- •1.Мікроекономіка: предмет і метод дослідження.
- •2.Види економічних благ
- •3.Основні етапи розвитку мікроекономіки як науки
- •4.Особливості мікроекономічного аналізу домогосподарства
- •5.Бюджетне обмеження та фактори, що на нього впливають.
- •7.Сутність корисності. Сукупна та гранична корисність.
- •8.Кількісний підхід до корисності
- •9.Порядковий підхід до корисності
- •10.Властивості кривих байдужості
- •Н ейтральні товари
- •11.Рівновага споживажа
- •12.Реакція попиту домогосподарства на зміну власної ціни блага…
- •13.Ефект доходу та ефект заміщення при зміні ціни
- •14.Реакція попиту домогосподарства на зміну доходу.
- •15.Реакція попиту домогосподарства на зміну ціни інших благ. Блага-доповнювачі та блага-замінники. Перехресна еластичність.
- •16.Особливості мікроекономічного аналізу фірми
- •17.Виробнича функція фірми
- •18. Частинна варіація факторів виробництва
- •19. Заміщення ресурсів. Гранична норма технічного заміщення
- •20.Віддача від масштабу
- •21.Оптимальний план випуску конкурентної фірми згідно правил випуску
- •22.Оптимальний план випуску конкурентної фірми згідно правила затрат.
- •23.Мінімізація витрат на випуск продукції та максимізація випуску за даних витрат. Лінія експансії
- •24.Види витрат фірми. Функція витрат.
- •25.Функції загальних, середніх та граничних витрат виробництва
- •26.Короткострокова та довгострокова рівновага конкурентної фірми
- •27.Короткострокова та довгострокова рівновага конкурентної галузі:
- •28.Рівновага фірми-монополіста. Точка Курно
- •29.Сутність та види цінової дискримінації:
- •30.Економічні наслідки монополізації та протидія
- •31.Модель кількісної олігополії Курно:
- •32.Модель кількісного лідерства на олігополістичному ринку:
- •33.Модель цінової олігополії за Бертраном:
- •34.Моделі цінового лідерства
- •3 5.Максимізація прибутку монопсонією
- •36. Оптимальний план домогосподарства при ендогенному доході від праці.
- •37.Функція індивідуальної пропозиції праці
- •39. Особливості функціонування ринків природних ресурсів.
- •41.Максимізація прибутку монопсонією
- •42.Взаємодія ринкового попиту та ринкової пропозиції
- •43.Властивості часткової ринкової рівноваги
- •44.Вальрасіанський та Маршалліанський механізми пристосування ринку
- •45.Механізми встановлення ринкової рівноваги.
- •47.Державне регулювання ринку: інструменти та проблеми.
- •48. Загальна мікроекономічна рівновага в моделі з виробництвом.
- •49.Критерій та оптимум Парето
- •50. Оптимум Парето в обміні
- •51. Теорем економіки добробуту
- •52. Оптимальність розміщення ресурсів в галузі.
- •53.Оптимальна структура виробництва. Квм.
- •54.Оптимальна структура економіки
- •55.Відмови ринку та порушення оптимального розміщення ресурсів в економіці
- •56. Критерії суспільного добробуту
- •57. Позаринкові (зовнішні) ефекти, їх економічний зміст
- •58.Заходи держави з інтерналізації зовнішніх ефектів
- •60.Сутність та види суспільних благ
- •61.Оптимум у виробництва суспільним благ.
- •62. Досягнення оптимуму в наданні суспільних благ за умов прямої
- •63 Надання суспільних благ в умовах представницької демократи
1.Мікроекономіка: предмет і метод дослідження.
Предметом, мікроекономіки є поведінка індивідуальних господарських суб'єктів в різних ринкових структурах.
Суб’єкти ринкової економіки численні – це покупці та продавці, споживачі та виробники, наймані робітники, підприємці, інвестори тощо.
Центральними суб’єктами мікроекономічних досліджень є споживач і фірма. Споживач – це фізична особа, представник домогосподарства, який на ринку готової продукції виступає як основний покупець споживчих товарів, що поставляються фірмами, а на ринку ресурсів – як продавець факторів виробництва, якими володіє. Фірма виступає як виробник товарів, їх продавець, як споживач і покупець ресурсів, інвестор.
Об'єктом, вивчення мікроекономіки є процес розробки, прийняття і реалізації рішень відносно вибору і використання обмежених ресурсів з метою одержання якомога більшої вигоди.
Досліджуючи поведінку мікроекономічних суб'єктів, вчені узагальнюють принципи вибору товарів споживачем, виводять правила використання ресурсів фірмою, вивчають чинники, що впливають на ціни, обсяги купівлі та продажу товарів, найму робочої сили, з'ясовують сильні та слабкі сторони ринкового механізму, відстежують можливості та наслідки його регулювання з боку держави.
Методологія мікроекономіки.
Мікроекономіка, як і будь-яка наука, має свій метод пізнання, тобто певні прийоми і засоби, за допомогою яких можна науково описати об’єкт дослідження. Цей метод є сукупністю взаємопов’язаних загальних та специфічних методів.
До загальних методів відносяться спостереження, відбір фактів, статистичний та економічний аналіз. До специфічних методів мікроекономіки відносяться граничний аналіз і мікроекономічне моделювання.
Граничний аналіз – один з головних методів мікроекономіки – це аналіз прирістних величин, в якому всі фактори, за винятком досліджуваного, приймаються як незмінні, а вивчаються наслідки нескінченно малого приросту змінного фактора.
Економічне моделювання – це спрощений опис досліджуваної мікросистеми, який характеризує властивості, суттєві сторони певної структури. Економічна модель є умовним відображенням економічних явищ, процесів, об’єктів. За способами вираження розрізняють вербальні (словесне описання), математичні (виражені формулами), графічні, табличні, комп’ютерні, змішані моделі.Модель конструюється за певними правилами і включає три елементи: 1) мету, 2) обмеження, 3) вибір рішення.
2.Види економічних благ
Потреба – відчуття незадоволення, із-за якого індивід намагається вийти, або відчуття задоволення, яке він намагається продовжити. Потреби задовольняються благами. Блага – засоби, що придатні для задоволення потреб. Блага — речі та послуги, які використовуються для задоволення потреб людини.
Певні блага існують у природному вигляді, людина ними користується, але вони не є об'єктом економічної діяльності. Інші можна отримати внаслідок економічної діяльності, але в кількості, обмеженій рівнем розвитку виробництва, наявністю сировинних ресурсів, технологій. Отже, існує проблема обмеженості економічних благ стосовно потреб (проблема відносної рідкісності).
Економічні потреби — це потреби в економічних благах.Задоволення економічних потреб виступає внутрішнім спонукальним мотивом виробництва, розподілу, обміну та споживання у рамках певної системи соціально-економічних відносин.
Економічне благо можна використовувати для задоволення кількох потреб, водночас економічна потреба може бути задоволена за рахунок кількох благ. В економічній діяльності люди для досягнення своїх цілей використовують засоби, яких інколи буває недостатньо і які можна застосувати по-різному. Цінність блага визначається інтенсивністю потреби (величина психологічна, змінювана залежно від індивіда) та наявною кількістю блага, здатного задовольнити цю потребу.
Залежно від критеріїв оцінки існують різні класифікації економічних благ. Так, за терміном використання їх поділяють на довгострокові та короткострокові. Довгостроковими є блага тривалого користування, які задовольняють одну і ту ж потребу неодноразово. Короткотерміновими є блага разового споживання.
За часом використання блага поділяють на теперішні й майбутні. Є блага взаємозамінні (замінники чи конкуруючі у споживанні) і взаємодоповнювані (комплементарні). Взаємозамінні блага можуть замінювати одне одного в задоволенні певної потреби, їх не потрібно перетворювати, наприклад: маргарин і вершкове масло, олія соняшникова і оливкова, автомобілі різних марок. Інші можуть задовольняти потреби тільки тоді, коли використовуються разом, наприклад: чай і цукор, автомобілі та бензин. Доповнюваність і взаємозамінюваність благ мають величезну кількість ступенів та варіантів. Блага можна розподілити на прямі (безпосередні) та непрямі (опосередковані). Прямі (споживчі блага) безпосередньо задовольняють потребу (харчі, одяг, побутові предмети). Непрямі блага (виробничі) задовольняють потребу лише як засіб. Задоволення потреби цими благами відбувається опосередковано.