43/Характеристика складових зрілої особистості

кожен вік має певні загальні для всіх індивідів задачі і труднощі їх виконання. Центральним завданням розвитку в період дорослості є досягнення “зрілості”, що виконує функції організації, регуляції, забезпечення цілісності життєвого шляху, суб'єктом котрого людина стає по мірі свого розвитку. Водночас поняття “зрілості” є спірним при вивченні періоду дорослості відносно вікового аспекту розвитку і її критеріїв.

Більшість вчених, котрі займаються проблемами розвитку та самопізнання розглядають дорослість як час безперервної зміни та росту. Розвиток людини в період дорослості залежить від вирішення проблем попередніх періодів - набуття автономії, ініціативи і трудолюбства.

Г.С. Абрамова розглядає ж основні завдання періоду дорослості через призму інтимних стосунків, де основними задачами в ранній дорослості, є створення сім'ї, досягнення інтимності, дана точка зору підтримується екзистенціальними психологами і в гуманістичному напрямку психології.

Критерії зрілої особистості:

1. Відповідальність - це те, що відрізняє соціально незрілу особистість від середньої норми. По Е. Фрому піклування, відповідальність, повага і знання - це сукупність якостей зрілої людини. Відповідальність формується і розвивається в діяльності, в наданні особистості свободи вибору і відповідальності за нього. Відповідальність на думку С.Л. Рубінштейна, є втіленням істинного, глибинного і принципового ставлення до життя. Під відповідальністю автор розуміє не лише усвідомлення всіх наслідків уже зробленого, але і відповідальності за втрачене. Відповідальність зв'язана з розумінням цінності і незворотності кожної дії. Тому відповідальність -це здатність людини детермінувати події, дії в момент їх втілення, і по ходу їх здійснення [8, с.623]. Відповідальність - вірність самому собі, довіра до морального змісту власних почуттів, впевненість у власній правоті: здатність відповідати не лише за себе, але й за інших людей, за їх долі, за характер взаємостосунків з ними.

2. Терпимість. В науці виділяють два види терпимості - сенсуальна, як підвищення порога чутливості до різних впливів оточуючого середовища, і диспозиційна, як схильність та готовність до терпимість по відношенню до оточуючих. При цьому така терпимість не пов'язана з психофізіологічною толерантністю, людина може бути терпимою залишаючись емпатійною і чутливою. Тобто терпимість пов'язана зі ставленням до світу та світосприйманням особистості [6, с.24].

3. Саморозвиток - основна складова зрілої особистості. Дане розуміння досить розповсюджене в багатьох сучасних концепцій, зокрема в поглядах А. Маслоу, К. Роджерса, Э. Фрома, А. Брушлінського. Саморозвиток - прагнення до самовдосконалення і самореалізації є великою цінністю, що являється показником особистісної зрілості та умовою досягнення. З наявністю вираженогопрагнення до саморозвитку пов'язана і успішність професійної діяльності та професійного довголіття. Прояви самоактуалізації досить різноманітні - в служінні справі, любові до іншої людини за В. Франклом, захопленості значимою справою за А. Маслоу, ствердженні власного життя, свободи і розвитку відбувається через здатність людини любити за Е. Фромом

Пізня дорослість характеризується подальшим установленням соціальних і спеціальних ролей по роду занять і в той же час їх перебудовою, домінуванням деяких з них і послабленням інших; змінюється структура сімейних відносин (вихід дітей з сім'ї) і спосіб життя. Розвиток статусу відбувається аж до передпенсійного віку, коли відмічається досягнення вершини загальних соціальних досягнень -статусу в суспільстві, авторитету.

Зрілий вік можна назвати віком практичного, професійного життя людини. Постановка життєвих завдань спирається на вже визначені на попередніх етапах принципи та ідеали, життєві плани людини. Особистісний розвиток в даний період тісно пов'язаний з професіональними і сімейними ролями і його можна коротко охарактеризувати таким чином: рання дорослість - це період “входження” в професію, соціально-професійна адаптація, усвідомлення громадянських прав і обов'язків, соціальної відповідальності; створенням сім'ї, налагодженням внутрісімейних стосунків, вирішення побутових і бюджетних питань, вироблення стилю виховання дітей.

Таким чином теоретичний аналіз проблеми психологічної специфіки зрілої особистості дозволив нам визначити зрілість з позиції трьох основних критеріїв. За першим критерієм ? критерієм розвитку особистості визначається психофізіологічна зрілість, психічна та психологічна. За критерієм вікового розвитку особистості зрілість виступає як етап. Так як, не менш визначна роль зрілості і як найбільш значимого вікового періоду, визначаючого і характеризуючого життя людини вцілому. За критерієм психології зрілості як феномену, наукова єдність та системність, яка б виступала загальновизнаним методологічним положенням на сьогодні відсутня. Кожна наукова концепція має власні обґрунтування та визначення зрілості.