Перша допомога при деяких зовнішніх і внутрішніх кровотечах.

НОСОВА КРОВОТЕЧА.

При носовій кровотечі кров надходить не тільки назовні, через носові отвори, але й у глотку й у порожнину рота. Насамперед потрібно усунути всі причини, що підсилюють кровотечу. Треба заспокоїти хворого, переконати його в тім, що різкі рухи, кашель, розмова, сякання, напругу підсилюють кровотечу. Хворого варто посадити, додати йому положення, при якому менше можливості для надходження крові в носоглотку, покласти на область носа й перенісся міхур з льодом, загорнений у хустку грудочка снігу, змочена холодною водою хустка, бинт, грудочка вати й ін. Забезпечити достатній приплив свіжого повітря. Мoжно спробувати зупинити кровотечу сильним притисненням обох половинок носа до носової перегородки. При цьому голову хворого нахиляють трохи вперед і можливо вище, із силою стискають ніс.

Замість притиснення можна провести тампонаду носових ходів сухою грудочкою вати, змоченої розчином перекису водню. У носові ходи вводять ватяні кульки, голову хворого нахиляють уперед.

КРОВОТЕЧА В ГРУДНУ ПОРОЖНИНУ.

Внаслідок крововтрати й вимикання легені з акту подиху стан хворого швидко погіршується: різко погіршується й утрудняється подих, шкірні покриви стають блідими, із синюшним відтінком. Допомога полягає в доданні хворому напівсидячого положення. До грудної клітки прикладається міхур з льодом.

КРОВОТЕЧА В ЧЕРЕВНУ ПОРОЖНИНУ.

Кровотеча в черевну порожнину проявляється сильними болями в животі. Шкірні покриви бліді, пульс частий. При значній кровотечі можлива втрата свідомості. Хворого варто укласти, на живіт покласти міхур з льодом, забороняється прийом їжі й води.

ГОСТРЕ НЕДОКРІВ'Я.

Розвивається при значній втраті крові.

Одномоментная втрата крові(2-2. 5 л) є смертельною. Втрата 1-1. 5 л крові дуже небезпечна й проявляється розвитком важкої картини гострого недокрів'я, що виражається порушенням кровообігу й розвитком кисневого голодування. Хворий скаржиться на наростаючу слабість, запаморочення, шум у вухах, потемніння й мелькання мушок в очах, спрагу, нудоту, блювоту. Шкірні покриви й видимі слизуваті оболонки стають блідими, риси особи загострюються. Хворий загальмований, іноді, навпаки, збуджений, подих часте, пульс слабкого наповнення або зовсім не визначається, артеріальний тиск низьке. Надалі в результаті втрати крові може спостерігатися втрата свідомості, обумовлена знекровлюванням мозку, зникає пульс, не визначаться тиск, з'являються судороги, мимовільне відділення калу й сили. Якщо негайно не прийняти відповідних мір, наступає смерть.

Постраждалого варто укласти на рівну поверхню для попередження анемизации головного мозку. При значній крововтраті, що викликала непритомність, шок, хворого (пораненого) укладають у положення, при якому голова перебуває нижче тулуба.

ГРУПИ КРОВІ.

У крові можуть перебувати різні білки (агглютиногены й агглютиннины), комбінацією(наявністю або відсутністю) яким і утворяться чотири групи крові. Кожній групі дана умовна позначка: 0 (I), A (II), B (III), AB (IV).

ТРАВМАТИЧНИЙ ШОК.

Найбільше часто шок виникає в результаті важких великих ушкоджень, що супроводжуються крововтратою. моментами, Що Привертають, до розвитку травматичного шоку є нервова й фізична перевтома, охолодження, радіаційні поразки. Травматичний шок може виникнути при ушкодженнях, що не супроводжуються більшою кровотечею, особливо якщо травмовані найбільш чутливі, так звані рефлексогенні зони (грудна порожнина, череп, черевна порожнина, промежина).

У плині травматичного шоку виділяють дві фази. Перша фаза – эректильная – виникає в момент травми, різке порушення нервової системи. Друга фаза – торпидная (фаза гальмування), гноблення діяльності нервової системи, серця, легенів, печінки, бруньок. Друга фаза шоку підрозділяється на чотири ступені:

Шок I ступеня(легкий).

Потерпілий блідий, свідомість, як правило, ясне, іноді легка загальмованість, рефлекси знижені, задишка. Пульс прискорений, 90-100 ударів у хвилину.

Шок II ступеня (середньої ваги). Виражена загальмованість, млявість. Пульс 120-140 ударів у хвилину.

Шок III ступеня(важкий). Свідомість збережена, але навколишнє він не сприймає. Шкірні покриви землисто-сірого кольору покриті холодним липким потом, виражена синюшність губ, носа й кінчиків пальців. Пульс 140-160 ударів у хвилину.

Шок IV ступеня(предагония або агонія). Свідомість відсутнє. Пульс не визначається.

ПЕРША ДОПОМОГА ПРИ ШОКУ.

При шоку перша допомога тим ефективніше, ніж раніше вона зроблена. Вона повинна бути спрямована на усунення причин шоку (зняття або зменшення хворій, зупинка кровотечі, проведення заходів, що забезпечують поліпшення подиху й серцевої діяльності й попереджуюче загальне охолодження).

Зменшення хворій досягається доданням хворому або ушкодженій кінцівці положення, при якому менше умов для посилення хворій, поводженням надійної іммобілізації ушкодженої частини тіла, дачею знеболюючих.

При відсутності знеболюючому потерпілому можна дати випити небагато(20-30 мол) спирту, горілки. Боротьба із шоком при незупиненій кровотечі неефективна, тому необхідно швидше зупинити кровотечу - накласти джгут, що давить пов'язку й ін.

Наступним найважливішим завданням першої допомоги є організація якнайшвидшого транспортування потерпілого в стаціонар. Найкраще транспортувати в спеціальній реанімаційній машині, у якій можна проводити ефективні заходи.

Варто пам'ятати, що шок легше попередити, чим лікувати, тому при наданні першої допомоги получившему травму необхідно виконувати 5 принципів профілактики шоку:

1. зменшення хворій;

2. дача усередину рідини;

3. зігрівання;

4. створення спокою й тиші навколо потерпілого;

5. дбайливе транспортування в лікувальну установу.