33.Модель цінової олігополії за Бертраном:

Модель дуополії Бертрана – це модель цінової війни. Ціновою війною є послідовність знижень цін фірмами-суперниками в умовах олігополії (рис. 11.3).

Н ехай галузь перебуває у стані Е₁ (P₁,Q₁). Одна з фірм може сподіватися збіль­шити власні обсяг продажу (виручку) і прибуток, якщо знизить ціну, скажімо, до рівня Р₂(за умови, що конкурент залишить свою ціну без змін). Але конкурент досить швидко відреаґує також зниженням ціни на свою продукцію, і галузь пере­йде у стан E₂(P₂,Q₂) – ціна спадає, обсяг зростає. Зниження цін триватиме доти, доки фірми не досягнуть рівня беззбитковості – тим самим галузь опиниться у стані конкурентної рівноваги Ec(P_сQ_c). Від цінових війн виграють споживачі і суспільство в цілому, а програють фірми.

Олігополія Бертрана може бути присутньою на ринках, на яких фірми-виробники можуть відносно швидко збільшити обсяги виробництва продукції без істотного підвищення середніх витрат. Тобто технологія повинна характеризуватись економією на масштабі, довжина короткострокового періоду повинна бути відносно невеликою (тобто можна швидко збільшити обсяг капіталу). Лише за цих умов фірма може скористатися вигодами від зменшення ціни, швидко зайнявши частку ринку конкурента. Відсутність можливості збільшити обсяги виробництва без збільшення витрат ставить під сумнів вигоди фірми від зменшення ціни.

К онкурентну боротьбу в моделі Бертрана можна проілюструвати за допомогою так званих кривих реагування (рис. 11.4): крива реагування R1фірми 1 побудована з точок, які для кожної фіксованої ціни Р₂конкурента визначають ціну Р₁ , що максимізує прибуток.

Аналогічно будується крива реагування R₂для фірми 2 – вона дає змогу визначити оптимальну ціну Р₂другої фірми відповідно до кожної фіксованої ціни Р₁конкурента. Ця модель має стійку рівновагу в точці перетину двох кривих реагування Е, де обидві фірми встановлюють однакову ціну, Р₁=Р₂=Р_с.

34.Моделі цінового лідерства

Так як звичайною практикою є правове переслідування картельних угод, фірми можуть узгоджувати свої дії у неявній формі,при якій цінова координація досягається через цінове лідерство. Коли в галузі є домінуюча фірма, що забезпечує значну частку галузевого пропозиції, інші фірми галузі в своїй ціновій політиці вважають за краще йти за лідером. Стійкість моделі цінового лідерства забезпечується не тільки за допомогою можливих санкцій з боку лідера, але й зацікавленістю інших учасників ринку в наявності лідера, що звалює на себе тягар дослідження ринку та вироблення оптимальної ціни. У моделі цінового лідерства за змінну береться ціна. Лідером виступає ,зазвичай,та фірма, що домінує за обсягом продажу і має, як правило, менші витрати. Лідер встановлює ціну, що максимізує його прибуток, а всі інші фірми сприймають ціну як задану. Лідер, обираючи ціну,знає, який обсяг запропонують аутсайдери за цією ціною. Тому для визначення попиту на свою продукцію лідеру необхідно від ринкового попиту відняти пропозицію аутсайдерів. Графічна модель цінового лідерства на ринку однорідної продукції представлена графіком:

Крива попиту, яка постає перед лідером, утворюється внаслідок горизонтального віднімання кривої сукупної пропозиції аутсайдера S_F від кривої галузевого попиту D: за Р  Р₁, аутсайдери задовольняють ринковий попит без лідера, а за Р < Р₀ аутсайдери підуть з ринку, залишаючи весь попит лідеру. Точка перетину кривих граничної виручки MR_L і граничних витрат лідера МС_L визначає ціну P_L , яка встановиться на даному ринку.За цієї ціни аутсайдери запропонують Q_F, а лідери Q_L одиниць продукції.