Система педагогічних наук:

I. Теорію та історію педагогіки, яка об’єднує в собі:

1. загальну педагогіку,

2. історію педагогіки,

3. етнопедагогіку,

4. педагогіку школи,

5. дошкільну педагогіку,

6. порівняльну педагогіку,

7. основи педагогічної майстерності,

8. професійну педагогіку,

9. педагогіку вищої школи тощо;

II. Методику викладання (за галузями наук, МВСПДВ);

III. Спеціальну педагогіку (дефектологію):

1. сурдопедагогіку,

2. тифлопедагогіку,

3. олігофренопедагогіку,

4. логопедію.

До емпіричних методів належать: наукове спостереження, дослідна бесіда (інтерв’ю), опитування (усне і письмове), вивчення педагогічної документації та результатів діяльності учнів.

Теоретичні методи: теоретичний та історико-логічний, ретроспективний аналіз, логічна обробка тексту, теоретичне прогнозування, аналіз архівних джерел, бібліографічний метод.

Математичні методи інформаційне моделювання, реєстрацію, ранжування, визначення середніх величин тощо.

Особливе значення для вивчення педагогічних систем має комплексний метод цілеспрямованого конструювання передового педагогічного досвіду. Основу і сутність цього методу становить не той передовий досвід, що виникає стихійно, а спеціально «вирощений» — на основі певних наукових ідей, нових результатів педагогічних досліджень. Дослідник тут виступає організатором і головним виконавцем роботи по-новому.

Цей метод має багато спільного з педагогічним експериментом (дослідження проблем виховання і навчання у спеціально організованих і строго контрольованих умовах). Експеримент може бути констатуючим і перетворюючим, природним і лабораторним, охоплювати весь навчально-виховний процес або окремий його напрям.

Наука, що виникла в другій половині ХХ століття як самостійна педагогічна дисципліна – етнопедагогіка. Етнопедагогіка – це галузь наукових знань, що ґрунтується на здобутках педагогіки того народу, чий досвід вона узагальнює (українська етнопедагогіка, угорська етнопедагогіка, шотландська етнопедагогіка тощо).

Складові етнопедагогіки:

1. народна фамілогія;

2. народне дитинознавство;

3. батьківська педагогіка;

4. народна дидактика;

5. народна педагогічна деонтологія.

–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––Предмет і об’єкт дидактики загальноосвітньої школи

Дидактика – галузь педагогічної науки, яка вивчає теорію навчання та зміст освіти.

Об’єкт дидактики – система дидактичної взаємодії у школі, в оточуючому середовищі, ставлень учнів до навчання й освіти, а також педагогічне керівництво цією системою.

Предмет дидактики — це процес формування і функціонування такої системи взаємодії педагогів і учнів, яка забезпечує високі педагогічні результати в навчанні та освіті молодого покоління.

Категорії дидактики– це наукові поняття, що виражають найбільш загальні ознаки і зв’язки теорії навчання й освіти.

Принципи навчання – вихідні положення, виведені з теорії і практики, якими регламентується навчальна взаємодія.

Процес навчання – цілеспрямована, спеціально організована взаємодія вчителя й учнів, в ході якої здійснюється освіта, виховання і розвиток учнів.

Зміст освіти – система наукових знань, практичних умінь і навичок, якими оволодіває дитина в процесі навчання.

Метод навчання – спосіб упорядкованої взаємодії вчителя й учнів, спрямований на вирішення завдань навчання і освіти.

Форми організації навчання – зовнішній вираз узгодженої взаємодії вчителя й учнів, яка здійснюється у встановленому порядку і визначеному режимі.

------------------------------------------------------------------------------------------------------