16. Зміст і призначення форм бухгалтерського обліку.

Центральним питанням теорії та практики бухгалтерського обліку є питання про

форми бухгалтерського обліку. Виникнення форм бухгалтерського обліку пов’язано з розвитком економічних відносин у суспільстві, які певною мірою відображає бухгалтерський облік.

Інформація про господарські процеси згрупована у формі бухгалтерського обліку, спрямована на закріплення форм власності, збереження та раціональне використання капіталу, його розподіл між власником і державою та виконання інших функцій, покладених на бухгалтерський облік.

Форма бухгалтерського обліку - система економічно пов’язаних облікових регістрів за певною методологією відображення господарських операцій хронологічними і систематичними записами відповідно до функцій, покладених на бухгалтерський облік у суспільстві.

Кожна форма бухгалтерського обліку включає такі компоненти: тип запису (простий або подвійний); послідовність запису ( хронологічний і систематичний); узагальнення запису ( синтетичний і аналітичний); повноту запису ( реєстрація лише виконаних і тих, що підлягають виконанню господарських операцій). Зазначені компоненти так чи інакше властиві кожній формі. Суть форми не залежить від характеристики технічних записів, які застосовуються в обробці інформації. Виходячи з цього форма бухгалтерського обліку є сукупністю алгоритмів і програмного забезпечення для перетворення первинної інформації про господарські процеси в інформаційні сукупності, необхідні для прийняття управлінських рішень.

17. Історія розвитку форм бухгалтерського обліку.

В умовах розвитку товарного виробництва виникла гостра потреба в обліку руху товарів, грошей, розрахунків. З розвитком торгівлі у Середземномор’ї у 1494 році італійський вчений - математик Лука Пачолі описав у своїй роботі « Трактат про рахунки і записи» форму бухгалтерського обліку, яка складалася з взаємозв’язаних облікових регістрів : пам’ятної книги ( меморіалу), журналу і головної книги. У пам’ятну книгу записувалися господарські операції у момент їх здійснення. Ці записи робились власником підприємства, або довіреною особою.Записи в цій книзі заміняли ведення первинних документів. З пам’ятної книги господарські операції записувались в журнал у хронологічному порядку з відміткою кореспонденції рахунків, щоденно з журналу господарські операції записували в Головну книгу за аналітичними рахунками. На підставі Головної книги періодично, як правило, один раз на рік складали баланс. Цю форму називали староіталійською. Вона задовільняла потреби купців і дрібних товаровиробників.

З розвитком промисловості, торгівлі виникає потреба удосконалення діючої форми обліку. Так, зявляється новоіталійська форма обліку, яка відрізняється від староіталійської відокремленням синтетичного і аналітичного обліку і введенням первинних документів. Вона поклала початок групуванню у бухгалтерському обліку господарських операцій у регістрах аналітичного обліку з подальшим узагальненням на синтетичних рахунках. Дані проміжних книг ( аналітичного обліку) підсумовуються і звіряються з даними відповідних синтетичних рахунків Головної книги, чим досягається тотожність показників обліку.

Починаючи з ХУШ століття ця форма стає провідною в більшості розвинених країн. Вона збереглася і до наших часів, перейшла першоосновою до інших форм обліку. Її основним недоліком була наявність одного журналу, що із збільшенням облікової роботи не сприяло розподілу праці.

Німецька форма обліку має журнал, що складається із двох регістрів: меморіального журналу і касової книги. В першому записують усі господарські операції, крім тих, які відображають готівку грошей, у другому - обіг грошей у касі. Істотною особливістю німецькою форми обліку є принцип накопичення. Записи у Головній книзі виконують не відразу після запису у журналі і не дублюють кожну проводку, а заносять один раз за звітний період загальними підсумками, згрупованими у зведеному журналі.

Німецька форма відрізняється від новоіталійської головним чином виділенням із загального обсягу господарських операцій тих, які пов’язані з касою. Недолік цієї форми у тому, що за показниками Головної книги не можливо контролювати окремі операції. Вони використовуються для складання балансу.

Французська форма обліку, суть якої полягає в тому, що реєстрація господарських операцій відбувається в декількох журналах ( в той час в 5 журналах), що сприяло розподілу праці бухгалтерів.

Американська форма виникла із потреби об’єднання хронологічного і систематичного записів. Послідовність записів така : дані про господарські операції у вигляді хронологічного і систематичного записів реєструються в Журнал - Головній і поряд паралельно вказують синтетичні рахунки. Решта записів аналогічна новоіталійській формі. Особливість регістра Журнал-Головна в тому, що він об’єднує журнал, Головну книгу та оборотну відомість синтетичних рахунків.

Російська форма обліку базується на тих же принципах, що і французська, однак має свої особливості . Використовуються три рахунки : рахунок готівкових грошей, рахунок цінностей і рахунок власного майна. Кожний рахунок призначений для відображення окремого етапу руху засобів підприємства. Ця форма обліку дає можливість виявляти результати господарської діяльності ( прибуток, або збиток) у будь-який час , а не тільки на звітну дату, як це передбачено в інших формах обліку. Замість термінів «Дебет» і «Кредит» тривалий час використовувалися російські терміни « Приход» і «Расход».

Інтегральна форма обліку є продовженням французської форми. При цій формі обліку до кожного синтетичного рахунку відкривається відомость і журнал. У відомості записи робляться по дебету, а у журналі - по кредиту. Крім цього у відомостях і журналах вказується кореспонденція рахунків, що сприяє посиленню контрольних функцій обліку. Ця форма є основою сучасних форм обліку.