16.Особливості мікроекономічного аналізу фірми

Мікрорівень – система функціонуючих однотоварних та галузевих ринків, які мають свою структуру, специфіку ціноутворення, механізм саморозвитку та регулювання.

При досліджені фірми використовують такі методи мікроекономічних досліджень:На емпіричний рівні це спостереження та експеримент, теоретичний: поняття, судження, умовивід, ідея, проблема, гіпотеза, концепція, теорія.

Методи теоретичного рівня, які використовуються у мікроекономічному дослідженні:Аналіз та синтез;Абстрагування;Узагальнення;Індукція та Дедукція;Гіпотетично-дедуктивний метод – висування гіпотез та виведення з них висновків шляхом дедукції;Аксіоматичний;Єдність історичного та логічного .

Специфічні методи мікроекономічних досліджень:

1. Мікроекономічний аналіз. Особливості:

• Економічний атомізм (розгляд найменших суб’єктів економіки)

• Раціональність

• граничний аналіз

• Функціональний аналіз – дозволяє визначити причинно-наслідкові зв’язки

2. Економічне моделювання

Економ. Модель – спрощений опис реально існуючих економічних явищ та об’єктів

Залежно від припущення, на якому будується модель, вони бувають:

• Граничні – ґрунтуютьсяна дослідженні впливу нескінченно малого приросту одного змінного чинника виробництва на результат

• Рівноважні – на припущенні, що ринковій системі властива рівновага й вона може самовідновлюватися

• Раціоналістичні – на припущенні, що всі економ. Суб’єкти діють раціонально

• Оптимізаційні – на припущенні, що оптимальну поведінку економ. Суб’єктів (оптимальність: досягнення макс. результату за заданих ресурсів або необхідного результату за мінімуму ресурсів)

Більшість моделей застосовує припущення *за інших рівних умов*

17.Виробнича функція фірми

Виробнича функція показує максимально можливий випуск продукції (Q), що може бути досягнутий за розрахунковий період за кожної конкретної комбінації факторів виробництва:

де n — кількість видів споживаних ресурсів;x_i — обсяг застосування ресурсу i-го виду.

Виробнича функція описує множину технічно ефективних способів виробництва продукції.

Виробнича функція з одним змінним ресурсом має вигляд:

де F – обсяг змінного ресурсу.

Ця функція дає можливість дослідити вплив приросту кожної додаткової одиниці змінного ресурсу на обсяг загального випуску на величину середнього продукту (AP_F) та величину граничного продукту (MP_F).

Спочатку зростання обсягу випуску відбувається швидше ніж зростання обсягу праці. Далі зростання обсягу випуску починає відставати від обсягу праці так, що при досягненні певного обсягу праці L₃ загальний обсяг випуску починає скорочуватися. Це пояснюється дією закону спадної віддачі змінного фактору (продукт. граничності).

Графічно граничний продукт (MP) є tg кута нахилу дотичної до графіку загального продукту TP у будь-якій точці. Графік середній продукт (AP) є tg кута нахилу променя, що проведений з початку координат до будь-якої точки загального продукту.

18. Частинна варіація факторів виробництва

Процес в-ва - перетворення ресурсів на продукцію, описується виробничою функцією. Види варіацій реурсів: 1)однофакторна (частинна варіація факторів в-ва); 2) двофакторна(ізоквантна варіація); 3)багатофакторна (всі фактори в-ва змінні і впливають на обсяг в-ва продукції).

Однофакторна виробнича функція (часткова варіація ресурсів) ситуація, коли всі фактори виробництва, крім одного, є незмінними. Це можливо в короткостроковому періоді. Основні показники: сукупний (ТР), середній (АР) та граничний (МР) продукти змінного фактора виробництва.

З алежність сукупного продукту від зміни фактора X показано на рис. 1 .

Сукупний продукт(ТР) зростає із збільшенням змінного фактора. це зростання затухаюче. Настає момент (т. А), коли збільшення змінного фактора призводить до зменшення обсягу в-ва продукції. Тобто виробничий процес перенасичений цим ресурсом, і не може ефективно використовуватись.

Середній продукт(АР) розраховують через вимірювання нахилу променя, що проведений від початку координат до відповідної точки кривої сукупного продукту. Нахил променя ОА визначається через співвідношення координат точки А: (Q1/X1) — це середній продукт у цій точці. Середній продукт досягає максимуму при умові використання такої кількості змінного фактора, яка відповідає точці дотику променя, який виходить з початку координат та кривої ТР (точка С). Тангенс кута між дотичною до будь-якої точки кривої ТР та віссю X. дорівнює граничному продукту в цій точці.

С ередній продукт буде збільшуватися доки граничний продукт буде більший за нього (рис. 2). При залученні у в-во нової порції ресурсу, продуктивність якої більша за середню, відбудеться збільшення і середнього показника. Але якщо гранична продуктивність змінного фактора менша, ніж середня, то це залучення зменшить середній показник. т. С - максимальне значення середнього продукту. точка перетину кривих середнього та граничного продуктів, АР=МР. т. А- максимум гран продукту. далі значення МР зменшується до нуля(В) і навіть до від'ємних значень.Збільшення одного з факторів в-ва, при незмінних інших, від певного обсягу приводить до зменшення граничного продукту цього фактора (закон спадної граничної продуктивності).