Теоретичний зміст курсу розділ і: естетика тема 1: предмет та завдання естетики

Естетика ( від. грец. aisthetikos – чуттєвий, здатний відчувати) – наука про загальні закони художнього освоєння та пізнання дійсності, закони розвитку мистецтва, його роль у житті суспільства. Вона охоплює всю сферу людських почуттів, вивчає стосунки між людиною й світом, впливає на формування естетичної свідомості. Поняття естетика традиційно пов’язують із грецьким ейсетікос – почуттєвий. Проте воно невіддільне також від грецьких термінів естаномай, естесі, естаноме – почуття, процес вироблення свого ставлення до предмета, його якісна оцінка і бажання повторити сприйняте. Хоча згадані терміни відповідають поняттю почуття, вони відбивають складний процес вироблення власного ставлення до предмета, орієнтують людину на власні чуття – зір, слух, дотих – вимагають довіри до них. Пізніше ці терміни втратили зв'язок з поняттям "чуття". Предмет естетики почали осмислювати через більш широкі за обсягом поняття: "досконале", "пропорційне", "прекрасне", "естетичне", "гармонійне". Естетика є філософською наукою, яка випливає з органічної єдності двох її своєрідних складових: 1) естетичного як вияву ціннісного становлення людини; 2) художньої діяльності людини. Обидві частини хоча і тісно взаємозалежні, проте відносно самостійні. У першій розглядаються питання природи, специфіки й творчого потенціалу естетичного, категорії естетики — прекрасне, трагічне, комічне тощо. Друга частина охоплює художню діяльність людини, структурну й функціональну її своєрідність, природу художнього таланта, видову, жанрову і стильову самобутність мистецтва тощо. Упродовж віків естетика виступала як наука про прекрасне, і як наука про закони розвитку мистецтва. Важливе місце в естетиці займає мистецтво як вид естетичного пізнання та естетичної діяльності. Предметом вивчення естетики є широка сфера естетичного відношення людини до дійсності й насамперед мистецтво як його вища форма.

Естетика як наука узагальнює прояви естетичного в природі, матеріальній діяльності, різноманітних галузях духовного життя, вона володіє розвинутим понятійним апаратом, і містить у собі відносно самостійні дисципліни: теорію художньої творчості; теорію дизайну й освоєння предметного середовища; теорію естетичного виховання.

Предмет естетики історично рухливий і мінливий, він розвивається й ускладнюється в процесі суспільно-історичної практики, постійно трансформується. На кожному новому етапі розвитку естетики виявляється неповнота сформованих уявлень про естетичне відношення людини до світу і самого себе. Постійно збагачуючись суспільно-історичною практикою, в історичній перспективі предмет естетики залишається відкритим. На сучасному етапі розвитку суспільства в зв’язку із широким проникненням художнього початку в різні галузі буття й свідомості людей, надзвичайним розширенням самої сфери естетичного освоєння дійсності поряд із традиційними проблемами прояву естетичного в природі і мистецтві. Важливим об’єктом інтересу естетичної науки стали є такі види з інтенсивним розвитком естетичної діяльності, що виходять за межі художньої творчості й охоплюють проблеми технічної естетики, дизайну, діяльності, спрямованої на формування й упорядкування предметно-просторового середовища (естетична організація середовища), питання естетичного виховання, деякі інші сфери прояву естетичного, наприклад, спорт (естетика спорту). Подібне розширення предмета естетики тісно пов’язане із завершальним етапом її виділення в самостійну область знання, насамперед стосовно філософії і мистецтвознавства, у руслі яких вона традиційно розвивалася.

Естетика, як наука, безумовно, носить філософський характер, але має свою специфіку, свій особливий предмет із властивими їй закономірностями – закономірностями естетичного освоєння дійсності. Оскільки ж закони естетичного освоєння світу найбільш повно, концентровано і безпосередньо виявляються в мистецтві, то естетику можна правомірно розглядати як науку про його сутність і закони. Мистецтво, як генератор естетичних цінностей впливає на розвиток естетики в цілому. Зі свого боку естетика має значення загальної теоретичної основи (метатеорії) стосовно всім інших мистецтвознавчих наук: літературознавства, образотворчого мистецтва, театрознавства, музикознавства. Естетика досліджує зв’язки й відносини між окремими мистецтвознавчими дисциплінами, аналізує методи дослідження й межі їхнього застосування, вивчає способи введення нових мистецтвознавчих понять.

Естетика і філософія. Естетика розвивалася в межах загальнофілософського знання. Зв'язок естетики з філософією полягає в тому, що їхні теоретичні принципи і науковий метод залежали від світоглядних позицій, методології, філософської позиції конкретного філософа чи певного філософського напрямку. Методологія естетичних досліджень безпосередньо пов'язана із вирішенням основного питання філософії про відношення мислення до буття, обумовлена специфікою діалектичного чи метафізичного підходів. Саме своєрідність методологічних основ визначає своєрідність естетичних концепцій. Проблема взаємодії естетики і філософії активно аналізується впродовж XX ст. Хоча виокремлення естетики з меж філософії почалося ще з часів О. Баумгартена, проте остаточного розриву з філософією не відбулося ще й досі. Дискусійним залишається й питання про доцільність повного відокремлення естетики від філософії.

Естетика і етика. Особливу роль відіграє етика під час аналізу мистецтва як складової частини предмета естетики. Кожна конкретна естетична ідея виступає певною мірою узагальненням розвитку мистецтва як естетичної діяльності взагалі й у конкретну історичну епоху зокрема. Мораль як предмет етики є надзвичайно важливим елементом людської діяльності, бо саме діяльність людей у всій її різноманітності та специфічності не може не накладати відбиток і на специфіку моральної регуляції. Існують окремі види людської діяльності, що висувають особливо високі моральні вимоги до осіб, котрі цією діяльністю займаються професійно. Професійна етика й норми професійних взаємин є традиційною складовою частиною етичної науки. У професійній етиці формуються конкретні моральні норми із супутніми їм практичними правилами. Значне морально-етичне навантаження несе в собі і проблема творчої, професійної освіти.

Естетика і мистецтвознавство. Розглядаючи місце естетики в структурі міжпредметних зв'язків, особливу увагу слід приділити співвідношенню естетики й мистецтвознавства, що найповніше здатне відбити те значення, яке мистецтво має в духовному житті суспільства. Сучасне мистецтво акцентує увагу на дослідженні мистецтва в контексті духовної культури. Складна структура мистецтвознавства характеризується комплексністю, що об'єднує загальне і часткове мистецтвознавство. Естетика виступає як загальна теорія мистецтва, і саме в цьому аспекті перехрещуються інтереси естетики і мистецтвознавства. У цьому сенсі особливе значення набувають, наприклад, психологія художньої творчості, соціологія мистецтва, культурологія тощо. Проблема взаємодії естетики й мистецтвознавства досить складана і суперечлива. Вона відбиває неоднозначність оцінки місця й ролі мистецтва в предметі естетики. Властиве для певних історичних періодів розвитку естетичного знання розуміння предмета естетики як теорії мистецтва не тільки спрощувала предмет естетики, призводило до зміни однієї науки іншою, а й відповідало на головне запитання: чому, сформувавшись як самостійні науки, естетика і мистецтвознавство проіснували значний період людської історії, не заперечили одна одну? Обидві науки мають таку специфіку, яка обумовлює необхідність існування цих двох наук і підміна їх неправомірна.

Естетика і психологія. Дослідження проблеми взаємовідношення естетики і психології не має таких давніх традицій, як скажімо, проблема співвідношення естетики й мистецтвознавства. Проте розвиток естетики й психології на сучасному етапі досить чітко виокремлює ті питання, які є загальнозначущими і водночас такими, що мають свої специфічні аспекти. Так, психологи активно розробляють проблеми краси, ідеалу, пошуку гармонії, тобто ті питання, що традиційно вважають пріоритетами науки. Естетика більш поглиблено досліджує проблему творчості, виявляючи в ній естетичні аспекти. Проблема творчості в цілому і художньої зокрема поступово стає сферою теоретичних інтересів двох наук. Упроводж останніх десятиріч наука робила спроби розглядати проблему творчості у двох аспектах: психологічному і філософському. Психологія творчості досліджує процес, психологічний механізм здійснення акту творчості. Філософія розглядає питання про сутність творчості на різних історичних етапах. Зв'язок естетики й психології творчо виявляється при дослідженні інших проблем, зокрема сприймання мистецького твору, психології творчості, прогнозування шляхів розвитку мистецтва.

Естетика – естетичне – естетичні категорії

естетичне поняття – художнє – краса – естетична свідомість

естетика і філософія – естетика і мистецтвознавство

естетика і психологія – естетика і етика