§ 2& Структурно-семантичні й стилістичні фактори формування фразем

Крім власне (переважно) семантичних факторів (метафора, ме­тонімія, синекдоха), значною мірою соціальних (евфемізація, дис-фемізація), є ще низка фразеотворчих чинників, орієнтованих на­самперед на план вираження вторинних стійких висловів. Така "оформлена сутність" виразно виявляється в евфонічній організа­ції, симетричному розташуванні компонентів, співвідношенні слів-складників, деривації, тавтології, конденсації, нарощенні та ін. Зви-

207

Розділ^

чайно, деякі з них виступають у комплексі, одночасно. Розглянемо три перші чинники.

Евфонічна організація {милозвучність) фразеологізмів ство­рюється метром, римою, алітерацією, асонансом, різними видами співзвуччя. Вона властива багатьом висловам і є додатковим засо­бом їх стилістичної виразності й структурно-семантичної стійкості. Наприклад: купило притупило, було та загуло, від горшка два верш-ка, за дідів-прадідів, куку в руку, в пух і прах, ні привіту ні совіту, ні пуху ні пера, ні в тин ні в ворота, вольному воля, попустити па­тьоки, в четверо очей, та й то сказати, чого доброго, ні слуху ні духу, аби, бабо, рябо, обоє рябое, збити бучу.

Симетричне розташування компонентів-складників, цезура, пау-зація, зіставлення частин одного тематичного ряду увиразнюють семантико-формальні характеристики ФО, сприяють запам'ятову­ванню: ім я—легіон (чиє, кому); ні Богові свічка, ні чортові угарка; на вербі груші, а на осиці кислиці; і кози ситі, і сіно ціле; ані гадки, ані думки; думи-гадки обсіли голову; доки світа й сонця; доки світу й сонця; сім верст пішки за шмат кишки; був кінь та з Ъдився; з дощу та під ринву; убиратися з дранки в перепиранку; ні словом розказати, ні пером описати; тільки живий та теплий; приклада-ти вогню до жару; ні до сака, ані до бовта.

Значна частина висловів постала на основі синонімічного зі­ставлення компонентів у мовній оболонці ФО: святий та божий, глузд за розум завернув, скрізь і всюди, часто й густо, з вогню та в полум 'я, не києм, то палицею, ні кілка ні дрючка, пор. компоненти кінець і край: без кінця і без краю, без кінця і краю, без кінця-краю, без краю і кінця, не було і кінця-краю, не було ні кінця ні краю, не видно і ні кінця ні краю.

"Живучості" фразеологічних єдностей, зазначав у свій час В. Ви­ноградов, сприяє "наявність контрасту, паралелізму, взагалі зістав­лення слів", зокрема наявність компонентів-антонімів. Серед них представлені різні типи антонімів, як-от: 1) антоніми з градуально якісною протилежністю: ні холодно ні жарко, мале й велике', 2) ан­тоніми, що виражають комплементарну (додаткову) протилежність (між ними немає середнього члена): ні живий ні мертвий, не на життя, а на смерть; 3) антоніми, що виражають векторну проти­лежність, тобто означають протилежну спрямованість дій, властиво­стей, ознак: туди й сюди, ні назад ні вперед, ні дати ні взяти. Ан-

208

Формування української фразеології

тоніми бувають різнокореневими {альфа і омега), спільнокореневи-ми (чисті і нечисті, правдами і неправдами), повними (перший і останній) і контекстуальними (робити з мухи слона), симетрични­ми, тобто перебувають на однаковій відстані від осі протилежних значень {направо й наліво), і асиметричними {старе і мале, або пан або пропав). ФО з антонімічними компонентами постають або ме­тафорично (віддиіяти кукіль від пшениці за деревами не бачити лісу), або метонімічно {день і ніч, вздовж і впоперек). Об'єднуючи компоненти-антоніми в межах ФО з бінарним зв'язком, сполучники "і—і", "ні—ні", "або—або", "чи—чи", "то—то" водночас надають висловам значення кон'юнкції {день і ніч), заперечення або неви­значеності предмета (ні сном ні духом), диз'юнкції (рано чи пізно), чергування (то там то тут), протиставлення протилежностей (не па словах, а на ділі).

Отже, перманентне формування фразеологізмів здійснюється за певними зразками (моделями) переважно за участю семантичних (метафоризація, метонімізація) і структурно-стилістичних факторів (евфонія, внутрішньоструктурна організація компонентів). При ви­явленні моделей необхідно спиратися на ідеографічний опис фразео­логічного матеріалу (фразеосемантичні поля, семантичні ряди), на особливості організації внутрішньої форми ФО. У результаті вто­ринної (фразеологічної) номінації відбувається переведення вільно­го синтаксичного корелята до сфери іншого концепту або до іншої його ланки. "Живі та найяскравіші уявлення", які лежать в основі вихідної, донорської концептосфери, значною мірою живляться но­вими позамовними імпульсами актуалізованих у певний період функціонування мовної системи уявлень, хоча процес перенесення здійснюється за законом комплексного мислення.

209

Розділ 10

ДИНАМІКА УКРАЇНСЬКИХ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ

Нинішня суспільно-мовна ситуація характеризується особли­вою динамікою. Постійно виникають окремі лексеми й словосполу­чення, спостерігаються семантичні зрушення, мовні одиниці збага­чуються новим екстралінгвістичним контекстом, одні з них вихо­дять з активного вжитку, інші, навпаки, — активізуються. При­швидшено змінюється конотація традиційних вербалізмів — часом аж до протилежної, у засобах масової інформації апробуються чис­ленні новотвори. Нові словосполуки проходять окремі ступені фра-зеологізації, перш ніж увійти до ідіоматичного складу як його пов­ноправні одиниці.

Можна вказати на два типи змін у фразеології — історичні, об'єктивні, зумовлені самою специфікою існування мови, та індиві­дуально-авторські, оказіональні, суб'єктивні, спричинені намаган­ням оновити образність традиційних усталених виразів, посилити їх експресивність, припасовуючи до контексту.

210

динам'^ка українських фразеологізмів