Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Юридична наука та її система.doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
13.09.2019
Размер:
912.38 Кб
Скачать

83. Правопорушення: поняття і ознаки. Склад і види правопорушень.

Правопорушення – це протиправне, винне, соціально шкідливе діяння (дія чи бездіяльність) деліктоздатної особи, яке тягне за собою юридично визначені для правопорушника негативні наслідки.

За своєю соціальною значущістю ця поведінка є соціально шкідливою (або соціально небезпечною), має свідомо вольовий характер, тобто зажди здійснюється під контролем волі і свідомості суб’єкта. Юридична ознака правопорушення полягає в його протиправності, тобто. Це саме протиправний акт поведінки (дії чи бездіяльності, зі всіма її ознаками), що порушує вимоги правової норми. З погляду юридичних наслідків правопорушення є юридичним фактом і як таке породжує охоронні правовідносини, в межах яких реаліз заходи відповідальності за вчинене право поруш.

Склад правопорушення – це сукупність передбач законом ознак протиправного соц шкіл діяння, за вчинення якого винна особа несе юр відповідальність.

Об’єкт правопорушення – це ті суспільні відносини та цінності (певні блага), що охороняються правом, на які спрямовано посягання суб’єктів правопорушення (наприклад власність, духовні цінності, громадський порядок, здоров’я людини та ін).

Об’єктивна сторона правопорушення – це зовнішній прояв самого протиправного вчинку (діяння (дія чи бездіяльність суб’єкта); його шкідливі наслідки; необхідний причинно-наслідковий зв'язок).

Суб’єкт правопорушення – це фіх чи юр особа, яка вчинила правопорушення.

Суб’єктивна сторона правопорушення – ставлення особи до вчиненого нею діяння та його шкідливих наслідків.

Намір (умисел) і необережність. При прямому умислі особа усвідомлює протиправний характер свого вчинку, передбачає ті конкретні шкідливі (небезпечні) наслідки і бажає їх настання. При непрямому умислі особа в такій само ситуації свідомо допускає можливість настання шкідливих (злочинних) наслідків свого діяння: не бажає їх настання конкретно, не ставлячи їх за мету, однак і не виключаючи можливої перспективи настання таких наслідків.

Самовпевненість. Недбальство. Мотив (обставина які вплинули на свідомість особи, що сформували бажання вчинити правопорушення) і мета (уявлення цього суб’єкта про бажаний майбутній шкідливий результат і конкретна спрямованість на його досягнення).

Злочин – це передбач і заборон кримінальним законодавством протиправне суспільно небезпечне винне і каране діяння, яке спричиняє істотну шкоду певним суспільним відносинам – лише ті діяння, що порушують заборони, встановлені кримінальним законом.

Проступок – це протиправне винне діяння які не настільки небезпечні як злочини, але завдають шкоду особі, суспільству, державі, вчиняється в усіх врегульованих правом сферах суспільного життя – всі правопорушення, не віднесенні до злочинів.

Конституційний делікт – порушують закріплений Основним Законом та іншими конституційними актами держави порядок.

Адміністративний проступок – посягає на громадський або державний порядок , суспільні відносини у сфері державного управління, виконавчо-розпорядчої діяльності органів держави.

Цивільно-правове правопорушення у сфері майнових і особистих немайнових відносин між суб’єктами цивільного права.

Дисциплінарні проступки – шкоду внутрішньому розпорядку діяльності підприємств, установ, організацій, навчальних закладів