153. Ознаки та класифікація нововведень.

Ознака класифікації Тип інновації

1 Сфера застосування – науково-технічні; – організаційно-економічні; – соціально-культурні

2 Характер потреб, що задовольняються

– інновації, які створюють нові потреби;

– інновації, які розвивають наявні потреби

3 Предмет і сфера застосування: – інновації-продукти; – інновації-процеси; – інновації-сервіс; – інновації-ринки

4 Технологічні парадигми,що використовуються в інновації

– нормальні;

– радикальні

5 Ступінь радикальності – базові; – системні; – зростаючі

6 Інтенсивність (глибина) інноваційних змін, що вносяться

1) інновації, які орієнтовані на: – регенерування первинних властивостей; – кількісні зміни; – адаптивні зміни; – новий варіант; – нове покоління; – новий вид; – новий рід техніки

2) інновації: нульового; першого; другого; третього-сьомого порядків

7 Причини виникнення – стратегічні; – реактивні (адаптивні)

8 Ступінь новизни – інновації, що ґрунтуються на нових відкриттях; – інновації, створені на основі нового способу експлуатації винайдених речей

9 Характер впливу на ринково-технологічні можливості фірми: – архітектурні; – революційні; – нішеутворюючі; – регулярні

10 Масштаби розповсюдження

– що застосовуються в одній галузі;

– що застосовуються у всіх або багатьох галузях

11 Місце та роль в процесі виробництва:– основні; – доповнювальні

12 Значущість – базисні; – видозміни; – псевдо інновації

13 Спрямованість впливу на процес виробництва – розширені; – раціоналізовані; – замінюючі.

154. Принципи інноваційної діяльності підприємств.

Принципи інноваційної діяльності підприємств:

Принцип системності. відносять цілісність (принципова неможливість зведення властивостей системи до суми властивостей її елементів; залежність кожного елемента, властивості і відношення системи від його місця, функцій усередині цілого); структурність (можливість опису системи через визначення структури); взаємозалежність системи і зовнішнього середовища (система формує і виявляє свої властивості у процесі взаємодії із середовищем); ієрархічність (кожний елемент системи може розглядатися як система, у свою чергу, система є одним з компонентів системи більш високого рівня); множинність описів кожної системи (через принципову складність кожної з них їхнє адекватне пізнання потребує побудови множини моделей, що описують певні аспекти системи).

Динамічність виявляється у постійних змінах ролі і значення його систем (підсистем) залежно від стану навколишнього середовища, цілей підприємства, спонукальних мотивів (стимулів) діяльності підприємства (включаючи його власників, менеджерів, фахівців, працівників).

Адаптивність полягає в самопідтримці обміну ресурсами (інформаційними, матеріальними, фінансовими) між елементами варіантів розвиткувиробничо-збутової системи підприємства, а також між підприємством і зовнішнім середовищем; коригуванні системи управління виробничо-збутовою діяльністю підприємства відповідно до змін умов функціонування; самовдосконаленні з метою забезпечення умов тривалого виживання підприємства відповідно до його місії і прийнятої мотивації діяльності.

Принцип комплексності. Під комплексністю слід розуміти взаємно обумовлений і пропорційно взаємно узгоджений розвиток системи як єдиного цілого, що забезпечує зв’язок усіх підсистем і елементів. Комплексність розгляду органічно узгоджує всі аспекти інноваційної діяльності: ринкових механізмів, а також регулюючих і забезпечуючих механізмів, економічного механізму підприємства, інструментів і методів управління інноваційним розвитком на рівні окремого суб’єкта господарської діяльності.

Принцип орієнтації на інноваційний шлях розвитку передбачає орієнтацію суб’єкта господарювання на безупинні пошук і використання нових способів і сфер реалізації свого потенціалу в мінливих умовах зовнішнього середовища відповідно до обраної місії і прийнятої мотивації діяльності. Інновації (нові товари, технології їх виробництва, нові методи управління виробництвом і збутом та ін.) забезпечують адаптацію підприємства до змін стану зовнішнього середовища, є основою його тривалого виживання (самозбереження) і сталого розвитку (саморозвиток) у нестабільних умовах господарювання економіки перехідного періоду.

Принцип балансу інтересів суб’єктів інноваційного процесу передбачає, що виробництво і реалізація новацій мають приносити вигоди всім (в ідеалі) учасникам інноваційного процесу: інвестору, розробнику новацій, постачальнику, виробнику, збутовику, споживачу і суспільству в цілому.

Принцип «розумної» орієнтації новацій на задоволення потреб і запитів споживачів. У сучасних умовах виробнику для успіху на ринку необхідно орієнтувати свою виробничо-збутову діяльність (у тому числі інноваційну) на задоволення інтересів цільових груп споживачів.