8. Теорії міжнародної торгівлі: теорія меркантилізму, теорія абсолютних, теорія відносних (порівняльних) переваг Теорія меркантилізму (т. Мен, а. Серра, а. Монкретьєн)

Меркантилізм - це напрям економічної думки, розроблений європейськими вченими в XVII-XVIII ст., який підкреслює товарний характер виробництва.

Значення меркантилізму:

1. Концепція меркантилізму була першою спробою створити теорію міжнародної торгівлі, що прямо погоджувала торгівельні відносини з внутрішньо економічним розвитком країни, її економічним зростанням.

2. Меркантилісти розробили одну з можливих моделей розвитку міжнародної торгівлі на підставі товарного характеру виробництва. Вони заклали основи категоріального апарату, який використовується в сучасних теоріях міжнародної торгівлі, передусім у неомеркантилізмі.

3. Вперше описано те, що в сучасній економіці називається платіжним балансом.

Теорія абсолютних переваг. Її автор — шотландський еконо­міст А. Сміт. Згідно з цією теорією країні доцільно імпортувати ті товари, затрати на виробництво яких у цій країні більші, ніж у зарубіжних країнах. Відповідно слід експортувати ті товари, затрати на виробництво яких нижчі, ніж у зарубіжних країнах. А. Сміт обс­тоював свободу конкуренції як усередині країни, так і на світо­вому ринку, підтримував принцип невтручання держави в еконо­міку.

Теорія відносних переваг англійського економіста Д. Рікардо, стверджує, що у міжнародній торгівлі доцільно брати участь усім країнам. Згідно з цією теорією країні вигідно імпортувати той товар, відносні затрати на виробництво якого у ній перевищують затрати на експортований товар. Інакше кажучи, якщо якась країна має переваги над іншими країнами за рядом товарів, то їй доцільно зосередитись на виробництві і міжнародній торгівлі тих з них, щодо яких її переваги є найвагомішими. Теорія відносних переваг є теоретичною основою міжнародної спеціалізації. Отже, міжнародна торгівля вигідна всім країнам-учасницям, щоправда, вигоди країн не однакові, хтось їх має більше, а хтось — менше.

9. Міжнародний поділ праці як основа розвитку міжнародних економічних відносин: міжнародна спеціалізація і міжнародне кооперування

МПП - це процес відособлення різних видів трудової діяльності на міжнародному рівні, що взаємодіють один з одним і взаємодоповнюють один одного, складаючи об'єктивну основу міжнародного обміну товарами, послугами тощо. На формування МПП і ступінь залучення до нього окремих країн впливають такі фактори:      1) природно-географічні;      2) соціально-економічні;      3) науково-технологічний прогрес.

Міжнародна спеціалізація – це форма розподілу між країнами, при якій зростання концентрації однорідного виробництва проходить на основі процесу концентрації національного виробництва. З іншої сторони на основі виділення окремих виробництв в самостійні технологічні процеси: окремі галузі та підгалузі. В процесі міжнародної спеціалізації відбувається обмін товарами, послугами, науково-технічними знаннями. Міжнародна спеціалізація розвивається по двох напрямах: - виробничому (поділяється на міжгалузеву та внутрігалузеву спеціалізацію окремих підприємств, окремих компаній); - територіальному (поділяється на спеціалізацію окремих груп країн, та окремих регіонів по виробництву певної продукції); Міжнародна кооперація - взаємодія двох чи більше суб'єктів господарської діяльності, серед яких хоча б один є іноземним, при якій здійснюється спільна розробка або спільне виробництво, спільна реалізація кінцевої продукції та інших товарів на основі спеціалізації у виробництві проміжної продукції (деталей, вузлів, матеріалів, а також устаткування, що використовується у комплексних поставках) або спеціалізації на окремих технологічних стадіях (функціях) науково-дослідних робіт, виробництва та реалізації з координацією відповідних програм господарської діяльності.