Розміщення компонентів на платі
Кожний компонент в програмі Trax Maker – це не окремий елемент, а ціла група (доріжки, точки з’єднань, дуги та надписи). Ці складові елементи належать різним шарам, про яки було описано вище. Незважаючи на поточний шар, компоненти розміщуються або на верхньому або нижньому рівні проекту.
Компонент також визначає контур та форму електричних елементів ( за допомогою доріжок та дуг) на шарах Top overlay та Bottom overlay.
Компоненти контуру відображаються на шарах Top Оverlay та Bottom overlay. Надписи на цих компонентах (покажчик або мітка) виконуються на “оверлейних" шарах. Для встановлення компонентів виконайте такі дії:
- клацнути лівою кнопкою миші на Place Component Tool;
- знайти в списках діалогового вікна потрібний компонент
- вибрати бібліотечне ім'я компонента та клацнути Place, щоб розмістити його на платі. Також можна клацнути на Place and Return, щоб після розміщення компонента автоматично повернутися до діалогового вікна та вибрати інший компонент
- проставити номінали компонента у віконці Label-Value; проставити позначення компонента у віконці Designation;
- вибрати OK та натискати клавішу пробілу для обертання компонента на 90 градусів, поки не буде визначена найоптимальніша позиція;
- остаточно розмістити компонент на платі
З’єднання компонентів
Доріжки при трасуванні розміщуються на шарах Top layer, будь-якому з чотирьох шарів Mid Layers та шарі Bottom Layer. З’єднання між ними виконуються через контактні міжшарові отвори.
Після розміщення компонентів слідують такі дії:
- вибрати Place Via Tool на панелі інструментів;
- встановити міжшаровий контактний отвір і клацнути правою кнопкою миші;
- вибрати кнопку Place Track Tool (встановлення доріжок) на панелі інструментів
- клацнути один раз на вивід компонента;
- не відпускаючи кнопки, провести доріжку до контактного отвору;
- встановити шар Bottom Layer;
- знову вибрати Place Track Tool та клацнути лівою кнопкою миші на вивід іншого елемента;
- провести доріжку та з’єднати її з контактним отвором;
- щоб відновити вигляд об’єктів , вибрати Edit > Refresh Screen.
У більшості випадків, доріжка проходить по тій лінії сітки, яка відповідає центру дірки або виводу (під час ручного трасування). Якщо змінюються параметри сітки або вибирається більш велика сітка, це може привести до того, що буде не можливо з'єднати елементи із-за великої неточності. Коли доріжка активована, її можна переміщати до будь-якого горизонтального, вертикального або діагонального сегменту. Таке розміщення доріжок називається ортогональним. Один з інструментальних засобів Route Pad to Pad Without Net Tool якій знаходиться на панелі інструментів дозволяє проводити трасування вручну без сітки. Цей інструментальний засіб також використовує установки Design Rules та Router settings. Design Rules (стандарти проектів) визначає розміри сітки, доріжки і дірок, які маршрутизатор підтримує під час трасування. Design Rules встановлюється по умовчанню.
Трасування за допомогою Route Pad to Pad Without Net
Щоб з'єднати компоненти, використовуючи Route Pad to Pad Without Net, потрібно виконати такі дії:
- виберіть Route Pad to Pad Without Net на панелі інструментів
- встановити курсор до виводу компонента, клацнути по ньому та утримувати кнопку миші;
- перемістити курсор до виводу наступного компонента і звільнити кнопку миші;
TraxMaker з'єднає два виводи, автоматично встановлюючи контактні міжшарові отвори.
Перевірка проведеного трасування
Після закінчення трасування можна перевірити з’єднання на помилки. Для активування цієї функції потрібно вибрати Netlist > Design Rules Check.
Висновок:
Програма Trax Maker дозволяє вручну створювати та редагувати друковані плати. Ми можемо самостійно на свій розсуд розводити плату як нам зручніше, створювати одношарову або багатошарову плату. Програма має велику бібліотеку елементів, тож знайти аналог до чого не-будь неважко. Також є можливість редагувати габарити плати, параметри отворів (діаметр, позиція на шарі), як і в СМ2000 можна наносити текстові позначення для зручності. Важливою особливістю є можливість автоматичної розводки плати (але вона залишає бажати кращого) а також перевірка на наявність помилок (пропущених з’єднань).