Варіант 18.

1. Охарактеризуйте виробництво як технологічну систему.

Виробництво характеризується набором технологій, що використовуються галузями. Галузь, в свою чергу, можна розглядати як набір однорідних технологій з різними інтенсивностями їх застосування. Подібно тому, як галузі утворюють в народному господарстві тісно пов'язані блоки (комплекси), технології з'єднуються в біль-менш крупні системи. Такі системи зв'язані зсерединипотоками засобів виробництва, які для одних технологій представляють собою продукти (відходи) виробництва, а для інших служать ресурсами.

Системою називають сукупність, утворена із кінцевої чисельності елементів, між якими існують визначені відношення. Елемент може одночасно бути системою менших елементів.

Згідно визначення ДеСТа, технологічна система – це сукупність функціонально пов'язаних засобів технологічного оснащення, предметів виробництва та виконавців для виконання в регламентованих умовах виробництва заданих технологічних процесів і операцій.

Перші технологічні системи з'явилися при організації цехів ремісників. Слово “цех” попередньо визначало об'єднання ремісників однієї спеціальності. Ріст продуктивності праці та її якості в таких цехах забезпечувались за рахунок передачі досвіду і прийомів роботи, розповсюдження передових технологічних методів виготовлення продукції, застосування технічних засобів. Цехова структура стала важливим етапом удосконалення виробничих сил суспільства.

Сучасне виробництво, засноване на останніх досягненнях науки і техніки, повинно бути організовано у вигляді єдиної цілісної організаційно-технологічної системи, яка включає всі стадії і операції основних, допоміжних і обслуговуючих процесів.

Структура системи характеризує внутрішню організацію, порядок і побудову і визначає оптимальне функціонування системи.

Класифікація технологічних систем:

1. чотири ієрархічні рівні технологічних систем: технологічний процес, виробничий підрозділ, підприємство, галузь промисловості;

2. три рівні автоматизації: механізовані системи, автоматизовані і автоматичні;

3. три рівні спеціалізації: спеціальна технологічна система, тобто система призначена для виготовлення чи ремонту виробу одного найменування і типорозміру; спеціалізована, тобто призначена для виготовлення чи ремонту групи виробів; універсальна система, яка забезпечує виготовлення виробів з різними конструктивними і технологічними ознаками.

Все народне господарство можна розглядати як систему технологічних процесів різного рівня, послідовні і паралельні зв'язки яких визначають характер його функціонування.

Із вище викладеного чітко відслідковується взаємозв'язок технологічних і організаційних структур виробництва. По мірі розвитку і зміни технологічних зв'язків змінюється і організаційна структура системи управління ними.

2. Які особливості впливу на довкілля вугільної промисловості?

Вугільна промисловість – підприємства, які здійснюють видобування, збагачення і брикетування кам’яного та бурого вугілля. На екологічну ситуацію у вугледобувних регіонах впливають шахти, розрізи (кар’єри), збагачувальні фабрики.

Основними проявами негативного впливу є:

1) забруднення та порушення гідрологічного режиму підземних та поверхневих вод;

2) забруднення повітряного басейну твердими та газоподібними речовинами в процесах добування, транспортування, збагачування та переробки вугілля;

3) забруднення земної поверхні відходами добування і збагачення вугілля;

4) вилучення із землекористування та порушення земної поверхні;

5) шумове забруднення та вібрація ґрунтів.

Вплив вугільної промисловості на природні водні джерела

Підприємства вугільної промисловості наносять великої шкоди водним ресурсам:

1) вичерпують підземні води при осушенні в період будівництва і експлуатації шахт і кар’єрів;

2) забруднюють поверхневі води не достатньо очищеними шахтними, кар’єрними, виробничими стічними водами із поверхневого комплексу шахт, розрізів, збагачувальних фабрик, заводів;

3) господарсько-побутовими водами працівників виробництва;

4) комунально-побутовими водами селищ, які знаходяться на балансі вугільних підприємств.

При проходці виробок і проведенні очисних робіт навколо виробок і над виробленим простором формуються так звані депресійні поверхні (лійки), наявність яких вказує на поступове зниження рівня води у водонасосному горизонті, хоча приплив її може бути тривалим і значним.

Утворення депресійної лійки різко порушує режим водоносних пластів. Якщо запаси води в окремому пласті невеликі порівняно з відтіканням, то поступово відбувається осушення підробленої частини водоносного пласта і навіть припинення припливу. при великих запасах води у водоносних пластах приплив її в шахту в міру посування очисних робіт зростає.

Стікаючі по виробленому простору і гірничих виробках шахтні води забруднюються і збагачуються різними твердими та розчинними речовинами. Якісний склад шахтних вод різноманітний і істотно відмінний по вугільних басейнах, родовищах та районах. В більшості випадків ці води не придатні для пиття і мають властивості, які виключають їх використання для технічних потреб без попереднього очищення.

Основна частка забруднюючих речовин припадає на завислі речовини, концентрація яких у водах, що надходять з мокрих лав сягає 10…15 тис. мг/л, з сухих – 4…5 тис. мг/л. Це вугільний пил і дрібна пуста порода, які утворюються при руйнуванні вугільного пласта в діючих вибоях або залишились в старих – при їх недостатньому захисті. Крім того, в шахтних водах можуть міститься солі, луги, кислоти, мікроорганізми, включаючи кишкову групу, нафтопродукти і мастила, які потрапляють в шахтні води внаслідок праці гірничих машин і механізмів.

Забруднення повітряного простору

Забруднення атмосфери технологічними процесами вугільної промисловості відбувається внаслідок:

1) викидів шкідливих газоподібних домішок і пилу шахтами і кар’єрами, димлячими териконами;

2) збагачення твердого палива і брикетування вугілля;

3) перевезення до користувачів;

4) перетворення вугілля з твердого стану в газоподібний і рідинний.

Основними шкідливими речовинами, які викидаються в атмосферу стаціонарними і пересувними джерелами є: пил, метан, сірчаний ангідрид, оксид вуглецю, оксиди азоту, а також сірководень – продукт горіння териконів і відвалів.

Основною складовою частиною рудничного газу є метан. В підземних гірничих виробках він виділяється з відбитого вугілля, з відпрацьованих просторів і, в невеликих кількостях, з оголених поверхонь вугільних пластів.

Другою за значенням газоподібною речовиною, що здійснює забруднення довкілля, є оксид вуглецю. оксид вуглецю утворюється при проведенні вибухових робіт і робіт двигунів внутрішнього згорання, рудничних пожежах, вибухах метану і вугільного пилу.

При всіх технологічних процесах, які пов’язані з проходженням гірничих виробок, видобуванням корисної копалини і транспортуванням її, відбувається інтенсивне утворення пилу. Основні процеси, з якими пов’язано це утворення: буріння шпурів і свердловин як у породі, так і в корисній копалині; підривання і прибирання підірваної маси; навантаження, транспортування і перевантаження вугілля і породи; робота прохідницьких і виїмкових комбайнів, агрегатів, стругів, врубових машин, та інших механізмів.