- •1.Мистецька освіта і методи викладання у стародавньому Єгипті
- •2.Мистецька освіта і методи викладання в добу античності
- •3.Мистецька освіта і методи викладання в добу Середньовіччя
- •4.Мистецтка освіта і методи викладання в добу Відродження
- •5.Академічна система освіти XVII ст.
- •6.Зародження дизайнерської освіти в Європі. Перші школи дизайну.
- •8.Зміст освіти з предметів художньоестетичного циклу в загальноосвітній школі
- •9.Функцї вчителя предметв художньо- естетичного циклу в загальноосвітній школі
- •10.Врахування вікових особливостей дітей у навчальнл-виховному процесі художньоестетичного циклу
- •11.Складові навчально- виховного процесу (Ом, дпм, Дизайн)
- •12.Методи навчання у процесі викладання предметів художнього циклу
- •13.Огляд сучасних проблем з образотворчого мистецтва
- •14.Планування навчальної роботи
- •15.Підготовка вчителя до уроку. План-конспект уроку .
- •16.Типологія і структура уроків художньо-естетичного циклу
- •17.Вимоги до сучасного уроку художньестетичного циклу
- •18.Форми і методи позакласної виховної роботи з учнями
- •19.Реалізація дидактичних методів викладання предметів художньо-естетичного циклу
- •20.Принципи і методи викладання мистецьких дисциплін за Неменським
- •21.Реалізація принципу виховую чого навчання у процесі викладання предметів художньо-естетичного циклу
- •22.Реалізація принципу науковості на уроках у процесі викладання художньо-естетичного циклу
- •23.Реалізація принципу систематичності і послідовності на уроках у процесі викладання художньо-естетичного циклу
- •24.Реалізація принципу наочності на уроках у процесі викладання художньо-естетичного циклу
- •25.Міжпредметні зв’язки на уроках художньо-естетичного циклу
- •26.Методика організації занять малювання з натури
- •28.Методика організації уроків сприймання мистецтва
- •29.Методика організації занять з декоративно-прикладного мистецтва
- •30.Дизайн в системі викладання образотворчого мистецтва
- •31.Професійна орієнтація учнів на заняттях ом і дпм
- •32.Принципи, функції і методи контромю за навчальною діяльністю в процесі викладання предметів художньо –естетичного циклу
- •33.Форми і види контролю в процесі викладання предметів художньо –естетичного циклу
- •34.Концепція єдиної системи естетичного виховання
- •35.Інноваційні художньо-педагогічні технології в процесі викладання предметів художньо-естетичного циклу
- •36.Сугестивні технології в процесі викладання предметів художньо-естетичного циклу
- •37.Інтегративні технології в процесі викладання предметів художнього циклу
- •38.Проблемно-еврестичні технології в процесі викладання предметів художнього циклу
- •39.Інтерактивні технології в процесі викладання предметів художнього циклу
- •40.Ігрові технології в процесі викладання предметів художнього циклу
39.Інтерактивні технології в процесі викладання предметів художнього циклу
Інтерактивні технології навчання.
Інтерактивні технології базуються на постійній активності взаємодії всіх учасників навчального процесу. Це спів навчання, взаємо навчання, тісна взаємодія в міні-колективі (групи, ланці, команді), коли і учні, і вчитель є рівноправними суб’єктами навчання.
Для загальної мистецької освіти застосовування інтерактивних технологій є мало дослідженим аспектом інноваційної діяльності вчителя.
Інтерактивний (від англ. interaction — взаємодія) означає «здатний до взаємодії, співробітництва, діалогу». (Префікс «інтер»... у дослівному перекладі з латинської мови означає «перебування поміж».)
Інтерактивне навчання, на думку О. Пометун, Л. Пироженко [6],— це специфічна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретно передбачувану мету — створити комфортні умови навчання, за яких кожний учень відчуватиме свою успішність, інтелектуальну спроможність. Головне — інтерактивні методи створюють умови для міжособистісної взаємодії учнів.
Метою інтерактивних технологій навчання є набуття учнями інтеркультурної компетентності — готовності, здатності до комунікативної і кооперативної діяльності, оволодіння комплексом відповідних умінь. З огляду на велику кількість інтерактивних умінь, класифікуємо їх у такі основні групи:
• уміння слухати партнерів і виявляти до них прихильність, доброзичливість, толерантність;
• уміння переконувати, аргументувати власну думку, керувати емоційним станом;
• уміння дискутувати, підтримувати зворотний зв'язок, ініціювати спілкування, доходити компромісу;
• уміння взаємодіяти, співпрацювати, встановлювати ділові контакти, працювати в парі, малих групах, колективно.
Отже, основою інтерактивних педагогічних технологій є спілкування. Спілкування — це форма діяльності, психічного контакту, що здійснюється між людьми як рівноправними партнерами і виявляється в обміні інформацією, взаємовпливі, взаєморозумінні. Спілкування буває вербальне і невербальне.
Проблема спілкування є предметом спеціального вивчення багатьох наук (філософії, етики, естетики, лінгвістики, соціології, психології, педагогіки). На відміну від поняття «комунікація» (передача інформації) спілкування характеризується,психічними зв'язками між людьми, духовними стосунками, адже взаємовідносини суб'єктів відбуваються навіть і тоді, соли інформація як предмет взаємодії відсутня (наприклад спілкування через погляди, жести).
Фахівцями виділяються чотири функції спілкування: перша пов'язана з предметною діяльністю, друга характеризується спілкуванням заради нього самого, третя виявляється в процесі передачі духовних цінностей, четверта спрямована на залучення до цінностей іншого.
Гуманізація навчально-виховного процесу передбачає здійснення особистісно-орієнтованого спілкування з учнями (Ш. Амонашвілі, I. Bex, І. Зязюн, В. Семиченко, Н. Щуркова). Академік І. Бех акцентує на розвиваючий ролі спілкування у виховному процесі як домінуючої і розводить поняття «мовленнєве спілкування» і «педагогічне спілкування». Своєрідність останнього вчений убачає в тому, що у виховному процесі два суб'єкти мають альтернативні позиції: вихователь виступає носієм і транслятором особистісних цінностей, а вихованець мусить ними лише оволодіти. У мовленнєвому спілкуванні, навпаки, наявна єдність думок і поглядів [1, с. 161].
3.1. Технології колективно-групового навчання
1. Мозковий штурм.
Опираючись на життєвий досвід та знання, всі учасники обговорення вільно висловлюють свої думки. Мозковий штурм спонукає учнів виявляти творчість, розвиває вміння швидко аналізувати ситуацію.
За короткий термін (до 3 хв.) вдається зібрати велику кількість ідей (записуються на дошці). На завершальному етапі цієї ідеї систематизують, аналізують, обговорюють та виділяють абсурдні, хибні й ті, що допоможуть розв’язати проблему. Пропозиції щодо вирішення проблеми зберігаються протягом уроку й використовуються як опорний конспект під час узагальнення і систематизації вивченого матеріалу.
Перед виконанням завдання учнів ознайомлюють з правилами мозкового штурму:
1. Висловлюйте все, що спадає на думку. 2. Не обговорюйте і не критикуйте висловлювання інших. 3. Можна повторювати ідеї, запропоновані будь-ким іншим. 4. Розширення вже озвученої ідеї заохочується.
Наприклад, під час вивчення теми „Порушення зору. Гігієна зору” (Біологія людини, 9-й клас) розглядаємо таке питання: багато людей мають проблеми із зором. Які причини порушень ви можете назвати? Учні пропонують такі відповіді: „читання в ліжку”, „якщо батьки мають поганий зір, то й у дітей він також поганий”, читання у транспорті”, „ нераціональне харчування”, „погане освітлення робочого місця”, „дрібний шрифт”, „перегляд телепередач близько від екрану”, „через велику кількість творів, що задають додому”, „мала відстань від очей до книжки”...
2. Мікрофон
Ця технологія є різновидом загально групового обговорення певної проблеми, яка дає можливість кожному сказати щось швидко, відповідаючи по черзі.
Організація діяльності учнів.
Перед класом ставиться запитання. Учням пропонується олівець, що імітує мікрофон, який вони будуть передавати один одному, по черзі беручи слово. Говорити може тільки той, хто тримає олівець. Якщо учень не має що сказати, він передає слово однокласнику. Важливо не обговорювати і не критикувати чужі відповіді. По закінченню вчитель або учень, який добре володіє цією темою підбиває підсумок.
Наприклад, під час вивчення теми „Будова клітин прокаріотів” (Загальна біологія, 10-й клас), можна запропонувати запитання: які складові містять рослинні і тваринні клітини? (Для виконання цього завдання потрібно тільки перерахувати компоненти клітини: ендоплазматична сітка, комплекс Гольджі, пластиди тощо).
Під час вивчення теми „Поняття про середовище існування, шляхи пристосування до нього організмів” (Загальна біологія, 11-й клас) для визначення рівня компетентності учням пропонується, використовуючи знання, здобуті у попередніх класах, назвати одне середовищ існування та вказати, як певний організм адаптувався до нього (водне – риби мають тіло, вкрите слизом; наземно-повітряне – птахи та ссавці мають легені ...).
3. Рішення ситуаційних задач
Ситуації слугують для учнів конкретними прикладами для ідей та узагальнень, забезпечують основу для високого рівня абстрагування й мислення, зацікавлюють та захоплюють, допомагають пов`язати навчання з досвідом реального життя, дають шанс реального застосування знань.
Ця вправа навчає учнів ставити запитання, відрізняти факти від думок, виділяти важливі та другорядні обставини, аналізувати та приймати рішення.
Наприклад під час вивчення теми „Спадковість і мінливість організмів” (Загальна біологія, 11-й клас) пропонується розв’язати таку проблему: до медико-генетичної лабораторії звернулися працівники суду за консультацією. Розглядається справа про стягнення аліментів і необхідно встановити батьківство громадянина Х. Проведено необхідні дослідження і встановлено, що у матері І група крові, у дитини – ІІ, у громадянина Х – ІІІ. Ви, як експерт, виступаєте в суді і пояснюєте, чи може бути цей чоловік батьком дитини.
4. Мозаїка
Ця технологія використовується для створення на уроці ситуації, яка дає змогу учням працювати разом для засвоєння великої кількості інформації за короткий проміжок часу.
Для виконання такої вправи учні поділяються на експертні групи, які отримують завдання для експертизи. Працюючи з додатковою літературою чи іншими джерелами інформації, члени групи складають блок-схеми експертної оцінки. Після завершення роботи утворюються консультаційні групи, до яких входять по кілька учнів з кожної експертної групи. Діти обмінюються результатами експертиз, аналізують матеріал у цілому, занотовують необхідну інформацію, а після завершення роботи повертаються до своїх експертних груп, де остаточно узагальнюють весь матеріал.
Під час вивчення теми „Життя в палеозойську еру” (Загальна біологія, 11-й клас) учні знайомляться з удосконаленням будови та процесами життєдіяльності організмів, що існували на кінець палеозою.
На цьому уроці перед дітьми стоїть завдання – виявити ускладнення в будові та процесах життєдіяльності організмів, що дали змогу цим організмам завоювати суходіл та деякий час панувати на ньому.
Клас об’єднується у 4 експертні групи. Перша виявляє вдосконалення, що виникли у вищих спорових та голонасінних, друга – у комах, третя – у земноводних, четверта – у плазунів.