- •1. Поняття і структура криміналістики та загальна характеристика її складових.
- •3. Криміналістика в системі юридичних наук
- •5. Поняття та види криміналістичної ідентифікації.
- •6. Об’єкти та суб’єкти ідентифікації.
- •11. Поняття трасології. Її структура та завдання.
- •12. Поняття слідів злочину у криміналістиці, їх класифікація.
- •13. Загальні правила виявлення, фіксації і вилучення слідів злочину та їх процес. Значення.
- •14. Криміналістичне дослідження слідів пальців рук.
- •21. Техніко-криміналістичне дослідження документів.
- •22. Поняття, види та способи підробки документів.
- •26. Почерк як об’єкт криміналістичного дослідження.
- •28. Поняття та значення криміналістичної габітології і її значення для розслідування злочинів.
- •30. Ідентифікація особи за ознаками зовнішності.
- •34. Засоби криміналістичної тактики: поняття та види.
- •35. Поняття та принципи планування розслідування злочинів.
- •36. Поняття та види слідчих версій.
- •38. Поняття та види слідчих ситуацій.
- •39. Поняття та види слідчих дій.
- •40. Особливості фіксації ходу і результатів слідчих дій.
- •42. Тактика проведення огляду місця події.
- •43. Загально-тактичні прийоми обшуку.
- •44. Поняття та види допиту.
- •45. Тактичні прийоми проведення допиту в конфліктних ситуаціях.
- •46. Тактичні прийоми проведення допиту в безконфліктних ситуаціях.
- •47. Тактика допиту підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, свідків.
- •48. Сутність очної ставки як специфічного різновиду допиту.
- •49. Поняття та види пред’явлення для впізнання.
- •50. Тактичні прийоми підготовки та проведення пред’явлення для впізнання.
- •55. Поняття та види судових експертиз.
- •62. Структура і види окремих методик розслідування злочинів.
- •64. Криміналістична характеристика злочинів: поняття і структура.
1. Поняття і структура криміналістики та загальна характеристика її складових.
Криміналістика — юридична наука, що сформувалась у надрах кримінального процесу XIX ст. як сукупність технічних засобів і тактичних прийомів, а також способів їх застосування з метою розкриття злочинів.
Уперше про криміналістику як систему спеціальних знань написав Г. Гросс у фундаментальній праці "Керівництво для судових слідчих як система криміналістики" (1892). У цій праці систематизовано нагромаджені тактичні й методологічні знання про розкриття злочинів, описано технічні засоби, які застосовували для цього. Галузь, що вивчає сукупність таких знань, Г. Гросс назвав криміналістикою. Предмет криміналістики він визначив так: Криміналістика по суті починається там... де встановлюють... як саме вчинено злочин.
Як зазначалося, спочатку криміналістику не поділяли на частини — це була просто "поліцейська техніка". З часом було виокремлено та узагальнено прийоми виконання слідчих дій. Так з'явилася друга її частина — тактика. Наприкінці 20-х — на початку 30-х років XX ст. криміналістика збагатилася третьою частиною — методикою розслідування окремих видів злочинів. Таким чином, система криміналістики, що склалася на той час, містила три розділи: криміналістичну техніку, слідчу тактику та методику розслідування, причому техніка й тактика становили загальну частину, а методика — особливу. Така система існувала до 50-х років, коли почали вивчати предмет, завдання, історію, розвиток і сучасний стан криміналістики, а згодом — методи криміналістики, вчення про версії, проблеми взаємодії з органами дізнання та громадськістю. У такий спосіб сформувалася четверта частина системи криміналістики — методологія.
Усі розділи криміналістики взаємопов'язані.
3. Криміналістика в системі юридичних наук
Згідно з прийнятою в наукознавстві класифікацією конкретні юридичні науки поділяють на галузеві, міжгалузеві та спеціальні. До останніх належать криміналістика. Суть криміналістики як юридичної науки зумовлена історичним фактом її виникнення — відгалуженням від кримінально-процесуального права.
Юридична суть криміналістики зумовлена такими положеннями:
• предмет, об'єкти пізнання, засоби й методи, які розроблює криміналістика, перебувають у сфері правових знань;
• службова функція та завдання, які розв'язує криміналістика, належать до сфери діяльності правоохоронних органів, до правових процесів розслідування, судового розгляду та покарання;
• рекомендації, які розроблює криміналістика для практики, базуються на законі й повністю додержуються букви закону;
• криміналістика пов'язана з багатьма природничими науками, але ці зв'язки спрямовані переважно на створення науково-технічних засобів і методів роботи з доказами. Основним живильним джерелом криміналістики є право, тобто правові науки, слідча та судова практика.
Криміналістична інформація стосовно події, що розслідується, відображається в різноманітних джерелах матеріального середовища. У відповідний спосіб матеріалізована, ця інформація може використовуватися в різних галузях права, насамперед кримінального, де вона набирає форми доказів. Отже, криміналістика тісно пов'язана з кримінальним і кримінально-процесуальним, цивільним і адміністративним правом, теорією оперативно-розшукової діяльності.
Зародилася криміналістика в надрах кримінального процесу, тому на всьому шляху її розвитку простежується безпосередній зв'язок з кримінально-процесуальним правом. Збирають і досліджують докази тільки згідно з КПК. Криміналістика, у свою чергу, також впливає на кримінальний процес. Розроблювані нею тактичні прийоми одержання інформації часто стають основою для створення нових процесуальних норм.
Зв'язок криміналістики з кримінологією полягає в тому, що їх спільним завданням є профілактика злочинів. Дані кримінології використовують для криміналістичної характеристики злочинів, а прийоми збирання профілактичної інформації застосовують у кримінології.
Криміналістика тісно пов'язана також з оперативно-розшуковою діяльністю. Цей зв'язок виражений у прийомах, засобах виявлення та збирання джерел доказової інформації, виявлення ознак злочину.