Тема 3. Струкутура естетичної свідомості

Естетична свідомість – частина суспільної свідомості, одна з його форм, елемент її структури. Якщо підійти до цього питання в історичному плані, то її зачатки вже відбивалися в ранньому синкретизмі, у міфології, а тим більше - у збережених до нас наскальних зображеннях первісної людини. В епоху античності естетична свідомість набула самостійного значення, відграючи помітну роль у становленні й розвитку особистості. Те, що вона протягом тисячоріч не була виділена теоретично, як правило, змішуючись із художньою творчістю, нітрохи не зменшує її самостійної ролі в історії. Наприклад, в Давній Греції естетичне розуміння змішувалось з філософським. Адже неможливо зрозуміти сутність мистецтва, ігноруючи його естетичну природу, зв'язок із красою, ідеалом. Цей ціннісний аспект уводить дослідження мистецтва в сферу філософії. Як правило, на практиці естетика виступає в якості визначеної філософії мистецтва.

Естетична свідомість – це та форма або частина суспільної свідомості, що розкриває багатство естетичного ставлення людини до світу, його активне прагнення до гармонії, досконалості, краси, ідеалу. Істотною особливістю естетичної свідомості є емоційність. Поза нею не може скластися ціннісне відношення людини до світу. Отже, по один бік невидимої лінії постає визначена реальність, породжена сприйняттям, а по другий - естетичний ідеал, що є результатом суб'єктивних уявлень людини про прекрасне. Такі елементи структури естетичної свідомості, як споглядання, сприйняття, переживання, емоції, почуття, насолода формують почуттєве ставлення людини до світу. Взаємозв'язок цих елементів говорить про системність і структурність естетичної свідомості. В естетичної свідомості велику роль відіграє пам'ять про естетичне, його вище вираження. Зупинимося на естетичній пам'яті. Естетична пам'ять завжди предметна і конкретна, а художня пам'ять також і образна. Естетичний смак відіграє важливу роль в естетичному сприйнятті, відповідає естетичним смакам особистості. Ще однією специфічною властивою естетичної свідомості є її уява, яка відповідає уявленням людини про прекрасне, виступає як ступінь духовності особистості.

З усіх форм суспільної свідомості саме естетичне у своїх ціннісних орієнтаціях є найбільше вагомим. Естетичне вбирає досягнення різноманітних сфер свідомості, почуттєво сприйманий світ в аспекті прекрасного або потворного, трагічного або комічного.

На розвиток естетичної культури впливають естетичні погляди, уявлення, поняття, художня творчість, його види, матеріалізація естетичної свідомості через естетику побуту, спорту тощо. Естетична свідомість відрізняється лише відносною самостійністю. Розвиваючись за своїми специфічними законами, вона відчуває на собі вплив різноманітних форм суспільного життя. Естетична свідомість виявляється в духовній потребі, що й виражає відношення її до зовнішнього світу, змушує людину шукати засоби для її задоволення, що і породжує естетичне ставлення, що втілюється вже в активності особистості. Варто виділити два найбільших загальних рівні естетичної свідомості: повсякденний і науковий. Перший з них – це відбиток дійсності на емоційно-почуттєвому рівні. Цей рівень оформлений в системі ідей, тоді як другий рівень характеризується узагальненістю і теоретичністю, тому і володіє великою пізнавальною силою, що спроможна активно впливати на розуми і почуття людей.

Отже, естетична свідомість наукового рівня виявляється на практику (естетичне відношення до природи; естетика виробництва; фахове мистецтво; естетика побуту; естетика спорту тощо.) і в теорії, що реалізується через спеціальні дослідження; осмислення естетичної діяльності (культури). Цілісний прояв естетичної свідомості можливо при сукупності теорії і практики естетичної діяльності.

Проблема естетичного смаку й ідеалу в естетиці. Звернемося до проблеми естетичного смаку і естетичного ідеалу. Естетичний смак – це найбільш свідомий прояв естетичної спроможності особистості, вираження естетичного ідеалу – вищого прояву естетичних можливостей людини. У діяльності смаку втілюються наші уявлення про ідеал незалежно від того, чи йдеться промову про естетичну або споглядальну сторону життя.

Естетичний ідеал – це конкретно-чуттєве уявлення про прекрасне в його найвищому вияві. Естетичний ідеал дістає найбільш рельєфне вираження в мистецтві, яке відтворює й активно формує уявлення про досконале, характерне для певного часу. У мистецтві естетичний ідеал митця втілюється в позитивних образах. Крім того, митець може виразити естетичний ідеал самою структурою художнього твору, всією його образною будовою, у тому числі через негативні образи. Естетичний ідеал – надбання сучасного суспільства, одна з його духовних сторін. Основна форма існування ідеалу – конкретно-почуттєва уява, що виростає з “живого споглядання”. У процесі втілення ідеалів у матеріал митці часто покладаються на інтуїцію, естетичне почуття, внутрішній голос. О.М.Толстой писав: “Митець вбирає в себе явище, крізь ока, чи вуха, шкіру вливається в нього навколишнє життя і лишає в ньому слід, як птиця, що пробігла по піску...”. Процес узагальнення людиною побачених явищ, підсумок відбувається несвідомо.

Естетичний смак на відміну від естетичного ідеала ставиться до достатньо стійких утворень, він визначає цілеспрямовану діяльність людини, що спрямовує до досягнення оптимальних результатів.

У психологічному контексті естетичний смак є особливою спроможністю людини. Він містить у собі властивості почуттєвої свідомості й систему оцінок і переваг, що відбивають ціннісні орієнтації людини. Естетичні емоції, переживання й почуття несуть в собі потенційні можливості утворення смаку. Естетичний смак припускає усвідомлене відношення до усіх взаємозв'язків людини зі світом. естетичний смак виконує функцію розкриття змісту естетичної свідомості: забезпечити кожній людині досягнення внутрішньої гармонії, зводити воєдино аспекти його істоти. При участі естетичного смаку людина емоційно-почуттєво занурюється в життя й пізнає його. Смак виконує посередницьку роль між повсякденною і теоретичною свідомістю, він зв'язує їх і піднімає на новий вищий рівень.

Естетичний смак слід розглядати як єдність об'єктивного і суб'єктивного. У судженнях смаку відбиваються якості не тільки предмета, який ми сприймаємо, а й суб'єкта, що сприймає це предмет. У ньому віддзеркалюються своєрідні почуття, інтелект, культура суб'єкта, його освіта, соціальна й національна належність.

У філософії та естетиці від І. Канта існує традиція, у межах якої естетичний смак означає здатність людини естетично оцінити дійсність і мистецтво.

З цього приводу доцільно згадати латинське висловлювання:

«У кожного свій смак». Але стародавні римляни додавали: «Про смак не сперечаються, якщо він є». У Стародавньому Римі існував культ естетичного смаку навіть за часів правління кривавого Нерона.

Але в цілому протягом усієї історії людства про смак сперечаються, і досить жваво. Хоча слід відзначити що, дійсно, не дискутують про якість фізіологічного смаку: хтось віддає перевагу солодкій їжі, хтось – солоній, комусь подобається червоний колір, комусь – зелений тощо. Однак усі ці аспекти життєдіяльності людини не мають суспільного значення у таких відношеннях:

– естетичний смак належить до суспільної, соціальної сфери, тому що означає соціальну спроможність людини, яка формується як результат виховання та навчання;

естетичний смак – здатність до індивідуальної оцінки та добору естетичних ценностей, яка визначає можливість особистості до саморозвитку.

естетичний смак - показник цілісності людської індивідуальності, оскільки сприяє формуванню особистості. Це здійснюється, коли людина досягає віку 13-20 років, а естетичний смак тоді є навряд чи не найголовнішим засобом об'єктивації особистості. Для молоді цілком природним вважається

естетична свідомість – естетичне почуття – естетичний смак

естетичний ідеал – естетична оцінка

Усі види предметів естетичної діяльності та співвідносні з ними їх різновиди узагальнюються схематично так:

Естетичне перетворення навколишнього середовища

Формування естетично розвиненої особистості

Створення

художніх

цінностей Практична

Духовно-практична (духовно-культурна)

Художньо-практична Естетична організація виробництва

Естетична організація побуту

Садово-паркова культура. Мистецтво букета, косметики тощо Дизайн

З перелічених особливостей естетичної діяльності випливають такі висновки:

1. Естетична діяльність співвідносна з усіма видами людської діяльності, але ступінь її наявності залежить від націлювання особистості на перетворення світу за законами краси, тобто від розвиненості естетичної потреби; здатності особистості до такого перетворення, тобто від розвиненості естетичних умінь, навичок, знань тощо; умов, за яких ця діяльність здійснюється.

Обставини можуть сприяти як реалізації цих якостей та потреб особистості, так і їх формуванню. Однак умови виконання можуть заважати реалізації цілей естетичної діяльності, а також гальмувати розвиток естетичної свідомості особистості.

2. Види естетичної діяльностіспіввідносні з наявністю естетичних та інших цілей, що є метою такої діяльності, а також з характером предмета, що перетворюється.

Власне естетична діяльність - діяльність, що спрямована на досягнення будь-яких неутилітарних цілей. Насамперед, це художня діяльність, за винятком архітектури та декоративно-побутового мистецтва. Інша справа - духовна користь, яку дістає особистість під час спілкування з другом, читання книги або сприйняття величних явищ природи, тощо.

3. Результатом естетичної діяльності є не тільки світ предметів та навколишнє середовище, що перетворюються за законами краси, а й сама людська суб'єктивність, яка збагачується та удосконалюється завдяки розвиненому творчому уявленню та іншим навичкам і умінням, що мають естетичну природу. Серед них: відчуття форми, уміння мислити за аналогією та асоціацією, образне мислення, інтуїція, а також уміння організувати свою працю так, щоб вона приносила насолоду, тощо.

6. Естетична і художня діяльність, їх співвідношення і особливості

Ця проблема і досі одна з найскладніших та дискусійних в естетиці. Погляди на неї, що висловлюються дослідниками, можна умовно згрупувати у такому вигляді. Прихильники першої точки зору стверджують, що естетична та художня діяльність повністю збігаються. Проте (навіть у межах здорового глузду) зрозуміло, що не будь-який одяг або меблі можуть бути розцінені як творіння мистецтва, тобто не будь-який результат естетичної діяльності несе у собі художню інформацію, містить художню концепцію світу, але обов'язково має естетичний характер. Прихильники другої точки зору вважають, що естетична та художня діяльність - це різні види діяльності, які не збігаються, а існують паралельно. Але і в історичній, і у повсякденній практиці естетична діяльність перетворюється в художню у своїх найдосконаліших формах. Існує і третя точка зору, сутність якої полягає у тому, що естетична діяльність ширша за художню, тому що її результатом стають не тільки твори мистецтва, а й предмети побуту, засоби виробництва тощо. Однак художня діяльність не вичерпується естетичним змістом, оскільки художня діяльність - це творчість не тільки за законами краси, але й за законами добра, справедливості тощо. Ця точка зору є найбільш доведеною, хоча потребує деяких уточнень: естетична діяльність і в її онтогенетичному, і у філогенетичному планах передує художній; у художній діяльності естетична набуває свого вищого втілення; у художній діяльності закріплюються вищі досягнення й тенденції естетичної діяльності.