Трудове виховання

Трудове виховання – це ціннісно-змістовна взаємодія вихователя й вихованця, що забезпечує формування готовності учня до трудової діяльності в умовах ринку

Основні види трудової діяльності: навчальна праця; трудове навчання; суспільно-корисна праця; продуктивна праця; самообслуговуюча праця.

Профорієнтація — це науково обґрунтована система соціально-економічних, психологічних, виробничо-технічних та індивідуальних заходів, спрямованих на надання допомоги учням у професійному самовизначенні згідно з особистими здібностями, можливостями, покликанням і розрахунку потреб суспільства.

Основними формами профорієнтаційної роботи у сучасній школі визначені – урок, позакласна і позашкільна робота.

Основними складовими системи профорієнтації у загальноосвітній школі є:

1. професійна освіта;

2. професійна консультація;

3. професійний відбір;

4. професійна адаптація;

5. професійна діагностика;

6. практична спроба трудової діяльності.

Фізичне виховання

Фізичне виховання –– складова частина загального виховання; соціально-педагогічний процес, спрямований на зміцнення здоров’я й загартування організму, гармонійний розвиток форм, функцій і фізичних можливостей людини, формування життєво важливих рухових навичок та умінь.

Зміст фізичного виховання об’єднує три основні компоненти:

• оздоровчий (оптимізація форм і функцій організму людини);

• розвивальний (підвищення рівня рухових здібностей);

• освітній (розширення й удосконалення обсягу знань, рухових навичок і вмінь).

Функції фізичного виховання як соціально-педагогічного процесу:

1. виховна

2. освітня

3. розвиваюча

4. оздоровчо-гігієнічна

5. просвітницька

Виховання дітей, що потребують підвищеної педагогічної уваги

Важковиховувані діти – категорії учнів, у яких під впливом несприятливих для їхнього розвитку соціальних, психолого-педагогічних та медико-біологічних факторів відбувається порушення моральних ставлень до навчання та норм поведінки, зниження або втрата почуття відповідальності за свої вчинки.

Педагогічно занедбані діти – діти, за якими не має належного догляду в сім’ї та з якими погано впораються вчителі в школі

Обдарованість – це системна інтегральна якість психіки людини, яка розвивається на протязі життя і визначає можливість досягнення нею більш високих (незвичайних, неабияких) результатів в одному чи декількох видах діяльності в порівнянні з іншими людьми.

Талант – високий ступінь розвитку обдарованості, що дозволяє отримати продуктивний результат діяльності, який відзначається новизною, досконалістю, суспільною й особистісною значущістю.

Геніальність – найвищій ступінь обдарованості, сутністю якого є відкриття, соціально-значущі для суспільства, розвитку науки і культури.

Форми взаємодії школи і родини

I. Організаційна робота з сім’єю

1. Форми позаурочної діяльності (похід, екскурсія, вечір, турнір, змагання … )

2. Загальношкільні форми позакласної роботи: (вечір зустрічей випускників, шкільний туристичний злет, свято останнього дзвоника, випускний вечір …)

3. Створення пришкільних таборів праці й відпочинку, дальні походи високої категорії складності, поїздки по містах, за кордон.

4. Участь у профорієнтаційній роботі.

5. Ведення факультативів і гуртків.

6. Участь у роботі ради школи, шкільного і класного батьківського комітету.

7. Матеріальна допомога в реалізації шкільних справ.

8. Участь у формах пізнавальної діяльності: спільні огляди знань, творчі звіти по предметах, дні відкритих уроків, свято знань і творчості, турніри знавців.

9. Сімейні конкурси.

II. Підвищення педагогічної культури батьків (лекція, бесіда, практикум, конференція, зустрічі за круглим столом, відкриті уроки, педагогічна дискусія, рольові ігри, індивідуальні тематичні консультації, батьківські збори).

17