- •1. Предмет та завдання психології особистосты
- •2.Історыя дослыдження проблеми особистості
- •4. Поняття особистість ,індивід,індивідуальність,людина
- •8.Поняття “я-концепції” у зарубіжній психологічній літературі
- •9.Вітчизняні підходи до вивчення я
- •10.Диспозиційна теорія особистості Гордона Оллпорта
- •11.Теорія рис особистості Кеттела
- •12.Теорія типів особистості Ганса Айзенка
- •14//Стадії психосексуального розвитку за Фрейдом
- •15/. Аналітична психологія к. Юнга
- •17/ .Комплекси,установки ,функції особистосты
- •18/ Модель особистості Юнга
- •19/. Індивідуальна психологія а. Адлера:почуття неповноцінності,компенсація,прагнення до переваги,стиль життя,соціальний ынтерес,порядок народження,фыктильний фіналізм
- •20/ Адлер.Типи особистості
- •25/ К.Хорны .Типи невротичної особистості .Психология женщины
- •26/Міжособистісна теорія особистосты Саліванна,структура особистосты,динамызми,я-система,персоніфікація,динамыка особистосты ,детермінанти розвитку
- •Структура личности
- •Динамизмы
- •Персонификация
- •Детерминанты развития
- •27 /Проблема особистосты в екзестенцыональный психології
- •28/Центрована на людины теорія особистосты Роджерса
- •29/Загальна характеристика теорії само актуалізації Маслоу
- •31/ Характеристика підходів вітчизняних психологів до проблеми структури особистості Платонов,Петровський ,Рубінштейн
- •32/ Особистість в культурно –ысторичный теорыъ Виготського
- •33/ Основны положеня теорії особистосты Леонтьєва
- •34/ Теорія біхевіоризму Скіннера:респондентна та оперантна поведінка.Юрежим пыдкрыплення,аверсны стимули.
- •35/ Соціально-когнітивна теорія особистості а. Бандури
- •36/Концепцыя самоефективності Бандури
- •37/Теорія Дж.Роттера
- •39/Когнітивна теорія Дж.Келлі
- •40/Погляди Ананьєва на особистість
- •41/Теорія особистості в. М. Мясіщева
- •42/Дослыдження особистості біографічним методом
- •43/Характеристика складових зрілої особистості
- •45/Характеристика проблем особистості в теорії Костюка
- •46/Етапи та рівні соціалізації особистості у різних теоретичних концепціях
- •47/Теорії особистості зарубіжних психологів
- •48/Життєві кризи особистості Еріксона
- •51/Розвиток особистості в онтогенезі в працях радянських психологів Виготський,Ельконін
41/Теорія особистості в. М. Мясіщева
Теорія Мясіщева (1892-1973) базується на ідеях Лазурського про класифікацію особистостей, згідно з типами їх ставлення до навколишньої дійсності. Основне положення теорії Мясіщева полягає в тому, що особистість, психіка і свідомість людини - це єдність відображення об'єктивної дійсності і ставлення людини до неї. Психологічні ставлення людини - це цілісна система індивідуальних, вибіркових, свідомих зв'язків особистості з різними сторонами об'єктивної дійсності: з явищами природи і світом речей; з людьми і суспільством; із собою як суб'єктом діяльності.
Вивчаючи людину з позиції її ставлення, ми визначаємо її змістовні зв'язки з довколишньою суспільною дійсністю. Поняття ставлення відображає, за Мясіщевим, внутрішню сторону зв'язку людини з дійсністю. Воно змістовно характеризує особистість як активного суб'єкта з його вибірковим характером внутрішніх переживань і зовнішніх дій, спрямованих на різні сторони об'єктивної дійсності. Діяльність і поведінка особистості визначаються її ставленням до різних сторін дійсності.
Ставлення особистості має певну структуру, окремі компоненти якої можуть виступати як аспекти ставлення, його сторони і види. Структура ставлення визначається декількома ознаками: вибірковістю, активністю, цілісністю, усвідомленістю. Найважливішими видами ставлень автор вважав потреби, мотиви, емоційні ставлення (приязнь-неприязнь, любов, симпатія-антипатія тощо). Домінуючим ставленням, яке визначає життєвий шлях особистості, є спрямованість.
Найвищий рівень розвитку особистості визначається рівнем свідомого ставлення до оточуючого світу і самосвідомістю, як свідомим ставленням власне до себе. Ставлення людини до себе визначається її ставленням до інших людей і їх ставленням до неї. Виходячи з цього, Мясіщев у типології характерів основне значення надає особливостям ставлень людини до інших.
За теорією Мясіщева, ставлення пов'язані з різними підструктурами особистості. Властивості темпераменту і характеру виявляються лише під час активного ставлення до об'єкта, який викликає реакцію. Здібності людини знаходяться в співвідношенні із схильностями, які є рушійною силою розвитку здібностей. Схильності - не що інше, як потреба у певній діяльності і позитивне ставлення до неї.
42/Дослыдження особистості біографічним методом
Біографічний метод. Він є ефективним під час вивчення особистих документів (листів, щоденників, автобіографій тощо). Аналізуючи, наприклад, анкетні дані претендента на керівну посаду, враховують певну залежність між стилем керівництва і стажем роботи керівника. Маючи стаж роботи до трьох років, керівник намагається встановити повне взаєморозуміння з колективом; від 3 до 7 років — схильний до експерименту, намагається знайти нові методи керівництва; більше 7 років — вільно володіє всім арсеналом методів управління. Однак керівники із стажем керівної роботи більше 20 років у зв'язку з віковими особливостями приймають рішення обережно, їм властивий консерватизм.
Професійний досвід може бути широким (у керівників, які послідовно працюють на різних посадах) і таким, що повторюється (його мають керівники, які тривалий час займають одну керівну посаду). Досвід, що повторюється, може негативно позначитися на роботі керівника, адже з часом втрачається інтерес до роботи на одному місці, особливо якщо немає матеріальних і моральних стимулів.
Критичними періодами адаптації на керівних посадах є: “входження в посаду” — перший рік роботи; перехід до стадії оптимальної продуктивності — 2,5—3 роки; поява деяких ознак зниження ефективності діяльності після 6—7 років роботи. Отже, бажано, щоб терміни роботи на одній керівній посаді не перевищували 7 років. При цьому суттєвим є і рівень управління (наприклад, майстри виробничих дільниць найбільшої ефективності роботи досягають у період від 1,5 до 4 років стажу, а начальники цехів і відділів — від 2 до 5 років). У керівників рангу директорів підприємства і вище період найефективнішої діяльності може дещо перевищувати вказані орієнтири. Найбільшого успіху досягають ті керівники, які попередні посадові ступені пройшли за коротший час. Наприклад, для директорів заводів кількість попередніх управлінських рівнів дорівнює в середньому 8—10, а час досягнення посади директора — 18—22 роки. Підраховано, що середній час перебування на попередніх посадах становить приблизно 2,2 року, тобто керівники на попередніх посадах не виходили за період максимальної ефективності й досягали вищого рівня управління у розквіті фізичних сил і творчих здібностей (Ф. Удалов, Г. Щокін).
Певна залежність існує також і між плануванням професійної кар'єри та періодами розвитку особистості. Психологи стверджують, що періоди творчого піднесення, активної реалізації потенційних можливостей особистості припадають на 23—28, 33—39, 43—50 років. Саме в цей час доцільно планувати найвідповідальніші кадрові переміщення. Різке переоцінювання цінностей, коли досягнуті результати здаються недостатніми і виникає відчуття, що життя минає даремно, характерне для періоду 29—32, 40—42 роки.
За допомогою біографічного методу відбувається синтетичний опис людини як особистості й суб'єкта діяльності. Він є одночасно історичним і генетичним, адже дає змогу простежити динаміку життєвого шляху людини, враховуючи економічні, соціальні, моральні, етнопсихологічні і психофізіологічні аспекти. Його предметом є життєвий шлях людини, а джерелами біографічної інформації — сама людина і події середовища, яке її оточує. Аналіз характерологічних особливостей людини на основі біографічного методу здебільшого здійснюють за такими показниками:
— дані життєвого шляху;
— стадії соціалізації (сім'я, школа, ВНЗ тощо);
— середовище розвитку (місце проживання, навчальні заклади, гуртки за інтересами тощо);
— інтереси та улюблені заняття в різні періоди життя;
— стан здоров'я (зокрема захворювання, перенесені людиною).
Як правило, біографічний метод передбачає відповіді на такі запитання анкети: В якій сім'ї Ви народилися? Як пройшло Ваше дитинство? Як жила Ваша сім'я? Як у сім'ї ставилися один до одного? Які Ваші найперші спогади? Що Вам подобалось у школі і що не подобалось? Як у цей час складалися Ваші стосунки з батьками? Хто були Ваші друзі? Чим Ви цікавилися і що думали про майбутнє життя? Як Ви жили, коли стали дорослою людиною? Як обирали професію? Як проводили дозвілля? Що для Вас є найцікавішим і найважливішим? Які Ваші життєві плани?
На підставі отриманих результатів складають спеціальну таблицю особистісного розвитку, до якої в хронологічному порядку записують дати, пов'язані з ними події, переживання з їх приводу. Далі відповіді обробляють методом контент-аналізу. Інтерпретація результатів передбачає аналіз:
— соціальної ситуації розвитку особистості;
— основного фону емоційних переживань у різні періоди розвитку;
— ціннісних орієнтацій, спрямованості, інтересів, тенденцій, середовища спілкування, соціальної активності особистості;
— основних конфліктів і рушійних сил розвитку особистості.