- •1. Мова і мовлення в житті людини. Функції мови.
- •2.3. Українська національна і літературна мова. Ознаки літературної мови.
- •4. Поняття мовної норми і її види.
- •Ознаки усної та писемної форм літературної мови
- •7. Функціонально стилістична диференціація сучасної української літературної мови.
- •8. Характеристика наукового стилю.
- •9. Характеристика офіційно- ділового стилю.
- •10. Загальні вимоги до культури усного професійного мовлення.
- •12. Енциклопедичні словники. Їх характеристика
- •13. Філологічні словники. Їх характеристика
- •14.Усне літературне мовлення
- •15.Основні форми вираження усного ділового мовлення
- •16. Характеристика жанрів публічного монологічного мовлення.
- •17. Невербальні засоби професійного спілкування.
- •18. Український мовленнєвий етикет, його види, тональність
- •19. Характеристика жанрів приватного діалогічного мовлення.
- •20. Лексичні норми професійного спілкування.
- •22. Лексика української мови за походженням.
- •24. Лексика української мови з погляду її вживання
- •25.Терміни: їхні ознаки та функціонування. Основін вимоги до них
- •26. Омоніми, пароніми, синоніми, антоніми та їх функції в мові проф. Спілкування.
- •27. Явища евфемізму і перифрази
- •30. Труднощі визначення роду іменників (рід іменників на позначення професій, звань, посад; незмінювані іменники іншомовного походження, абревіатури).
- •Нормативність уживання форм числа іменників.
- •32.Нормативність творення та вживання форм ступенів порівняння прикметників у фаховій мові.
- •33. Нормативність уживання граматичних форм займенника.
- •34. Функціонування числівників у мові професійного спілкування. Словозміна числівників.
- •35. Особливості вживання дієслівних форм у мові професійного спілкування.
- •36. Синтаксичні норми мови професійного спілкування.
- •37. Координація присудка з простим і складеним підметом.
- •38. Складні випадки керування.
- •40. Документ, його функції.
- •41. Класифікація сучасних документів.
- •42. Реквізити та основні вимоги до їх оформлення.
- •18.Резолюція.
- •44. Загальні вимоги до оформлення ділових паперів.
- •45. Текст як основний реквізит документа.
1. Мова і мовлення в житті людини. Функції мови.
Мова - це єдина, цілісна, складна система знаків: звуків, слів, речень, яка служить для називання предметів, явищ об'єктивної дійсності та понять, є засобом спілкування, обміну думками і формування думок. Це- найважливіше знаряддя соціалізації людини. Формою існування мови є мовлення - конкретний, практичний вияв мови, „мова в дії", реалізація мови у різних сферах життєдіяльності. Є різні функції мови: Комунікативна функція. є засобом спілкування і порозуміння між людьми. Вона є важливою для кожної людини, для існування суспільства і для життя самої мови. Мислетворча функція. Мова - засіб людського мислення: творення, оформлення і вираження думки. Мислення - це внутрішнє мовлення. Номінативна функція. Мова є засобом називання усіх предметів, ознак, дій, кількості, усього навколишнього світу, реальних та ірреальних сутностей. Пізнавальна функція. Мова - засіб пізнання світу і накопичення людського досвіду. Культурологічна функція. Мова - носій культури, засіб нагромадження суспільно-історичного, культурного надбання народу - творця мови. Естетична функція. Мова - засіб творення позитивних емоцій, краси. Експресивна функція. Мову вживають не лише для простого повідомлення, а й для вияву своїх переживань, почуттів, емоцій. Ідентифікаційна функція Завдяки мові ми усвідомлюємо себе українцями, відчуваємо свою спільність з тими, хто далеко від нас, із тими, хто жив до нас Етична функція Мова - засіб дотримання норм поведінки, моральних правил. Фатична функція. Фатична комунікація - це обмін неінформативними з погляду реальної комунікації повідомленнями, які виконують важливу етикетну функцію. Це так зване «беззмістовне спілкування» (наприклад, питання «Як справи?») Є ще такі ф-ції як Волюнтативна -Прохання, запрошення поради.., Виховна, Магічно –містична( Гіпнотична і магічна сила слова), філософсько-світоглядна, державотворча.
Українська мова:походження, етапи розвитку, сучасний стан і перспективи функціонування.
Українська мова належить до індоєвропейської сім’ї мов ,слов’янської групи і східнослов’янської підгрупи мов.. Вона має свої особливості на фонетичному, морфологічному рівнях. Це підтверджується також на рівні лексики, фразеології та правопису. Питання походження української мови досі є предметом особливої уваги науковців. Традиційно вважали, що українська мова походить із давньоруської як мови спільної для трьох братніх народів (українського, російського та білоруського) і сформувалась на основі її південноруських діалектів. Але є й прихильники теорії самостійницького розвитку такі як, мовознавець В. Німчук" . Він науково доводить, що говорити про розвиток сучасних східнослов'янських мов з єдиної монолітної давньоруської мови немає підстав. У своєму розвитку українська мова пройшла кілька етапів. Поширеною є періодизація, запропонована О. Горбачем: 1) Протосхіднослов'янська доба 500/800-900/1000 по Хр; 2) Старо-українська доба 900/1000- 1350 по Хр; 3) Середньо-українська доба 1350/1400- 1750/1800 4) Ново-українська доба 1780/1800-XX вік. За теорією Ю. Шевельова, слід виділяти чотири періоди: 1) прото-українська мова (УІІ-ХІ ст.); 2)староукраїнська (ХІ-ХІУ ст.); 3) серед-ньоукраїнська (кінця XIV - початку XVIII ст.); 4) нова українська мова.