6. Перша медична допомога при пораненнях.

РАНИ.

Порушення цілісності шкіряних покривів, слизистих оболонок, глубжележащих тканин і поверхні внутрішніх органів у результаті механічного або іншого впливу називаються ранами, відкритими ушкодженнями. Розрізняють поверхневі й глибокі рани. Глибокі рани, при яких ушкоджуються внутрішні оболонки порожнин (черевного, грудний, черепа, суглобів), називаються проникаючими. Інші види ран незалежно від їхньої глибини називаються непроникаючими. Всі рани, крім ран, наносимых стерильним інструментом під час операції, варто вважати інфікованими. Залежно від характеру предмета, що ранить, розрізняють рани колоті, різані, рубані, забиті, рвані, вогнепальні. Усяка рана характеризується болем і кровотечею.

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ НАДАННЯ ПЕРШОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПРИ ПОРАНЕННЯХ.

Причиною більшості смертельних исходов після поранення є гостра крововтрата, тому перші заходи повинні бути спрямовані на зупинку кровотечі будь-яким можливим способом (притиснення посудини, що давить пов'язка й ін. ). Не менш важливе завдання першої допомоги - захист рани від забруднення й інфікування. Правильна обробка рани перешкоджає розвитку ускладнень у рані й майже в 3 рази скорочує час її загоєння. Обробку рани варто проводити чистими, краще продезінфікованими руками. Накладаючи асептичну пов'язку, не слід стосуватися руками тих шарів марлі, які будуть безпосередньо стикатися з раною. Рана може бути захищена простим накладенням асептичної пов'язки (бинт, індивідуальний пакет, косинка). Рану не можна промивати водою - це сприяє інфікуванню. Не можна допускати влучення припікальних антисептичних речовин у раневую поверхня. Рану не можна засипати порошками, накладати на неї мазь, не можна безпосередньо до раневой поверхні прикладати вату, - все це сприяє розвитку інфекції в рані.

ПОЛОЖЕННЯ ПОТЕРПІЛОГО ПРИ ТРАНСПОРТУВАННІ.

У положенні лежачи на спині транспортують потерпілих, що перебувають у свідомості, з пораненнями голови, пораненнями хребта й з пораненнями кінцівок.

Положення лежачи на спині із зігнутими в колінах ногами рекомендується при відкритих пораненнях черевної порожнини, при переломі кісток таза.

У положенні лежачи на спині з піднятими нижніми кінцівками й опущеною долілиць головою транспортують при пораненнях зі значними кровопотерями й при шоку.

У положенні лежачи на животі – транспортують поранених з пораненнями хребта, коли потерпілий перебуває в несвідомому стані.

Напівсидяче положення з витягнутими ногами рекомендується при пораненнях шиї й при значних пораненнях верхніх кінцівок.

У напівсидячому положенні із зігнутими коліньми, під якими підкладають валик, транспортують поранених з пораненнями сечових і полових органів, при кишковій непрохідності й інших раптових захворюваннях черевних органів, при травмах черевної порожнини, а так само при пораненнях грудної клітки.

У положенні на боці, у так званому фиксированно-стабілізованому положенні, в обов'язковому порядку транспортують поранених, що перебувають у несвідомому стані.

У сидячому положенні або ж пішки за допомогою супровідної особи доставляються потерпілі з порівняно легкими пораненнями особи й верхніх кінцівок.

БИНТОВІ ПОВ'ЯЗКИ ГОЛОВИ Й ШЕИ.

Найбільш простими пов'язками є наступні:

1. Головна пов'язка "шапочка" – смужка бинта приблизно 70 див довжиною опущена з тім'я долілиць перед вухами. Кінці бинта тримає сам поранений або ж помічник, що робить допомогу. Навколо цієї смужки, навколо голови, накладаються кругові ходи бинта доти, поки не буде перев'язана вся голова, причому кожний круговий хід закриває частина накладеної вільно смужки бинта.

2. Вісімка – перехресна перев'язка потилиці й тім'я – ходи перехрещуються на потилиці.

3. Пов'язка на вухо – кругові ходи поступово закривають хворе вухо й послідовно переходять зверху долілиць під здоровим вухом.

4. Пов'язка на око – кругові ходи навколо чола, що накладаються на половині хворого очі, нижче юшка, безпосередньо на хворе око.

5. Пов'язка шиї повинна бути вільної, не занадто тугий, вона не повинна натискати на гортань і викликати ядухи. Найкраще накладати такі пов'язки, які складаються з пов'язки потилиці вісімкою, комбінованої з оборотами навколо шиї.

БИНТОВІ ПОВ'ЯЗКИ ГРУДНОЇ КЛІТКИ Й ЖИВОТА.

Для перев'язки грудної клітки застосовують більше широкі бинти. При неправильному накладенні пов'язки через короткий час відбувається її соскальзывание. У зв'язку із цим грудну клітку не можна перев'язувати спиралевидными ходами. Найкраще бинтувати грудну клітку вісімками, причому пов'язку варто починати з накладення перших ходів у її нижньому відділі. Груди забинтовують послідовно аж до пахв, потім за допомогою одного зміцнювального ходу переходять на ліве плече й по спині йдуть долілиць під праву пахву. Потім на груди знову накладають круговий хід, далі переходять під ліву пахву, звідти на спину й позаду ведуть бинти на ліве плече. Пов'язку закінчують круговими ходами у верхній частині грудної клітки.

Перев'язку грудної залози починають подібним чином, як були описано вище; потім наступні бинтові ходи накладають так, щоб грудна залоза була зафіксована ходами, що йдуть на плече із протилежної сторони.

Для перев'язки живота застосовують більше широкі бинти. З живота пов'язки зсковзують не так часто, тому їх можна забинтовувати звичайними спиралевидными ходами. Перші ходи накладають у верхній частині живота; наступними ходами, які повинні закривати наполовину ходи попередні, переходять на нижню частину живота. ходи, Що Закінчують, накладають на праве стегно. При заканчивании пов'язки на праве стегно можна зробити трохи колосовидных ходів.

БИНТОВІ ПОВ'ЯЗКИ ВЕРХНІХ І НИЖНІХ КІНЦІВОК.

При перев'язці кінцівок варто дотримуватися правила – перші ходи повинні бути накладені на нижню частину кінцівки; надалі бинтування ведеться по напрямку нагору. Такий спосіб перев'язки дозволяє уникнути нагромадження венозної крові у вільних, незабинтованих відділах кінцівок.

На плечовий і стегновий суглоби звичайно накладається колосовидная пов'язка. Перші ходи звичайно накладаються на плече або ж на стегно. Далі колосовидными ходами бинтують у напрямку до суглоба. В області суглоба за допомогою кругових ходів переходять при бинтуванні плечового суглоба на грудну клітку, при бинтуванні стегнового суглоба - на живіт. Ці пов'язки закінчують при перев'язці плечового суглоба - на груди, при перев'язці стегнового суглоба - на животі.

На плече, передпліччя, стегно й гомілку накладаються спиралевидные або ж більше міцні колосовидные пов'язки.

Області ліктьового й колінного суглобів забинтовуються вісімками, причому бинтові ходи повинні перехрещуватися в суглобних ямках, а саме на лікті – у ліктьовій ямці, на коліні – у колінній ямці.

На пальці накладаються так звані "наперстковидные" пов'язки; їх починають шляхом накладення складеного в кілька разів тіла бинта на палець; потім пов'язку зміцнюють на пальці за допомогою подальших ходів. Палець можна перев'язати також по способі нормальної спиралевидной пов'язки, використовуючи вузький бинт. При перев'язки всіх пальців руки накладають так звану "рукавичку".

При перев'язці пальців руки допоміжні ходи накладаються завжди з тильної, а не з долонної поверхні кисті руки. Долоня повинна бути вільної, за винятком випадків поранення самої долоні.