- •Історія України як наука: предмет, методологія, джерела
- •Історіографія проблеми генезису українського народу. Періодизація історії України
- •Зародження розвиток і розклад первіснообщинного ладу на території України. Господарська діяльність, культура та вірування трипільських племен
- •Державні об'єднання племен на землях сучасної України: кіммерійці, скіфи, сармати.
- •Античні міста - держави Північного Причорномор'я.
- •Східні слов'яни на території України: господарська діяльність, матеріальна та духовна культура
- •Виникнення Київського князівства та його розвиток за Києвичів. Русь за князя Аскольда
- •Періоди розвитку Київської Русі, її соціально-економічний та політичний розвиток
- •Прийняття християнства. Володимир Великий
- •"Руська Правда" - джерело пізнання державності, господарського та культурного розвитку Київської Русі
- •Культура Київської Русі. Історичне значення Київської Русі
- •Причини та наслідки феодальної роздробленості Київської Русі
- •Південно - Західна Русь. Утворення Галицько-Волинського князівства, його політичний та суспільно - економічний розвиток. Данило Галицький
- •Монгольська навала на українські землі, її наслідки
- •Захоплення українських земель Литовським князівством, Польщею, Туреччиною, Угорщиною. Адміністративно-політичний устрій українських земель
- •Українські землі наприкінці XIV - у першій половині XVI ст. Литовсько-Руське князівство
- •Причини виникнення українського козацтва. Утворення Запорозької Січі та її роль в історії українського народу
- •Люблінська унія та її наслідки для України
- •Берестейська унія 1596 р. Боротьба з нею православної церкви. Петро Могила: просвітитель, реформатор церкви
- •Становлення' вищої освіти України (друга половина XVI -. Перша половина XVII ст.). Роль Києво - Могилянської академії в культурно-освітньому розвитку українського народу
- •Національно-визвольна революція українського народу 1648 - 1654 рр.: причини, характер, рушійні сили
- •Богдан Хмельницький--- видатний політик- і полководець; творець Української козацької держави
- •Переяславсько-Московська угода 1654 р. Політичний та правовий статус України в складі Московської держави
- •Гетьман Іван Виговський. Гадяцька угода. Битва під Конотопом 1659 р.
- •Політичний розвиток в Україні у другій половині XVII ст. Руїна.
- •Боротьба Петра Дорошенка за створення незалежної української держави.
- •Гетьман України і. Мазепа. Його державна, соціально-економічна, культурна діяльність
- •Конституція Пилипа Орлика - перша Конституція України
- •Причини козацьких повстань 20 - 30 рр. Хvп ст., їх значення в розгортанні національно-визвольної революції українського народу під проводом б. Хмельницького
- •Кирило Розумовський. Останнє відновлення гетьманства в Україні
- •Українські землі під владою Речі Посполитої (кінець XVII - середина XVIII ст.)
- •Остаточне покріпачення селянства України (остання третина XVIII ст.)
- •Повстання на Правобережжі та Західній Україні у XVII - XVIII ст. (Коліївщина, опришки).
- •Повстання в Турбаях
- •Ліквідація Запорозької Січі. Українські козацькі формування після зруйнування Запорозької Січі
- •Приєднання Росією Північного Причорномор'я. Заселення та господарський розвиток Південної України.
- •Г.С. Сковорода - видатний просвітитель, філософ, педагог, поет.
- •Занепад кріпосницьких та зародження ринкових відносин в Україні у першій половині XIX ст. Початок промислового перевороту
- •Поширення української національної ідеї в 20 - 40-х рр. XIX ст. У Галичині, "Руська трійця".
- •Вплив подій революції 1848 - 1849 рр. В Австрійській імперії на західноукраїнські землі
- •Культурно-національна політика російського царизму щодо України в другій половині XIX ст.
- •Відродження української національної свідомості. Кирило-Мефодіївське товариство.
- •Революційно-демократичний рух в Україні у другій половині XIX ст. Громади
- •М. П. Драгоманов - видатний вчений та громадсько-політичний діяч.
- •''Братство тарасівців", його роль у розвитку українського національно-визвольного руху.
- •Реформа 1861 р. Та її соціально-економічні наслідки для України
- •Демократичні реформи в Україні в 60-70 роки xiXст.
- •Особливості розвитку капіталізму в Україні (друга половина XIX ст.).
- •Столипінська аграрна реформа та її наслідки для українського суспільства.
- •Соціально-економічний розвиток України на початку XX ст.; (1900 і917рр.).
- •Україна в роки революції 1905 - 1907 pp.
- •Виникнення та діяльність політичних партій в Україні (90-ті роки XIX ст. - 1917 p.).
- •Лютнева 1917р. Революція в госп. Піднесення національно-визвольного руху в Україні. Утворення Української Центральної Ради та її діяльність.
- •Україна в період Першої світової війни (1914 - 1918 pp.).
- •Проголошення автономії України. І, II Універсали Центральної Ради
- •III Універсал Центральної Ради. Проголошення Української Народної Республіки
- •IV Універсал Центральної Ради і проголошення незалежної, самостійної держави українського народу. Крути: трагізм української історії
- •М. Грушевський, в. Винниченко - лідери національно-визвольної революції українського народу 1917 - 1920 pp.
- •Брестський договір і Україна. Прикінцевий період діяльності Центральної Ради: причини її падіння.
- •Українське питання на Паризькій мирній конференції (січень 1919 - січень 1920 pp.).
- •Українська держава гетьмана п. Скоропадського. Зовнішня і йнутрішня політика гетьманату та причини його падіння.
- •Відновлення унр. Директорія унр: її склад, внутрішня та зовнішня політика.
- •Перша українсько-більшовицька війна (грудень 1917 - березень 1918 pp.).
- •Другий зимовий похід військ унр (кінець 1920 - початок 1921 pp.).
- •Суспільно-політичне життя в Україні після підписання Ризького мирного договору. Участь усрр в утворенні Радянського Союзу
- •Проголошення Західноукраїнської Народної Республіки (зунр). Створення та військові дії уга.
- •Злука (об'єднання) українських земель (22 січня 1919 року) та її значення.
- •Соціально-економічне та політичне становище на західноукраїнських землях у 20 - 30-х pp. XX ст.
- •Україна в період нової економічної політики (1921 - 1928 pp.).
- •Радянська індустріалізація України (1928 - 1939 pp.): суспільно-економічні наслідки.
- •Колективізація в Україні. Голодомор 1932 - 1933 pp.
- •Політика українізації (20 - 30 pp. XX ст.): суспільно-політичний зміст, наслідки.
- •Український націонал-комунізм: хвильовизм. Шумскізм, волобуєвщина.
- •Початок Другої світової війни. Західна Україна під владою сталінського режиму.
- •Фашистський окупаційний режим та антигітлерівський опір в Україні (1941 -1944 pp.).
- •Оун і упа в роки Другої світової війни та у післявоєнний період.
- •Партизанський, антифашистський та підпільний рух в Україні (1941 - 1944 pp.).
- •Україна в післявоєнний період (1945 - 1955 pp.). Голод 1946 - 1947 pp.
- •Соціально-економічний розвиток Української pcp у 1964 - 1985 pp.
- •Українська інтелігенція в русі опору 60 - 80-х pp. XX ст. В'ячеслав Чорновіл, Василь Стус.
- •Дисидентських, правозахисний і національно-визвольний рух в Україні у 60 - 80-х pp. XX ст.
- •Українська pcp в системі міжнародних відносин після Другої світової війни. Створення оон і місце України у цьому процесі
- •Спроби лібералізації суспільно-політичного життя в Україні у період десталінізації (1956 - 1964 pp.).
- •Загострення екологічних проблем в Україні з другої половини XX ст. Чорнобильська катастрофа та її наслідки.
- •Наростання соціальних проблем в Україні (1985 - 1991 pp.).
- •Становлення багатопартійної системи в Україні (кінець 80-х-90-ті роки XX ст. - до сьогодення).
- •Україна на шляху до незалежності (1990 - 1991 pp.). "Декларація про державний суверенітет України" (16 липня 1990 р.) та її значення.
- •Провал державного перевороту 19-21 серпня 1991 р. В срср та його наслідки. Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 р.
- •Конституція України - Основний Закон держави (28 червня 1996 p.).
- •Соціально-економічний, політичний, духовний розвиток України у 90 - ті роки XX ст. - до сьогодення
Відродження української національної свідомості. Кирило-Мефодіївське товариство.
З кінця 1845 р. (або з початку 1846 р.) і по квітень 1847 р. (14 місяців) в Україні існувала перша політична організація української інтелігенції, яка розробила широку програму українського національно-визвольного руху, – Кирило-Мефодіївське товариство (братство) Воно назване на честь великих слов'янських просвітників Кирила і Мефодія, які дали слов'янам першу азбуку. Активними діячами та керівниками Товариства були: письменник та історик М. Костомаров, письменник П. Куліш, М. Гулак, В. Білозерський, пізніше до них приєдналися О. Маркович, І. Посада, М. Савич. У квітні-травні 1846 р. до складу Братства увійшов геніальний український поет Т. Шевченко. На осінь 1846 р. до організації входили 12 осіб.
Програма товариства викладена в «Статуті Слов'янського суспільства святих Кирила та Мефодія», у «Книзі буття українського народу» та «Записці», складених Костомаровим та Білозерським. Мета товариства – ліквідація самодержавства, монархії, встановлення республіки, утворення Української держави та об'єднання слов'янських народів у федеративну державу на принципах добровільності та виборності. Зразком політичної організації суспільства для братчиків був політичний устрій США. Центром майбутньої слов'янської федерації («наріжним каменем») мала бути Україна. Кожна держава як член федерації становила б окремий штат, Київ став би столицею федерації, в якій раз на чотири роки збирався б найвищий спільний консультативно-регулюючий міждержавні взаємини орган – собор, або сейм. Федерація повинна мати невелике регулярне військо, кожен штат – свої збройні сили, упорядковані постійними міліцейськими формуваннями.
Існували деякі розбіжності у поглядах «братчиків» – так Костомаров на перше місце висував ідею єдності та братерства слов'ян, Куліш – питання розвитку української культури, Шевченко вважав, що передусім треба визволити народ з кріпацтва, а Україну – з політичної неволі. Крім того, більшість виступала за поступовий (еволюційний) характер дій, а Шевченко і Гулак – за революційні перетворення.
Коли Братство за доносом було викрито, то найбільш постраждали від переслідувань М. Гулак та Шевченко, який був відданий у солдати на 10 років з забороною писати й малювати, оскільки він у своїх творах засуджував політику Росії в Україні, виступав за самостійність України, закликав до збройного повстання проти російського самодержавства. Братство стало першою в Україні політичною організацією, яка ставила перед собою чіткі політичні й соціальні цілі.
Революційно-демократичний рух в Україні у другій половині XIX ст. Громади
1861 р. розпочався новий етап національно-визвольного руху в Україні. У цьому році було утворено напівлегальний гурток української інтелігенції та патріотично настроєного студентства – «Громаду». Серед громадівців існувало дві течії: демократично-ліберальна, яку представляли В. Антонович, Брати Рильські, П. Чубинський та радикально-демократична, до складу якої входили В. Синьогуб, брати Потоцькі.
Ліберали («старі громадівці») висували лише культурницькі гасла – вони вважали, що вирішення національного питання можливе шляхом широкої просвітницької діяльності серед народу. Радикали («молоді громадівці») ставили за мету народне повстання та встановлення республіки. Громади діяли в Києві, Полтаві, Чернігові, Одесі, Харкові, Катеринославі. У 1863-1864 pp. в умовах переслідування та арештів Громади припинили своє існування, а відновили свою діяльність на початку 70-х років.
Значну роль відіграла в історії України діяльність саме «старих» громадівців – істориків В. Антоновича та І. Лучицького, етнографів Ф. і Т. Рильських та П. Чубинського. Так у 1873 р. члени київської громади – історик І. Лучицький, правник О. Кістяківський та інші увійшли до складу Південно-західного відділення Російського географічного товариства. Результатом їх діяльності стало оприлюднення значного етнографічного, історичного, статистичного матеріалу про Україну. Громадівці видавали перший український журнал «Основа» (1861-1862 pp.) та історичний журнал «Киевская старина» (1882-1906 pp.). Особливе місце серед громадівців займав історик, професор кафедри античної історії Київського університету, публіцист М.П. Драгоманов.
Визнаним лідером громадівського руху був видатний український історик, археолог, етнограф Володимир Боніфатієвич Антонович (1834-1908 pp.). випускник медичного та історико-філологічного факультетів Київського університету, він був організатором і головою київської Громади. Він був автором чисельних праць з історії України, визначним спеціалістом в історії козаччини. Антонович був головним редактором Тимчасової комісії для розгляду давніх актів, результатом роботи якої став виданий 8-томний звід документів з історії Правобережної України XVI– XVIII ст. («Архів Південно-Західної Росії»); він очолював Історичне товариство Нестора-літописця. Вклад Антоновича в українську історичну науку неоціненний.