територіальну рекреаційну систему, до складу якої входять підсистеми тривалого та короткочасного відпочинку, санаторно-курортного лікування і туризму, управління, обслуговування, транспорту, переважно в межах економічного району»

Щорічно Київ щиро приймає мільйони гостей з усього світу. Подальший розвиток столиці як центру політичних, економічних, соціальних та історико-культурних зв’язків України сприятиме поширенню регіональних і міжнародних відносин, створенню відповідних умов для забезпечення сучасного рівня пересування мешканців і гостей столиці. Особливо це стосується готельної інфраструктури міста, що поки що не відповідає усталеним вимогам світових стандартів.

На сьогодні у місті Києві нараховується понад 100 об’єктів готельного господарства різного відомчого підпорядкування. Цей показник не є остаточним і вирішальним, крім того , він не дає уявлення про динаміку розвитку галузі в цілому, тому що серед перелічених об’єктів понад половини використовуються в якості відомчих гуртожитків, частково переобладнаних під готельні номери. Таке явище поширюватиметься тим більше, чим більше будуть загострюватись проблеми соціального становища населення, яке на сьогодні сприяє збільшенню попиту на дешеві номери з обмеженою комфортністю. Тому загальний рівень життя надалі буде деякою мірою обумовлювати зміщення акцентів у наданні готельних послуг різноманітними організаціями та установами міста. На даний момент у місті функціонує близько 125 готелів різного рівня. З них 24 можна віднести до групи «великі готелі». Існуючі готелі Києва в більшості своїй побудовані ще в часи СРСР і лише небагато з них реконструювалися в останні роки. До рівня «5 зірок» у столиці належать готелі Прем'єр Палац, Опера і Хаятт. Також позиціонує себе як готель класу «люкс» готель Фараон на воді, відкритий торік, але ми б швидше віднесли його до «4 зірок». Всього в Києві чотиризіркових готелів - 10. українських готельєрів у Києві представлені мережа Premier Hotels, 7 днів (Clubhouse Group Holdings). З готелі діють, 2 пеербувають під управлінням міжнародних готельних операторів - Radisson SAS Kyiv на вул. Ярославов Вал і Hyatt Regency на вул. А. Тарасової. Цього місяця планується відкриття готелю під управлінням Intercontinental на В. Житомирській. У таблиці нижче приводяться деякі дані про готелі, що діють і заявлені, під управлінням міжнародних операторів у Києві.

Територіальна рекреаційна система (ТРС) Об'єкт дослідження рекреаційної географії, комплексна геосистема, яка об'єднує соціальні, техногенні, природні компоненти; розглядається в одному ряду з територіальними виробничими комплексами (ТВК) і природними геосистемами. Має декілька функцій: економічну (просте і розширене відтворення трудових ресурсів), бюджетну (прибутково-видаткова стаття), соціальну (задоволення індивідуальних і групових рекреаційних потреб). єктом вивчення рекреаційної географії є рекреаційне господарство певної території, країни чи всієї нашої планети. Предметом рекреаційної географії є територіальна організація рекреаційного господарства на певній ділянці Землі, розгляд будь-якої рекреаційної території як єдиної системи, що складається з різнорідних, але просторово взаємопов'язаних елементів, які діють як єдине ціле. Таким чином, предметом дослідження рекреаційної географії є територіальні рекреаційні системи (ТРС).

Територіальна рекреаційна система — це свого роду просторово організована на території певного таксономічного рангу сукупність рекреаційних установ, які функціонують на основі використання ресурсів цієї території і просторово-територіально між собою поєднані.

Ринок туристичних послуг у літературі визначається як сфера реалізації туристичного продукту та економічних відносин, які виникають між його покупцями та продавцями. Тобто формуються взаємовідносини між суб'єктами туристичної діяльності (виробники туристичних продуктів, посередники) та покупцями. Закон України "Про туризм" визначає туристичних операторів та туристичних агентів як основних суб'єктів туристичної діяльності. Туристичні оператори (далі - туроператори) - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність.

Туристичні агенти (далі - турагенти) - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб'єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на турагентську діяльність. туроператорська діяльність - діяльність з формування, просування та реалізації туристичного продукту, яка здійснюється на основі ліцензії юридичною особою або індивідуальним підприємцем;

- турагентська діяльність - діяльність з просування та реалізації туристичного продукту, яка здійснюється на основі ліцензії юридичною особою або індивідуальним підприємцем.

68.Рекреаційна географія - галузь географічної науки, яка вивчає закономірності формування, функціонування і поширення територіальних рекреаційних систем, що складаються з природних і культурних комплексів, інженерних споруд, які використовуються для рекреації, а також із обслуговуючого персоналу, органу управління та рекреантів. Об'єктом вивчення рекреаційної географії є рекреаційне господарство певної території, країни чи всієї нашої планети. Очевидно, що рекреаційне господарство вивчає не лише рекреаційна географія. Воно є об'єктом міждисциплінарних досліджень. Свою лепту у вивчення рекреації вносять економіка, соціологія, медицина, право та багато інших наук і навчальних дисциплін. Кожна з них досліджує лише певну складову об'єкта, тобто його конкретні властивості, явища, процеси і відношення. Та складова об'єкта дослідження, на яку найбільшою мірою спрямована увага тієї чи іншої науки, і називається її предметом.

Предметом рекреаційної географії е територіальна організація рекреаційного господарства на певній ділянці Землі, розгляд будь-якої рекреаційної території як однієї системи, що складається з різнорідних, але просторово взаємопов'язаних елементів, які діють як єдине ціле.

74. Фактично можна виділити чотири основні напрямки дослідження

рекреаційної географії, які забезпечують розв’язання певних науково-12

практичних завдань:

1) Теоретичний – виявлення закономірностей формування,

функціонування, розвитку, розміщення, типологію та властивості ТРС;

окремі елементи ТРС; розробка та вдосконалення принципів і критеріїв

рекреаційного районування; класифікація видів і форм рекреаційної

діяльності; класифікація рекреаційних ресурсів; вдосконалення понятійно-

термінологічного апарату;

2) Методичний – вдосконалення та розробка нових методів вивчення

та проектування ТРС, визначення параметрів дослідження, технології та

методики оцінки територіальних рекреаційних систем та їх окремих

елементів;

3) Конструктивний – прогнозування розвитку рекреаційного

господарства; проведення рекреаційного районування; розробка

територіально-диференційованих норм рекреаційного навантаження;

4) Інформаційний – акумулює інформацію щодо окремих рекреаційних

районів і територій, відслідковує відповідні зміни.

Основні напрямки рекреаційних досліджень в Україні:

- оцінка рекреаційних ресурсів держави й складання відповідного

кадастру;

- визначення рекреаційної ємності територій;

- рекреаційне районування;

- прогнозування розвитку рекреації та оптимізація функціонування

рекреаційного господарства в Україні;

- розробка й впровадження заходів щодо підвищення рекреаційного

потенціалу;

- вивчення внутрішнього й зовнішнього попиту на рекреаційні

послуги.

Відповідно рекреаційна географія належить до сімейства суспільних

спеціальних географічних наук, у яких цільова функція об'єкта й предмета

вивчення може бути визначена як соціальна.

71.Основні цільові завдання досліджень

Вивчення ролі та місця рекреаційної системи;

Аналіз заномірних принципів і факторів розвитку рекреаційної діяльності в ТРС;

Комплексний аналіз рекреаційних ресурсів, їх оцінка;

Аналіз основних потоків за видами і формами рекреаційної діяльності;

Хар-ка рекреаційної діяльності за організаційно-економічними формами;

Аналіз проблем та перспектив розвитку рекреаційної системи; Отже, рекреаційна географія виявляє закономірності формування, динаміки, розвитку, різноманітності і поширення ТРС, їх морфологічної структури, територіальної диференціації та інтеграції, а також внутрішні взаємозв'язки, що забезпечують цілісність ТРС. По-перше, це суто практичні завдання, пов'язані із розвитком рекреаційних потреб населення, підвищенням ефективності існуючих та створенням нових ТРС. При цьому суттєвим внеском рекреаційної географії є збір та обробка інформації по таким важливим аспектам вибору місць для організації нових ТРС та конструювання їх раціональної мережі, як регіональні відмінності у рекреаційних потребах (у т.ч. попиту на рекреацію у ТРС різного функціонального типу), оптимізація рекреаційних потоків, оцінка природних і культурно-історичних комплексів, соціально-економічних умов, визначення місткості рекреаційних територій та ін.Серед інших завдань рекреаційної географії особлива роль належить вивченню окремих ТРС різних видів і рангів з метою обґрунтування їх спеціалізації та рівня концентрації, встановлення оптимальних взаємозв'язків між їх підсистемами в інтересах рекреантів.Успішне вирішення практичних завдань неможливе без подальшого розвитку теорії та вдосконалення методів дослідження рекреаційної географії. Завдання розвитку теорії можна звести до двох провідних напрямків. Перший з них – це виявлення закономірностей територіальної організації рекреаційного обслуговування як галузі національної економіки. Другий напрямок – розвиток рекреаційної районології: дослідження умов, факторів, ознак районоутворення, обґрунтування таксономічної схеми рекреаційних утворень, типологія рекреаційних районів тощо.Головні зусилля в сфері вдосконалення методів спрямовані на подальше розширення статистичного аналізу, математичного і картографічного моделювання, на комбінування методів та прийомів дослідження, як тих, що склалися в географічних, так й у негеографічних науках. Тільки на цій основі можна виробити оригінальні методики, необхідні для перетворення встановлених у процесі досліджень територіально-рекреаційних закономірностей у норми і стандарти.Нарешті, важливим інформаційним завданням рекреаційної географії є задоволення пізнавальних запитів потенційних рекреантів. Для цього проблеми рекреаційної географії повинні активно висвітлюватися не тільки у спеціальних навчальних закладах, але й у шкільній програмі, науково-популярній літературі, у довідниках та краєзнавчих виданнях.

72.Лікувальні грязі — це різні за Генезисом природні утворення (мули, торфи, сопкова грязь тощо), які застосовують для лікування у вигляді ванн і аплікацій. До природних лікувальних грязей відносяться переважно відклади боліт, озер, лиманів та морських заток, які складаються з води, мінеральних та органічних речовин і представляють собою однорідну тонкодисперсну пластичну масу з певними тепловими та іншими фізико-хімічними властивостями. За ґенезисом, який відображає умови утворення і визначає головні особливості складу і властивості, лікувальні грязі поділяються на чотири ґенетичні типи:

— торфові;

— мулові-сульфід ні;

— сапропелеві;

— сопочні.

В Україні для курортного лікування застосовують переважно мулові органо-мінеральні сульфідні грязі — антропогенові відклади солоних водойм на ранній стадії літогенезу. Вони представляють собою пластичну масу зелено-сірого або чорного кольору. Встановлено, що запаси мулових сульфідних грязей та лиманів в Україні досить значні їх застосовують поряд з іншими методами лікування на курортах Одеської групи і в АР Крим. Поширені, але обмежено використовуються торфові лікувальні грязі — торф з високим вмістом (понад 25 %) і ступенем розкладання понад 40 % органічних речовин. Найціннішими є гіпсові і купоросні торфи з мінералізованим (понад 2 г/л) грязевим розчином. Для лікування їх застосовують на курортах Шкло, Моршин і Миргород.

Сопкові грязі — це продукти діяльності грязьових вулканів, винесені на поверхню під тиском газів та підземних вод. Обмежено використовують сопкові мінеральні мули Вулганацької групи грязьових вулканів на Керченському півострові, які містять цінні мікрокомпоненти. Грязеві курорти: основний лікувальний фактор — грязь, що застосовується у вигляді ванн, аплікацій, тампонів, компресів тощо. На грязевих курортах використовується мулова грязь солоних озер і лиманів, сапропелева (мулова грязь прісних озер), торфова (прісна і мінералізована), а також гідротермальна і сопкова (вулканічного походження). До цих курортів належать: Бердянськ, Гопри, Євпаторія, Маріуполь, Куяльницький, Слов'янськ, Феодосія, Саки.

75. До радонових мінеральних вод відносяться води, що містять радон у кількості не менше 50 еман (5 нКи/дм3,185 Бк/дм3).Україна дуже багата на радонові мінеральні води, які в просторовому відношенні, в основному, пов’язані з Українським кристалічним щитом, що простягається з північного заходу на

південний схід нашої країни на територіях Рівненської, Житомирської, Київської, Хмельницької, Вінницької, Кіровоградської, Черкаської, Дніпропетровської, Запорізької, Донецької, Одеської, Миколаївської і Херсонської областей.Радон у природі утворюється в результаті радіоактивного розпаду радію. При цьому найчастіше гідрогеологи та бальнеологи мають справу з радоном-222 з періодом піврозпаду 3,8 доби.

Цей ізотоп є результатом розпаду радію-226 з періодом піврозпаду в 602 роки, який входить до родини урану-238.

Крім родовища у Хмільнику, в межах Українського щита було відкрито і розвідано Житомирське, Денішевське, Шепетівське, Корецьке, Полонське, Білоцерковське, Миронівське,Звенигородське, Знаменське, Криворізьке, Олександрійське, Велико-Анадольське і Бердянське родовища радонових вод з сумарними експлуатаційними запасами близько 10 тисм. Глибина залягання мінеральних вод цих родовищ не перевищує 100 м, мінералізація знаходиться в межах 0,5-3,5 г/дм3, хімічний склад вод змінюється від гідрокарбонатного до сульфатно-хлоридного кальцієвого і кальцієво-натрієвого. Дебіти свердловин змінюються в досить широкому діапазоні значень – від 0,5 до 10 дм3/с.

Крім Українського кристалічного щита радонові води виявлено і в інших регіонах. Зокрема, відомі джерела в гірській області Карпат з вмістом радону у воді, що досягає 200-250 еман.

Пов’язані ці води, очевидно, з радіоактивною мінералізацією, яка виявляється на окремих ділянках, збагачених на органічні речовини менілітових сланців.

Найбільш відомим курортом, де використовуються радонові мінеральні води, є Хмільник (Вінницька область).

77. До основних понять рекреаційної географії належать перш за все такі, як вільний час, відпочинок, рекреація і туризм. Вільний час - необхідна умова розвитку рекреаційного процесу і є частиною неробочого (вільного від виробничої діяльності) часу. Неробочий час складається з чотирьох груп:

1) час для поїздки на місце роботи;

2) час для задоволення природних потреб (сон, харчування, особиста гігієна);

3) час для домашньої праці і побутових потреб;

4) час для фізичного, інтелектуального розвитку і відпочинку, який і є, по суті, вільним часом.

Відпочинок відновлює працездатність людини, знижує нервову і психічну, а в людей фізичної праці - і фізичну втому. Відпочинок в широкому розумінні слова - це будь-яка людська діяльність, не спрямована на задоволення повсякденних потреб. Діяльність людини під час відпочинку може бути класифікована наступним чином:

1. діяльність, пов'язана з певним фізичним навантаженням (заняття спортом, прогулянки);

2. любительські заняття - мисливство, рибальство, збирання ягід і грибів, колекціонування та ін.;

3. зацікавлення світом мистецтва (відвідування театрів, концертних залів, художніх галерей та ін., а також творчість у сфері мистецтва - художня самодіяльність, заняття живописом тощо);

4. інтелектуальна діяльність (самоосвіта, читання літератури, газет, журналів);

5. спілкування за інтересами і вільним вибором;

6. розваги, що носять або активний (танці), або пасивний (відвідування видовищ) характер;

7. подорожі заради задоволення.

Багато з перерахованих видів відпочинку проявляються комплексно та взаємопов'язане. Для рекреаційної географії важливо розкрити характер і зміст діяльності людини під час відпочинку. Рекреація і туризм — процес відновлення фізичних, духовних і нервово-психічних сил людини та її життєвого потенціалу шляхом певних заходів на основі відповідних установ у вільний час.