Задача 1.

Учень 5 класу загубив щоденник, де класним керівинком і вчителем математики були зроблені такі записи: «Погано поводив себе на уроці!», «Грубо розмовляв з вчителем математики. Прошу вжити заходів!»

А. Оцініть ситуацію:

а) з позиції учня, у щоденнику якого зроблені записи;

б) з позиції класного керівника;

в) з позиції вчителя математики;

г) з позиції батьків учня.

Б. В чому ви бачите призначення учнівського щоденника? Чи відповідає щоденник цього учня своєму призначенню? Відповідь мотивуйте.

Задача 2.

Йде розмова в учительській з батьками «важкого» учня.

Хлопчик часто приходить до школи з невивченими уроками, ігнорує шкільну дисципліну, під час уроку може, наприклад, встати і вийти з класу. Батько його, керівник однієї з крупних фірм, говорить у відповідь на зауваження класного керівника: «Зрозумійте, я дуже зайнятий справою, яку роблю. Від мене, від мого вміння керувати фірмою, залежить благополуччя сотень людей. У мене немає часу займатися сином. Я його віддав до школи, тож ви його і виховуйте. Це ваш обов’язок!».

Коли педагог заперечує, що виховувати можна лише спільними зусиллями школи і сім’ї, батько знову ображається: «Я роблю все, що від мене залежить. У сина велика бібліотека, він має комп’ютер вдома, він бував зі мною багато разів за кордоном. Можливо він не може сприйняти авторитарний дух, що панує в вашій школі?

Що ви скажете такому батькові?

Обґрунтуйте програму виховання такого учня.

Задача 3.

Проаналізуйте наведені нижче рекомендації щодо ведення щоденника спостережень. Висловіть свої думки з цього приводу.

Рекомендацiї щодо ведення щоденника спостережень ¹

1. Щоденник спостережень доцільно завести на кожного учня (скільки в класі дітей, стільки повинно бути зошитів для щоденникових записів).

2. Щоденникові записи доцільно здійснювати протягом усіх років перебування дитини у конкретного вчителя (один зошит на декілька років).

3. Дані спостережень доцільно фіксувати:

а) коли педагог запланував і здійснював цілеспрямоване спостереження за певною дитиною;

б) якщо з конкретною дитиною трапилось щось незвичне, нетипове, надзвичайне.

4. Протягом одного дня слід спостерігати за поведінкою і діяльністю одного-двох учнів (більше — неефективно). Спостереження здійснюється в різних життєвих ситуаціях) на уроках, на перерві, на прогулянці, під час спілкування з однолітками тощо).

5. Всі сторінки щоденника доцільно наскрізно пронумерувати: це в подальшому полегшить педагогові роботу із записами, допоможе в них зорієнтуватись.

6. На першій сторінці щоденника слід подати обов’язково відомості про дитину — дату народження; характер пологів матері, тяжкі хвороби і травми (якщо вони були); структура сім’ї; якою за рахунком є дана дитина; психологічний клімат в сім’ї; рід занять батьків; їхній культурний і освітній рівень; типологічні та характерологічні особливості дитини; сфера інтересів.

7. Щоденник доцільно поділити на три частини, кожна з яких відводиться для записів певного змісту і спрямування. Наприклад, ставлень дітей.

1-ша частина: фіксується ставлення учня до діяльності (яким видам діяльності віддає перевагу; які — не дуже вдаються дитині, які зовсім не виходять; провідні мотиви діяльності (суспільної значущості, оцінки, самоствердження, пізнавальні); на що в діяльності орієнтується (на процес або на результат); чи завжди доводить розпочате до кінця; як ставиться до труднощів — мобілізується на їх подолання, звертається по допомогу, розгублюється, нервує, кидає роботу незакінченою, як реагує на успіх (неуспіх) своєї діяльності — спокійно, індиферентно, бурхливо; чи здатний без спонукання ззовні, без нагадувань перевірити те, що зробив, внести корективи, покращити зроблене, виправити помилки; як оцінює результати праці — своєї та інших (об’єктивно, завищено, занижено тощо).

2-га частина: фіксується ставлення дитини до інших людей (як ставиться до різних дорослих — рідних, учителів, знайомих, чужих; як ставиться до однолітків — друзів, лідерів, байдужих їй дітей, до непопулярних, до неприємних їй; як ставиться до осіб своєї та протилежної статі; дитина частіше буває лідером чи підкоряється; якому виду спілкування віддає перевагу — діловому чи особистісному; якими засобами спілкування користується частіше — словами, мімікою, жестами; яке коло товаришів — широке, певне, вузьке; як поводить себе у суперечці — відстоює справедливість, наполягає на своєму, ухиляється від суперечки, приймає точку зору більшості тощо.

3-тя частина: фіксується ставлення дитини до самої себе (що знає дитина про себе; якою себе вважає; чи може виділити свої достоїнства і недоліки; чи почуває себе впевненою; чи розвинене в неї почуття власної гідності, в чому воно виявляється; чи розвинене почуття сорому, чого саме соромиться дитина; чи розвинене почуття провини; чи високим є рівень домагань; як усвідомлює свою статеву роль; чи розвинене почуття совісті; як усвідомлює себе у часі — минулому, теперішньому, майбутньому; як ставиться до своїх прав і обов’язків; наскільки розвинене почуття відповідальності й обов’язку; як ставиться до своєї зовнішності, будови тіла, здібностей, особистісних властивостей тощо).

Завдання 1. Ми часто говоримо: важкі діти, важкі сім’ї. Їм самим важко, важко і з ними. Але чомусь ми мало турбуємось про інше, не менш поширене явище: важка... школа. Важка для дитини. І мова йде не тільки про проблеми у навчанні, про звикання до режиму (перша чи друга зміна). Мається на увазі психологічний дискомфорт, коли дитині незатишно від проблем з навчанням, від того, що її не розуміють друзі і вчителі, що не сприймаються класом її індивідуальні особливості, від необ’єктивності і часто нетактовності вчителів. Не сприяє психологічному комфорту сучасних школярів і розшарування класу на «багатих» і «бідних», зневажливе ставлення в окремих класах до тих, хто хоче добре вчитися, хто відмовляється здійснювати разом з класом колективний прогул уроку...

Чи доводилося вам переживати такі чи подібні труднощі в школі? Як ви їх переборювали? Хто вам допомагав, що допомагало? Що важче — залишатися собою наперекір вимогам оточуючих чи, відступивши від принципів, підкоритись обставинам ? Як ви будете орієнтувати своїх майбутніх учнів? Що будете робити для забезпечення психологічного комфорту учнів, з якими працюватимете?

• Завдання 2.

• Церква все більш впевнено відновлює свої традиційні позиції в Україні. Чим ви поясните, що зростаючий вплив церкви не тільки не приводить до зростання духовності людей, але й супроводжується зростанням злочинності, аморальності, алкоголізму, іншими соціальними катастрофами? Як відрізнити релігію і віру? Віру і фанатизм? Як виховати єдність моральної свідомості і моральної поведінки? Як і чому ви ставитесь до релігії?

• Завдання 3.

Ми часто чуємо: “вулиця винна”, “погане товариство”. Безглуздо заперечувати вплив соціуму, в якому живе і формується людина, і не тільки дитина, але і дорослий. Але чому ми, зазвичай, бачимо тільки одну сторону: вплив середовища? При цьому ми легко пояснюємо і виправдовуємо ним вчинки і навіть спосіб життя людей. Але ж люди можуть і мають бути активними у своєму середовищі, протидіяти йому. Як ви вважаєте. Чи може у неблагополучному соціумі сформуватися хороша людина? Якщо соціум сприятливий, то чи є це гарантією, що тут сформується хороша людина? Чи доводилось вам переборювати середовище, йти наперекір соціуму? Якщо це вам вдавалося, то яким чином? Якщо не вдавалося, то чому?

Схема розв’язування педагогічних задач

1. Аналіз ситуації.

2. Постановка проблеми.

3. Аналіз вихідних даних.

4. Висунення гіпотези.

5. Вибір системи методів.

При розв’язуванні педагогічних задач необхідно спиратися на критерії оптимального вибору методів:

1) відповідність методів принципам навчання;

2) відповідність цілям і завданням навчання;

3) відповідність навчальним можливостям школярів: віковим, фізичним, психічним, рівню підготовленості (освіченості, вихованості, розвитку);

4) відповідність наявних умов і відведеного часу на навчання.

Ці можливості визначаються попереднім досвідом, рівнем теоретичної та практичної підготовки, особистими якостями і професійним вмінням учителя.

1

1