73.Срср у 1985 – 91: від реформ до розпаду.

Політичний курс Горбачова:

у внутр.політ сфері демократиз сусп ж; в економ – введення елементів ринкових відносин; у зовн відмова від надмірної критики т зв капіталіст ладу, поліпш відносин зі США та кр Зх Євр. 23 кв 1985 пленум ЦК КПРС Горбачов повідом про плани перетворень, спрямов на прискор соц-економ р-ку країни. лют 1986 XXVII з'їзд КПРС змінив Програму партії→курс на вдосконал соціалізму. тр 1986 Постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СCCP «Про заходи щодо посилення б-би з нетрудовими доходами→спрямов проти ділків «тіньової економіки». Голов жертвами вияв колгоспники та городяни, що вирощув фрукти й овочі на продаж.

1986 закон «Про трудові колективи→ ств на промислових підприємствах рад трудових колективів→ право обирати керівників, регулюв заробітну плату і відрахув на соц потреби→ призвела до дезорганізації в-ва.

26 бер 1989 в РС відб перші вільні вибори народних депутатів СРСР→ почат реальних змін у політ с-мі д-ви.гр 1988 прийняті зміни до Конституц СРСР і новий закон СРСР "Про вибори народних депутатів. На III З'їзді народних депутатів, 15 бер 1990 утвпосада: Президент СРСР. Став Горбачов.

Сподіваючись на успіх реформ і збільш цін на нафтуГорбачов →кредити у країн Зх. →до збільш держ боргу. січ 1988 Закон «Про держ підприємство→ введено принцип господ розрахунку - право підприємства самост витрачати свій прибуток, що залишається після розрахунків з д-вою. →самост планув роботу. 1988 закон «Про кооперацію→:право добровільного вступу в кооператив і вільного виходу з нього;участь в управ всіма справами кооперативу;самостійність колективного господарюв→призвів до появи вел числа різних кооперативів

1 Тр 1987 закон «Про індивід трудову д-сть»→допускалося індивід підприємницт у сфері в-ва товарів народ спожив і побутового обслуговув.

Зовн політика: концепц «нового політи мислення».Ідеї: пріоритет загальнолю цінностей над класовими;відмова від висновку про розкол світу на дві ворогуючі сусп-політ с-ми;відмова від силових методів виріш міжнарод проблем; пропонува виключ з міжнар відносин застосув сили, а в озброєннях виходити з принципу розумної достатності.

Прагненню респуб відокрем від СРСР сприяли економ криза→ паралізув народне господ всіх респуб, і розпад економ зв'язків. 1988-1989 ств народні фронти в б-сті союзних респуб.

12 чер 1991 відб всенародні вибори президента Р→переміг Єльцин. Питпро держ суверенітет поч піднімати навіть автономії у складі союзних республік.

Вихід республік зі складу СРСР: Прискорило ліквідац СРСР і погірш економ с-ща. Республ втомилися від нерішучості центру →краще вибиратися з кризи поодинці. 25 гр 1991 о 19 годині Президент СРСР Горбачов →на TV про склад своїх повноваж. 26 гр 1991остат розпад→саморозпуст Рада Республік ВР СРСР.

4)

4. Антична культура та її вплив на розвиток народів Європи.

Не випадково, що 3 із 7 «чудес світу» створено на території еллінських країн. Одне з них — відо-мий Александрійський маяк. Світло цього маяка було видно на 60 км. Крім нього, у столиці Єгипту знаходилась особлива установа, присвя-чена 9 музам. Це перший у світі музей. Тут жили вчені, читалися лекції, була бібліотека, у якій нараховувалося півмільйона папірусних сувоїв. Для безлічі народів, що населяли державу Александра Македонського, грецька мова ста-ла мовою міжнаціонального спілкування.

З'являються нові філо-софські вчення: стоїцизм, епікурейство. Стоїки проповідували життєву активність, закликали дбати про суспільне благо. Епікур був творцем іншого вчення, яке закликало лю-дину прожити непомітно, утримуючись від контактів із зовнішнім світом.

Подібною була філософія кініків. На думку кініків, багатство, родинні стосун-ки, становище в суспіль-стві не потрібні людині. Відомий кінік, Діоген з Сінопи (404-323 pp. до н.е.).

Розвивався у елліністичних державах і такий вид мистецтва, як скульптура:Родоський колос - 37-метрова бронзова статуя бога Геліоса. Вона також служила маяком і вважалась одним з чудес світу, як і Александрійський маяк і храм Артеміди у місті Ефес. Але ці пам'ятки до нашого часу не збереглися. Та залишились інші чудові зразки елліністичного мистецтва – прекрасні статуї Афродіти Мілоської та Ніки Само фракійської.

Відомими вченими доби еллінізму були Евклід з Олександрії та Архімед із Сіракуз. Сотні туристів приїздять помилуватись майже зруй-нованим Парфеноном. Досі ведуть суперечки літературознавці про творчість легендарного Гомера, а на сценах театрів ідуть трагедії Есхіла, Софокла та Евріпіда. Досі сміються люди над байками Езопа. А суперечки сучасних політиків нагадують суперечки ораторів на афінських народних зборах. Грецькі філософи проповідували ідеали краси і добра, даючи лю-дям уяву про те, якими вони мають бути, як треба ставитися до законів, релігії, держави. З давніх-давен ідеалом грека було «арете» -вища досконалість, доброчинність і доблесть.

Значення:

Європейська культура успадкувала,від античності не лише форму (образотворчі прийоми, спосіб філософствування, принципи поетики, літературні жанри тощо), але, перш за все, духовні засади.

Великий вплив справила античність на генезу і розвиток української культури. Певні античні впливи на культуру слов'ян Подніпров'я можна помітити вже в дохристиянські часи. Багато в чому схожими, близькими є народні звичаї, традиції, міфологія слов'янських племен і стародавніх греків. Саме ця близькість на ментальному рівні створила у більш пізні часи умови для швидкого І ґрунтовного засвоєння не лише форми, але й духу еллінської культури.

В часи Київської Русі християнство сприяло залученню прадавніх українців до духовної спадщини античного світу, зокрема його філософських ідей та мистецьких досягнень. Ми знаходимо свідоцтва тому в галузі філософської думки («Ізборник Святослава»), літератури (літописи), мистецтва (фресковий живопис, білокамінне різьблення Галича тощо).

З творами античних філософів, істориків були добре обізнані діячі української культури доби Відродження І. Вишенський, брати Зизанії, X. Філарет, Г. Смотрицький та ін.

Вплив античної духовної культури проявився у поширенні в Україні філософських течій неоплатонізму, а особливо пантеїзму, що є характерним для творів К. Транквілліона Ставровецького, В. Суразького, Г. Сковороди.

На античні сюжети написані опери Д. Бортнянського, А. Веделя, славетна «Енеїда» І. Котляревського, поезії Т. Шевченка, Л. Українки, І. Франка. Надбання античної культури надихали українських архітекторів — достатньо згадати Софію Київську, Десятинну церкву, неповторні ампірні споруди Ніжина, український неокласицизм в архітектурі тощо.