Білет № 1

1. Склад та призначення Сухопутних військ.

Сухопутні війська (СВ) – найбільш багаточисельний вид ЗСУ, який призначений для відбиття ударів і розгрому угрупування військ агресора на різних театрах воєнних дій (ТВД) і втримання займаних територій, районів і рубежів. СВ мають у своєму складі різні види військової техніки, озброєння і включають в себе:

а) Роди військ СВ:

- механізовані війська;

- танкові війська;

- аеромобільні війська;

- ракетні війська і артилерія;

- війська протиповітряної оборони;

- армійська авіація.

б) спеціальні війська:

- розвідувальні;

- інженерні;

- РХБ захисту;

- зв'язку;

- радіоелектронної боротьби;

- логістики (матеріально-технічного забезпечення).

Вище перераховані спеціальні війська призначені для виконання спеціальних завдань із забезпечення бойової і повсякденної діяльності Сухопутних військ.

Основними родами військ в СВ є механізовані та танкові війська, які виконують завдання:

в обороні – щодо утримання зайнятих районів, рубежів і позицій, відбиттю ударів агресора і нанесення ураження його наступаючим військам;

в наступі – щодо прориву оборони противника, розгрому його угрупувань, захвату важливих районів, рубежів і об'єктів, переслідуванню відступаючого противника, веденню зустрічних боїв.

а) Механізовані війська володіють високою бойовою самостійністю і універсальністю, здатні виконати вказані завдання в різних умовах місцевості, в добу, погоду, на головних і другорядних напрямках, в першому або другому ешелоні, в складі резервів, морських і повітряних десантів. Основу механізованих військ складають механізовані з'єднання і частини.

б) Танкові війська складають основну ударну силу СВ і володіють великою стійкістю до вражаючих факторів ядерної зброї, використовуючи перевагу на головних напрямках:

в обороні в основному в складі других ешелонів і резервів для нанесення контрударів (проведення контратак) і розгрому противника, що вклинився, а при виділенні в склад перших ешелонів – для посилення стійкості і активності оборони;

в наступі як правило, в складі ударних угрупувань в першому або в другому ешелонах.

в) Аеромобільні війська є високомобільним родом СВ і призначені для охоплення (оточення) противника з повітря і виконання завдань в його тилу (захоплення мостів або знищення їх, пунктів управління, захоплення і виведення з ладу пускових установок з ВТЗ, захоплення, утримання других важливих об'єктів, (рубежів чи районів до підходу своїх військ) діючи в якості повітряних десантів.

г) Ракетні війська СВ є основним засобом вогневого ураження.

Ракетні війська призначені для ураження засобів ядерного та хімічного нападу противника, його наземних елементів, розвідувально-ударних комплексів (РУК) та інших систем високоточної зброї, основних угруповань противника, авіації в місцях її базування, засобів і об'єктів протиповітряної оборони, пунктів управління, тилових та інших важливих об'єктів противника на всю глибину оперативної побудови, дистанційного мінування місцевості, а на приморських напрямках, крім цього, для зруйнування пунктів базування флоту, його бойових кораблів і суден.

д) Артилерія – призначена для ураження засобів ядерного та хімічного нападу, систем високоточної зброї, артилерії, танків, БМП (БТР), протитанкових та інших вогневих засобів, живої сили, вертольотів на майданчиках, засобів ППО, зруйнування фортифікаційних споруд противника, світлового забезпечення, постановки аерозольних (димових) завіс і виконання інших завдань.

е) Війська протиповітряної оборони СВ являються одним із основних засобів ураження повітряного противника.

Вони призначені для радіолокаційної розвідки повітряного противника і сповіщення про нього своїх військ (підрозділів і частин), прикриття і захисту угрупувань військ, пунктів управління, аеродромів, тилових та інших об'єктів від ударів противника з повітря, боротьби з його авіацією, крилатими, оперативно-тактичними і тактичними балістичними ракетами, повітряними десантами в польоті і повітряними ешелонами розвідувально-ударних комплексів (РУК).

СПЕЦІАЛЬНІ ВІЙСЬКА.

а) Розвідувальні частини та підрозділи призначені для добування відомостей про противника і місцевість, а також для виконання спеціальних завдань. В омбр для цих цілей є розвідувальна рота, а в батальйоні розвідувальний взвод.

б) Інженерні війська – призначені для виконання завдань інженерного забезпечення бою частин і підрозділів СВ, а також для нанесення ураження противнику застосуванням інженерних боєприпасів.

На них покладається:

- інженерна розвідка противника і місцевості;

- обладнання інженерних загороджень і перепон;

- знищення (знешкодження) мін противника;

- забезпечення подолання загороджень і руйнувань;

- підготовки і утримання шляхів руху військ, обладнання і утримання переправ;

- виконання інженерних заходів з маскування.

Інженерні війська в своєму складі мають інженерно-саперні, мостові, переправ очно - десантні, інженерно-технічні підрозділи та ін.

В бригаді для вирішення завдань інженерного забезпечення є група інженерного забезпечення у складі інженерно-саперної роти, інженерно-технічної роти, відділення інженерної розвідки та радіостанції Р-142, а в механізованому батальйоні – інженерно-саперний взвод.

в) Війська РХБ захисту призначені для вирішення завдань радіаційного, хімічного, біологічного частин і підрозділів, а також нанесення противнику ураження запальною зброєю.

На війська РХБ з покладається:

- ведення радіаційної, хімічної і бактеріологічної розвідки;

- прогнозування радіаційної і хімічної обстановки;

- дозиметричний і хімічний контроль;

- дезактивація, дегазація, дезінфекція спорядження, техніки, зброї та інших матеріальних засобів і місцевості;

- маскування військ димами та аерозолями;

- своєчасне забезпечення частин засобами захисту. Для цих цілей в бригаді є штатна рота радіаційного, хімічного, біологічного захисту.

г) Війська зв'язку призначені для розгортання і експлуатації систем зв'язку і забезпечення управління військами у всіх видах бою.

На війська зв'язку покладається завдання по розгортанню і експлуатації систем і засобів автоматизації на пунктах управління і проведення організаційних і технічних заходів щодо забезпечення безпеки зв'язку.

д) Частини і підрозділи радіоелектронної боротьби (РЕБ) призначені для:

виконання завдань по дезорганізації управління військами і зброєю противника шляхом радіоелектронного придушення засобів зв'язку, радіолокації, радіонавігації, радіоуправління і оптикоелектронних засобів противника. Крім того, підрозділи РЕБ застосовуються для розвідки РЕБ противника, постановки їм завад, протидії його розвідці і здійснення комплексного технічного контролю.

г)Частини і підр. логістики (матеріально-технічного забезпечення) призначені для:

- утримання і зберігання оперативно-тактичних і тактичних ракет, бойових частин до них, доставки, видачі, підготовки до бойового застосування.

- забезпечення військ зброєю, технікою, боєприпасами, засобами вимірювання, пальним, мастилами, їжею, водою, матеріально-технічними засобами, воєнно-технічним майном, збереження і підтримки їх в готовності до бойового застосування.

- технічної розвідки пошкоджених машин і зброї, їх евакуації, ремонту і своєчасного повернення до роботи.

д) Топогеодезичні частини і підрозділи призначені для виконання завдань з топогеодезичного забезпечення частин і підрозділів СВ (забезпечення топокартами, знімками, шифрація і дешифрація знімків, зйомки місцевості і внесення змін до топокарт).

е)Гідрометеорологічні частини і підрозділи призначені для гідрометеорологічного забезпечення бойових дій (прогнозують і дають дані про погоду, температуру, опади, тиск, вологість ).

4. В ролі командира відділення, що діє в пішому порядку, подати команду на розгортання із колони в цеп.

Відділення, що діє в пішому порядку, розгортається в цеп за командою (сигналом) “Відділення, в напрямку такого-то предмета (на такий-то рубіж), напрямний—такий-то—ДО БОЮ” або “Від­ділення, за мною—ДО БОЮ”. Відділення розгортається в цеп (лінію обслуг) праворуч і ліворуч від командира відділення або напрямного і відповідно до поставленого завдання продовжує рух в указаному напрямку ..

Білет № 2

1. Сутність Воєнної доктрини України.

Воєнна доктрина України - це сукупність керівних принципів, воєнно-політичних, воєнно-стратегічних, воєнно-економічних і військово-технічних поглядів на забезпечення воєнної безпеки держави.

Воєнна доктрина має оборонний характер.

Воєнна доктрина має оборонний характер. Це означає, що Україна не вважає жодну державу своїм воєнним противником, але разом з тим вважатиме потенційним воєнним противником державу або групу держав, послідовна недружня політика яких загрожуватиме воєнній безпеці України.

Правовою основою воєнної доктрини є Конституція України ( 254к/96-ВР ), закони та інші нормативно-правові акти, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Керівництво Збройними Силами України здійснюється Президентом України - Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України. В особливий період стратегічне керівництво Збройними Силами України, іншими військовими формуваннями та правоохоронними органами Президент України здійснює через Ставку Верховного Головнокомандувача (у разі її створення), робочим органом якої є Генеральний штаб Збройних Сил України.

Білет № 3

1.Зміст і складові частини Воєнної доктрини України і їх характеристика.

Воєнно-політичні засади Воєнної доктрини.

Воєнна небезпека для України - це сукупність політичних, соціально-економічних, воєнних та інших зовнішніх і внутрішніх чинників, які за певних обставин і умов можуть призвести до воєнного конфлікту, що загрожуватиме національним інтересам України.

Воєнна безпека України - це стан захищеності національних інтересів, її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності від посягань із застосуванням воєнної сили, складова національної безпеки України.

Воєнно-стратегічна складова Воєнної доктрини.

ВОЄННИЙ КОНФЛІКТ – охоплює всі форми збройного протиборства – від прикордонних зіткнень, а також збройних сутичок усередині країни, до світових війн. Воєнний конфлікт являє собою вирішення міждержавних або внутрішньодержавних протиріч із двостороннім застосуванням засобів збройного насильства.

ВІЙНА – це соціально-політичне явище, що являє собою найбільш гостру (крайню) форму розв’язання суспільно-політичних, економічних, ідеологічних, національних, релігійних, територіальних та інших протиріч між державами, народами, націями, класами і соціальними групами засобами збройного насильства.

Головним її змістом є збройна боротьба – ведення протидіючими сторонами воєнних дій різного масштабу на суші, в повітрі, на воді, під водою та в космосі.

Воєнний конфлікт як спосіб розв'язання суперечностей між державами з двостороннім застосуванням зброї або у разі збройного зіткнення всередині держави може відбуватися у формі:

регіональної війни (конфлікт високої інтенсивності) - війни між державами (коаліціями держав), які для досягнення своїх політичних цілей використовують усі наявні сили та засоби, не виключаючи застосування зброї масового ураження;

локальної війни (конфлікт середньої інтенсивності) – війни між державами, що ведеться з обмеженими цілями, для досягнення яких використовуються звичайні засоби збройної боротьби з обмеженням масштабу і району їх застосування;

збройного конфлікту (конфлікт низької інтенсивності) - обмеженого збройного зіткнення між двома державами чи збройного зіткнення всередині держави, яке є сукупністю воєнних (бойових) дій і не переходить у війну (відсутність правового акта про оголошення стану війни).

СВІТОВА ВІЙНА – війна великих коаліцій, блоків, союзів держав, в яку прямо чи опосередковано втягуються провідні країни світу і яка поширюється на всі чи більшість континентів, акваторій океанів і морів, велику частину повітряного (і космічного) простору.

) Основними формами застосування Збройних Сил України, інших військових формувань є стратегічні дії Збройних Сил України, операції, бойові дії, удари, бої об'єднань, з'єднань і військових частин Збройних Сил України, інших військових формувань - у регіональній, локальній війнах, збройному конфлікті та дії миротворчих контингентів у міжнародних миротворчих операціях (ст.30).

) Застосування Збройних Сил України, інших військових формувань та правоохоронних органів у воєнних конфліктах визначається Конституцією України ( 254к/96-ВР ), законами України та іншими нормативно-правовими актами з урахуванням принципів і норм міжнародного права щодо стримування та відсічі збройній агресії і ґрунтується на загальних принципах військового мистецтва.

Керівництво Збройними Силами України здійснюється Президентом України - Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України. В особливий період стратегічне керівництво Збройними Силами України, іншими військовими формуваннями та правоохоронними органами Президент України здійснює через Ставку Верховного Головнокомандувача (у разі її створення), робочим органом якої є Генеральний штаб Збройних Сил України.

4. В ролі командира відділення подати команду на відбиття противника вогнем з місця.

Для відбиття противника вогнем з місця подається команда “Взвод (відділення) — СТІЙ”, за якою взвод (відділення) залягає, пристосовуючись до місцевості, і приготовляється до ведення вогню. «Орієнтир 2, ліворуч 15, ближче 100, група піхоти, зосередженим , ВОГОНЬ»

Білет № 4

1. Складові частини військового мистецтва та їх характеристика.

Складові ВМ

Воєнне мистецтво розділяється на три складових частини:

стратегію,

оперативне мистецтво і

тактику.

Такий розподіл породжений наявністю специфічних особливостей ведення бойових дій в різних масштабах, що дозволяє кожній частині конкретно і цілеспрямовано досліджувати явище озброєної боротьби, яке відноситься до її предмету.

Стратегія

Детальніше: Стратегія

Національна воєнна стратегія — це система наукових знань про характер воєнних конфліктів, шляхи їх запобігання військовими засобами, підготовка держави до оборони, будівництво, підготовка та застосування Збройних Сил для захисту суверенітету, політичної незалежності і територіальної цілісності України, а також галузь практичної діяльності вищого політичного та військового керівництва щодо підготовки держави і Збройних Сил до війни та керівництва ними під час ведення воєнних дій з метою відбиття агресії.

В цілому об'єктом дослідження воєнної стратегії є воєнний конфлікт (повномасштабна війна чи збройний конфлікт). Предметом національної воєнної стратегії є головна, специфічна сторона воєнних конфліктів — збройна боротьба, воєнні дії стратегічного масштабу та безпосередньо воєнні аспекти підготовки держави до оборони.

Оперативне мистецтво

Детальніше: Оперативне мистецтво

Оперативне мистецтво, як самостійна галузь воєнного мистецтва, охоплює теорію і практику підготовки та ведення загальновійськових (загально флотських), самостійних і спільних операцій, а також бойових дій (операцій) об'єднань видів Збройних Сил.

Складовими частинами оперативного мистецтва є:

загальновійськове оперативне мистецтво;

оперативне мистецтво військ ППО;

оперативне мистецтво ВПС;

оперативне мистецтво ВМС;

оперативне мистецтво Тилу Збройних Сил України.

Теорія оперативного мистецтва — проводить дослідження закономірностей, зміст і характер сучасних операцій і інших форм оперативного застосування об'єднань; розробка способів підготовки і ведення операцій (бойових дій), способів і методів організацій і підтримання взаємодії, всебічного забезпечення військ (сил), які беруть участь у операції (бойових діях) і управління ними; розробка оперативних вимог до організацій і озброєння об'єднань; вироблення рекомендацій до оперативного обладнання території країни; вивчення поглядів імовірних противників на ведення воєнних дій оперативного масштабу.

Практика оперативного мистецтва охоплює діяльність командування, штабів і військ (сил) щодо підготовки і ведення операцій управління військами (силами) і всебічного забезпечення операцій (бойових дій)".

Тактика

Детальніше: Тактика

Тактика — найбільш масова галузь воєнного мистецтва. Тактика охоплює теорію і практику підготовки і ведення бою підрозділами, частинами, з'єднаннями різних видів Збройних Сил, родів військ і спеціальних військ.

Теорія тактики досліджує закономірності, характер і зміст бою, розробляє способи його підготовки і ведення.

Практика тактики охоплює діяльність командирів, штабів і військ (сил) по підготовці і веденню бою.

Білет № 5

1.Визначення тактики і її завдання як складової частини військового мистецтва.

Тактика - найдинамічніша область військового мистецтва. Вона, як і військове мистецтво в цілому, безперервно розвивається та удосконалюється. Це виходить з ряду факторів, якими є:

- поява нових засобів озброєння та бойової техніки;

- зміни в тактиці бойових дій противника;

- рівень розвитку воєнної теорії;

- організаційно-штатна структура ЗС;

- національні особливості армії;

- бойові традиції військ.

Найбільший вплив на розвиток тактики мають засоби збройної боротьби.

Тактика – теорія і практика підготовки та ведення бою підрозділами, частинами і з’єднаннями різних видів ЗС, родів військ та спеціальних військ.

(Слайд 4) Теорія тактики - досліджує зміст і характер сучасного бою, розглядає закономірності і принципи ведення збройної боротьби тактичними силами і засобами (з’єднаннями, частинами та підрозділами); вивчає бойові можливості військ; розробляє способи підготовки і ведення бою.

Теоретичні положення тактики знаходять своє відображення в бойових статутах, настановах, посібниках, підручниках та ін., що присвячено дослідженню бою.

Практика тактики (прикладний аспект) - охоплює діяльність командирів, штабів і військ щодо підготовки і ведення бою.

Вона поділяється на:

• загальну тактику;

• тактику видів ЗС;

• тактику родів військ та спеціальних військ.

Загальна тактика – досліджує закономірності загальновійськового бою і виробляє рекомендації по його підготовці та веденню спільними зусиллями підрозділів, частин та з’єднань різних видів ЗС, родів військ та спеціальних військ.

Основу загальної тактики складає тактика Сухопутних військ.

Сучасна тактика – це теорія і практика підготовки та ведення бою з використанням (застосуванням) усіх, в тому числі і найновіших засобів збройної боротьби.

Сучасна загальна тактика вивчає:

• зміст видів бойових дій;

• роль ударів високоточними, вогневими та іншими засобами ураження та військами;

розробляє види маневру військ, похідні, передбойові і бойові порядки;

визначає місце і роль з’єднань, частин та підрозділів у

сучасному загальновійськовому бою;

задачі, які війська виконують у ході бойових дій;

способи спільного бойового застосування військ і порядок взаємодії

між ними та інші питання.

4. В ролі командира відділення подати команду на відновлення руху.

Для відновлення руху подається команда “Взвод (відділен­ня) — ВПЕРЕД” і додається, якщо потрібно, “БІГОМ”.

Білет № 6

1. Бій, види бою та їх характеристики. .

Бій – основна форма тактичних дій військ, що являє собою організовані і узгоджені за метою, місцем і часом удари, вогонь і маневр з'єднань (частин, підрозділів) з метою знищення (розгрому) противника, відбиття його ударів і виконання інших завдань в обмеженому районі протягом короткого часу.

Бій може бути загальновійськовим, протиповітряним, повітряним і морським. Загальновійськовий бій ведеться об'єднаними зусиллями з'єднань (частин, підрозділів) різних родів військ Сухопутних військ, Військово-повітряних сил, а на приморському напрямку і Військово-морських Сил із застосуванням тільки звичайної зброї або із застосуванням інших засобів ураження.

1. Вимоги до сучасного загальновійськового бою.

Загальновійськовий бій вимагає від підрозділів, які беруть у ньому участь, безперервного ведення розвідки, вмілого застосування озброєння, військової техніки, засобів захисту та маскування, високої мобільності та організованості, повного напруження всіх моральних і фізичних сил, непохитної волі до перемоги, залізної дисципліни та бойової згуртованості.

Це досягається:

високою бойовою виучкою;

свідомим виконанням особовим складом свого військового обов’язку, стійкістю, хоробрістю, відвагою та готовністю особового складу за будь-яких умов добитися повної перемоги над ворогом;

знанням начальниками своїх підлеглих, особистим спілкуванням з ними, увагою до їх особистих потреб з врахуванням труднощів життя у бойовій обстановці, високою вимогливістю до них; вихованням у підлеглих відданості українському народові.

4. В ролі командира відділення, що діє в пішому порядку, подати команду на зміну напрямку руху.

Зміна напрямку руху взводу, що діє в пішому порядку, в передбойовому або в бойовому порядку, і відділення в бойовому порядку проводиться за командою “Взвод (відділення), праворуч (ліворуч, кругом), у напрямку такого-то предмета (на такий-то рубіж), напрямне—таке-то відділення (напрямний—такий-то)— РУШ”. Напрямне відділення (напрямний) змінює напрямок на вка­заний предмет, решта відділень (солдати) висуваються на новий напрямок і продовжують рух, витримуючи рівняння по напрямному відділенню (напрямному).

1. Вимоги до сучасного загальновійськового бою.

Загальновійськовий бій вимагає від підрозділів, які беруть у ньому участь, безперервного ведення розвідки, вмілого застосування озброєння, військової техніки, засобів захисту та маскування, високої мобільності та організованості, повного напруження всіх моральних і фізичних сил, непохитної волі до перемоги, залізної дисципліни та бойової згуртованості.

Це досягається:

високою бойовою виучкою;

свідомим виконанням особовим складом свого військового обов’язку, стійкістю, хоробрістю, відвагою та готовністю особового складу за будь-яких умов добитися повної перемоги над ворогом;

знанням начальниками своїх підлеглих, особистим спілкуванням з ними, увагою до їх особистих потреб з врахуванням труднощів життя у бойовій обстановці, високою вимогливістю до них; вихованням у підлеглих відданості українському народові.

Білет № 7

1.Вимоги до сучасного загальновійськового бою.

Загальновійськовий бій вимагає від підрозділів, які беруть у ньому участь, безперервного ведення розвідки, вмілого застосування озброєння, військової техніки, засобів захисту та маскування, високої мобільності та організованості, повного напруження всіх моральних і фізичних сил, непохитної волі до перемоги, залізної дисципліни та бойової згуртованості.

Це досягається:

високою бойовою виучкою;

свідомим виконанням особовим складом свого військового обов’язку, стійкістю, хоробрістю, відвагою та готовністю особового складу за будь-яких умов добитися повної перемоги над ворогом;

знанням начальниками своїх підлеглих, особистим спілкуванням з ними, увагою до їх особистих потреб з врахуванням труднощів життя у бойовій обстановці, високою вимогливістю до них; вихованням у підлеглих відданості українському народові.

4. В ролі командира відділення, що діє в пішому порядку, подати команду на зміну напрямку руху.

Зміна напрямку руху взводу, що діє в пішому порядку, в передбойовому або в бойовому порядку, і відділення в бойовому порядку проводиться за командою “Взвод (відділення), праворуч (ліворуч, кругом), у напрямку такого-то предмета (на такий-то рубіж), напрямне—таке-то відділення (напрямний—такий-то)— РУШ”. Напрямне відділення (напрямний) змінює напрямок на вка­заний предмет, решта відділень (солдати) висуваються на новий напрямок і продовжують рух, витримуючи рівняння по напрямному відділенню (напрямному).

Білет № 8

1.Основні риси сучасного загальновійськового бою.

Характерними рисами сучасного загальновійськового бою є: рішучість, висока напруженість, швидкоплинність і динамічність бойових дій, їх наземно-повітряний характер, одночасний потужний вогневий вплив на всю глибину побудови сторін, застосування різноманітних способів виконання бойових завдань, швидкий перехід від одних видів дій до інших, складна радіоелектронна обстановка.

Білет № 9

1. Основні принципи сучасного загальновійськового бою.

   1. постійна бойова готовність підрозділів;

   2. рішучість, активність та безперервність ведення бою;

   3. узгодження застосування підрозділів родів військ та спеціальних військ і підтримка безперервної взаємодії між ними;

   4. раптовість дій та застосування воєнної хитрості (оману противника);

   5. рішуче зосередження сил на головному напрямку і в рішучий момент бою;

   6. маневр підрозділами, ударами і вогнем;

   7. своєчасне відновлення боєздатності підрозділів, всебічне забезпечення бою;

   8. повне напруження моральних та фізичних сил, використання морально-політичного фактору в інтересах виконання бойової задачі;

   9. тверде та безперервне управління підрозділами в бою.

4. В ролі командира відділення подати команду на перешикування відділення із цепу в колону.

Відділення із цепу в колону перешиковується .за командою (сигналом) “Відділення, за мною, в колону по одному—РУШ”. Командир відділення продовжує рух, а солдати на ходу змикають­ся і займають свої місця в колоні.

Білет № 10

1. Зміст і складові частини сучасного загальновійськового бою.

. Бій основна форма тактичних дій військ, являє собою організовані та узгоджені за метою, місцем і часом удари, вогонь і маневр з'єднань, частин і підрозділів з метою знищення (розгрому) противника, відбиття його ударів і виконання інших завдань в обмеженому районі протягом короткого часу.

Види - Бій може бути: загальновійськовим, вогневим, протиповітряним, повітряним,

морським.

Загальновійськовий бій- бій успіх якого досягається узгодженими діями частин і підрозділів різних родів військ, спеціальних військ Сухопутних військ, а також Військ повітряних сил, а на приморському напрямку й Військово-морських сил.

Два види ЗВБ: наступ, оборона.

Основні фактори які визнач характер ЗВБ.

1. Засоби озброєної боротьби. 2. Сили озброєної боротьби.

Характерними рисами сучасного загальновійськового бою є:

1. рішучість мети,

2. висока напруженість,

3. швидкоплинність і динамічність бойових дій, їх наземно-повітряний характер,

4. одночасний потужний вогневий вплив на всю глибину побудови сторін,

5. застосування різноманітних способів виконання бойових завдань,

6. швидкий перехід від одних видів дій до інших,

7. складна радіоелектронна обстановка.

5. Основними принципами ведення сучасного загальновійськового бою є:

1. постійна бойова готовність підрозділів;

2. рішучість, активність і безперервність ведення бою;

3. узгоджене застосування підрозділів родів військ і спеціальних військ і підтримання безперервної взаємодії між ними;

4. раптовість дій та застосування воєнних хитрощів (обман противника);

5. рішуче зосередження зусиль на головному напрямку та у вирішальний момент;

6. маневр підрозділами, ударами та вогнем;

7. своєчасне відновлення боєздатності підрозділів, всебічне забезпечення бою;

8. повне напруження моральних і фізичних сил, використання морально-психологічного фактору в інтересах виконання бойового завдання;

9. тверде і безперервне управління підрозділами.

Білет № 11

1.Вогонь, як складова частина бою. Як розрізняється вогонь за завданнями, видами зброї, засобами ведення, за напругою стрільби, за напрямком стрільби, за способами стрільби.

Основним способом знищення (розгрому) противника в бою є вогонь.

Вогонь — ураження противника стрільбою (пуском) з різних видів зброї.

Він розрізняється:

за тактичними завданнями, які вирішуються, — на знищення, подавлення, виснаження, руйнування, задимлення (засліплювання) і інші;

за видами зброї - зі стрілецької зброї, гранатометів, танків (танкових гармат і кулеметів), бойових машин піхоти (бронетранспортерів), артилерії, мінометів, протитанкових ракетних комплексів, зенітних засобів і інші;

за способами ведення — прямою, напівпрямою наводкою, із закритих вогневих позицій;

за напруженістю — короткочасний, безперервний, кинджальний, швидкий, методичний, залповий і ін.;

за напрямком стрільби — фронтальний, фланговий, перехресний;

за способами стрільби - з місця, із зупинки (з короткої зупинки), з ходу, з борта, з розсіюванням по фронту, з розсіюванням у глибину, по площі та ін.;

за видами вогню - по окремій цілі, зосереджений, загороджувальний, багатошаровий, багатоярусний і інший.

4. В ролі командира відділення подати команду на здійснення перебіжки по одному.

Перебіжки взводу (відділення) проводяться за командами: “Взвод (відділення), в напрямку такого-то предмета (на такий-то рубіж), перебіжкою справа (зліва, справа і зліва) по одному—ВПЕРЕД”

Білет № 12

1. Удар, як складова частина бою. Які можуть бути удари, їх характеристики.

Удар - одночасне та короткочасне ураження угруповань військ і об'єктів противника шляхом могутнього впливу на них усіма наявними способами. Удари можуть бути:

за способами доставки - ракетні, артилерійські та авіаційні;

за кількістю засобів, які беруть участь, і об'єктів, які уражаються, - масовані, групові та одиночні.

Білет № 13

1. Маневр, як складова частина бою. Види маневру, їх характеристики. Маневр - організоване пересування підрозділів (вогневих засобів, військовослужбовців) під час виконання поставлених завдань з метою зайняття вигідного положення для ведення вогню по найбільш уразливим місцям в бойовому порядку противника, особливо у фланг і в тил, а також для виводу підрозділів з-під удару противника. Маневр здійснюється підрозділами (вогневими засобами) і вогнем .

Видами маневру підрозділами (вогневими засобами) є: охоплення, обхід, відхід і зміна району (позицій).

Охоплення — маневр, який здійснюється підрозділами в ході бою для атаки противника у фланг.

Обхід - більш глибокий маневр, який здійснюється підрозділами для атаки противника з тилу.

Охоплення здійснюється в тісній тактичній і вогневій взаємодії, обхід — у тактичній взаємодії з військами, які наступають з фронту.

Відхід і зміна району (позицій) - маневр, який застосовується з метою виводу своїх підрозділів (вогневих засобів) з-під удару противника і зайняття більш вигідного положення. Він проводиться тільки за дозволом старшого командира.

Маневр вогнем застосовується для більш ефективного ураження противника. Він полягає в зосередженні вогню взводу (відділення) по одній важливій цілі, своєчасному перенесенні вогню з однієї цілі на іншу та веденні вогню взводом одночасно по декількох цілях.

Маневр, повинен бути простим за задумом, проводитися швидко, приховано та раптово для противника. Для його здійснення використовуються результати вогневого ураження противника (вогню), відкриті фланги, проміжки, складки місцевості, приховані підступи, аерозолі (дими), а в обороні, крім того, - траншеї і ходи сполучення.

4. В ролі командира відділення подати команду на здійснення перебіжки по групах. «Взвод (відділення), в напрямку такого-то предмета (на такий-то рубіж), перебіжкою по групах: перша група—рядові такі-то; друга група — рядові такі-то. Перша група — ВПЕРЕД

Білет № 14

1. Оборона. Мета оборони, суть оборони, вимоги до оборони.

54. Оборона здійснюється з метою відбити наступ переважаючих сил противника, нанести йому максимальних втрат, утримати важливі райони місцевості (об'єкти) і тим самим створити сприятливі умови для наступальних дій.

Оборона може готуватися завчасно або організовуватися в ході бою, в умовах відсутності зіткнення з противником або безпосереднього зіткнення з ним.

55. Оборона повинна бути стійкою і активною, здатною протистояти ударам всіх видів зброї, атаці переважаючих груп танків і піхоти противника, які підтримуються вогнем артилерії та ударами авіації.

Стійкість та активність оборони досягаються: витримкою, стійкістю та завзяттям підрозділів, які обороняються, їх високим моральним духом; майстерно організованою обороною і системою вогню; безперервною розвідкою противника; ретельним маскуванням опорного пункту (вогневої позиції); умілим використанням вигідних умов місцевості, її інженерного обладнання і застосуванням несподіваних для противника способів ведення бойових дій; своєчасним маневром підрозділами і вогневими засобами і вогнем; негайним знищенням противника, який вклинився в оборону;

постійним виконанням заходів щодо захисту від зброї масового ураження, високоточної зброї та інформаційно-психологічного впливу противника; завзятим і тривалим утриманням опорних пунктів (позицій, рубежів); усебічним забезпеченням і підготовкою особового складу до тривалого ведення бойових дій, у тому числі і в умовах повного оточення.

В обороні кожен солдат, уміло використовуючи свою зброю, фортифікаційні спорудження і вигідні умови місцевості, здатний знищити велику кількість живої сили противника та успішно вести боротьбу з його танками, та іншими броньованими машинами.

1. Взвод (відділення, танк) не має права залишати опорний пункт (позицію), яку займає, і відходити без наказу командира роти (взводу

4. В ролі командира відділення подати команду на здійснення перебіжки одночасно усім складом відділення.

Під час перебіжки взводу по відділеннях кожне відділення по­чинає рух за командою свого командира відділення “Відділення, я напрямку такого-то предмета (на такий-то рубіж), перебіжкою, за мною—ВПЕРЕД”.

Білет № 15

1. Чим досягається стійкість та активність оборони.

55. Оборона повинна бути стійкою і активною, здатною протистояти ударам всіх видів зброї, атаці переважаючих груп танків і піхоти противника, які підтримуються вогнем артилерії та ударами авіації.

Стійкість та активність оборони досягаються: витримкою, стійкістю та завзяттям підрозділів, які обороняються, їх високим моральним духом; майстерно організованою обороною і системою вогню; безперервною розвідкою противника; ретельним маскуванням опорного пункту (вогневої позиції); умілим використанням вигідних умов місцевості, її інженерного обладнання і застосуванням несподіваних для противника способів ведення бойових дій; своєчасним маневром підрозділами і вогневими засобами і вогнем; негайним знищенням противника, який вклинився в оборону;

постійним виконанням заходів щодо захисту від зброї масового ураження, високоточної зброї та інформаційно-психологічного впливу противника; завзятим і тривалим утриманням опорних пунктів (позицій, рубежів); усебічним забезпеченням і підготовкою особового складу до тривалого ведення бойових дій, у тому числі і в умовах повного оточення.

1. Види оборони, їх характеристика.

68. Оборона здійснюється навмисно або вимушено з метою відбити наступ переважаючих сил противника, завдати йому максимальних втрат, утримати важливі райони (об'єкти) місцевості і тим самим створити сприятливі умови для переходу в наступ.

В залежності від бойової завдання, наявності сил і засобів, а також від характеру місцевості оборона може бути позиційною і маневреною.

Позиційна оборона - основний вид оборони. Вона найбільш повно відповідає головній меті оборони і ведеться шляхом завдання максимальних втрат противнику в ході наполегливого утримання підготовлених до оборони районів місцевості. Позиційна оборона застосовується на більшості напрямків, і передусім там, де втрата території недопустима.

Маневрена оборона застосовується з метою завдання противнику втрат, виграшу часу і збереження своїх сил шляхом послідовних оборонних боїв на завчасно намічених і ешелонованих в глибину рубежах у поєднанні з короткими контратаками. Вона допускає залишення деякої частини території. У ході маневреної оборони батальйон (рота) у взаємодії з іншими підрозділами бригади (полку) змушує противника наступати в тому напрямку, де підготовлена стійка позиційна оборона, або противник втягується в район, який забезпечує вигідні умови для його розгрому контратаками.

Батальйон (рота), як правило, веде позиційну оборону, в окремих випадках він може брати участь в маневреній обороні бригади (полку), а при призначенні для оборони смуги забезпечення вести її самостійно.

Підрозділи можуть переходити до оборони навмисно, коли більш активні і рішучі дії недоцільні, або вимушено – внаслідок несприятливої обстановки, що склалася, в умовах відсутності зіткнення з противником, або при безпосередньому зіткненню з ним. Оборона може підготовлятися завчасно - до початку бойових дій або організовуватись під час бою.

В залежності від обстановки перехід до оборони може здійснюватися поспішно, в короткі терміни, або підрозділи можуть готуватись до неї тривалий час.

4. В ролі командира відділення подати команду на переповзання по одному.

“Відділення, в напрямку такого-то предмета (на такий-то рубіж), повзком справа (зліва, справа і зліва) по одному — ВПЕРЕД”.

Білет № 16

1. Види оборони, їх характеристика.

68. Оборона здійснюється навмисно або вимушено з метою відбити наступ переважаючих сил противника, завдати йому максимальних втрат, утримати важливі райони (об'єкти) місцевості і тим самим створити сприятливі умови для переходу в наступ.

В залежності від бойової завдання, наявності сил і засобів, а також від характеру місцевості оборона може бути позиційною і маневреною.

Позиційна оборона - основний вид оборони. Вона найбільш повно відповідає головній меті оборони і ведеться шляхом завдання максимальних втрат противнику в ході наполегливого утримання підготовлених до оборони районів місцевості. Позиційна оборона застосовується на більшості напрямків, і передусім там, де втрата території недопустима.

Маневрена оборона застосовується з метою завдання противнику втрат, виграшу часу і збереження своїх сил шляхом послідовних оборонних боїв на завчасно намічених і ешелонованих в глибину рубежах у поєднанні з короткими контратаками. Вона допускає залишення деякої частини території. У ході маневреної оборони батальйон (рота) у взаємодії з іншими підрозділами бригади (полку) змушує противника наступати в тому напрямку, де підготовлена стійка позиційна оборона, або противник втягується в район, який забезпечує вигідні умови для його розгрому контратаками.

Батальйон (рота), як правило, веде позиційну оборону, в окремих випадках він може брати участь в маневреній обороні бригади (полку), а при призначенні для оборони смуги забезпечення вести її самостійно.

Підрозділи можуть переходити до оборони навмисно, коли більш активні і рішучі дії недоцільні, або вимушено – внаслідок несприятливої обстановки, що склалася, в умовах відсутності зіткнення з противником, або при безпосередньому зіткненню з ним. Оборона може підготовлятися завчасно - до початку бойових дій або організовуватись під час бою.

В залежності від обстановки перехід до оборони може здійснюватися поспішно, в короткі терміни, або підрозділи можуть готуватись до неї тривалий час.

4. В ролі командира відділення подати команду на переповзання по одному.

“Відділення, в напрямку такого-то предмета (на такий-то рубіж), повзком справа (зліва, справа і зліва) по одному — ВПЕРЕД”.

Білет № 17

Умови переходу до оборони, їх характеристика.

68. Оборона здійснюється навмисно або вимушено з метою відбити наступ переважаючих сил противника, завдати йому максимальних втрат, утримати важливі райони (об'єкти) місцевості і тим самим створити сприятливі умови для переходу в наступ.

В залежності від бойової завдання, наявності сил і засобів, а також від характеру місцевості оборона може бути позиційною і маневреною.

Позиційна оборона - основний вид оборони. Вона найбільш повно відповідає головній меті оборони і ведеться шляхом завдання максимальних втрат противнику в ході наполегливого утримання підготовлених до оборони районів місцевості. Позиційна оборона застосовується на більшості напрямків, і передусім там, де втрата території недопустима.

Маневрена оборона застосовується з метою завдання противнику втрат, виграшу часу і збереження своїх сил шляхом послідовних оборонних боїв на завчасно намічених і ешелонованих в глибину рубежах у поєднанні з короткими контратаками. Вона допускає залишення деякої частини території. У ході маневреної оборони батальйон (рота) у взаємодії з іншими підрозділами бригади (полку) змушує противника наступати в тому напрямку, де підготовлена стійка позиційна оборона, або противник втягується в район, який забезпечує вигідні умови для його розгрому контратаками.

Батальйон (рота), як правило, веде позиційну оборону, в окремих випадках він може брати участь в маневреній обороні бригади (полку), а при призначенні для оборони смуги забезпечення вести її самостійно.

Підрозділи можуть переходити до оборони навмисно, коли більш активні і рішучі дії недоцільні, або вимушено – внаслідок несприятливої обстановки, що склалася, в умовах відсутності зіткнення з противником, або при безпосередньому зіткненню з ним. Оборона може підготовлятися завчасно - до початку бойових дій або організовуватись під час бою.

В залежності від обстановки перехід до оборони може здійснюватися поспішно, в короткі терміни, або підрозділи можуть готуватись до неї тривалий час.

Білет № 18

1. Система вогню в обороні. Вогневе ураження противника в обороні.

67. Система вогню взводу - організоване відповідно до рішення командира з урахуванням характеру місцевості і встановлених інженерних загороджень, сполучення підготовленого вогню зброї всіх видів.

Система вогню механізованого (танкового) взводу в обороні включає: зони протитанкового і суцільного багатошарового вогню вогневих засобів взводу перед переднім краєм, у проміжках, на флангах і в глибині оборони; підготовлений маневр вогнем у загрозливому напрямку. Система вогню танкового взводу, крім того, включає ділянки зосередженого вогню взводу, підготовлені перед переднім краєм оборони.

Її основу складає вогонь танків, бойових машин піхоти, протитанкових гранатометів і кулеметів. Система вогню будується з урахуванням вогневих можливостей усіх видів зброї взводу і приданих йому вогневих засобів, у тісній їхній взаємодії і у поєднанні з інженерними загородженнями і природними перешкодами. Вона повинна забезпечувати ураження противника, передусім його танків та інших броньованих машин, на підступах до оборони, перед переднім краєм, між сусідніми опорними пунктами і у глибині оборони, можливість ведення дійсного фронтального, флангового і перехресного вогню, а також кругову оборону опорного пункту.

Сутність зони суцільного багатошарового вогню полягає в тому, що вся місцевість у смузі до 400 м перед переднім краєм повинна знаходитися під дійсним вогнем взводу, а наявні мертві простори повинні уражатися вогнем артилерії, мінометів і гранатометів із закритих вогневих позицій. Загородження та підступи до них повинні добре проглядатися і прострілюватися вогнем усіх видів.

Ефективність вогню в обороні досягається його влучністю, масованістю і раптовістю застосування, а також умілим управлінням ним. Усі вогневі засоби в обороні повинні бути готові до ведення вогню і здійснення маневру вночі і в інших умовах обмеженої видимості.

Під час організації системи вогню механізованому (танковому) взводу і відділенню указуються смуга вогню, додатковий сектор обстрілу, а танковому взводу, крім того, — одна - дві ділянки зосередженого вогню.

Гранатометному і протитанковому взводам вказуються смуга вогню, додатковий сектор обстрілу, ділянки зосередженого вогню, а гранатометному взводу, крім того, — основний напрямок стрільби і рубежі загороджувального вогню.

Бойовим машинам піхоти (бронетранспортерам), танкам, протитанковим ракетним комплексам, гранатометам і кулеметам призначаються основні і одна - дві запасні (для чергових вогневих засобів і тимчасові) вогневі позиції, вказуються основний і додатковий сектори обстрілу з кожної позиції на дальність їх дійсного вогню. Вогонь ручних протитанкових гранатометів готується у смузі вогню своїх відділень. Смуги вогню визначаються межами справа і зліва. Кожна смуга вказується двома точками (орієнтирами). Смуги вогню (сектори обстрілу) сусідніх підрозділів (вогневих засобів) на стиках повинні взаємно перекриватися.

Організація системи вогню включає вибір вогневих позицій і розміщення вогневих засобів на місцевості з урахуванням їх можливостей і побудови взводу для ураження противника при його підході до переднього краю оборони, розгортанні і переході в атаку, відбитті атаки танків і мотопіхоти противника перед переднім краєм оборони, на флангах і при вклиненні в опорний пункт, підготовку даних для стрільби і створенні необхідних запасів ракет і боєприпасів.

Готовність системи вогню визначається зайняттям бойовими машинами піхоти (бронетранспортерами), танками, гарматами та іншими вогневими засобами вогневих позицій, підготовкою даних для стрільби, а також наявністю боєприпасів.

81. Вогневе ураження противника поділяється на загальне і безпосереднє.

Загальне вогневе ураження організується і здійснюється старшим начальником.

Безпосереднє вогневе ураження здійснюється в зоні відповідальності в інтересах дій рот першого ешелону під час вирішення окремих тактичних завдань в обмежений термін. Воно погоджується з діями підрозділів і проводиться під час вогневої заборони висування і розгортання військ противника, вогневого відбиття атаки, а під час знищення противника, який вклинився в глибину оборони, у ході підготовки і підтримки контратаки.

Основними об'єктами ураження є загальновійськові підрозділи противника на маршрутах висування, рубежах розгортання, вогневі засоби, які їх підтримують, пункти управління підрозділами та зброєю, засоби протиповітряної оборони, інші важливі цілі. До виконання завдань безпосереднього вогневого ураження залучаються штатні і придані вогневі засоби батальйону (роти), у тому числі і ті, що виконують вогневі завдання стрільбою прямою наводкою.

Вогнева заборона висування і розгортання здійснюється при зайнятті противником вихідного положення для наступу і починається з виявленням початку висування його підрозділів або досягненням встановленого рубежу, а при переході в наступ з положення безпосереднього зіткнення - з початком його вогневої підготовки атаки, але не пізніше початку висування танків з районів (позицій) очікування і продовжується до переходу в атаку. Вона має на меті затримати і дезорганізувати розгортання противника, порушити управління його підрозділами і зброєю, завдати втрат підрозділам його першого ешелону, знизити ефективність проведення ним вогневого супроводження.

Вогневе відбиття атаки підрозділами, які обороняються, починається з переходом противника в атаку і проводиться до завершення бою за утримання району оборони з метою заборони його прориву. Воно здійснюється з максимальним використанням можливостей артилерії та інших вогневих засобів шляхом нанесення противнику ударів і ведення усіх видів вогню, насамперед по танках, які атакують, і підтримуючих їх вогневих засобах, елементах систем управління підрозділами і зброєю, резервах та інших важливих об'єктах.

Вогневе ураження противника, який вклинився в оборону, проводиться з метою знищення його підрозділів, які прорвалися, рейдових загонів, повітряних (аеромобільних) десантів, диверсійно-розвідувальних формувань. Під час проведення контратак вогневе ураження противника здійснюється за періодами: вогнева підготовка контратаки і вогнева підтримка контратаки, які проводяться відповідно до загальних принципів вогневого ураження противника в наступі.

4. В ролі командира відділення подати команду на переповзання по групах.

“Взвод (відділення), в напрямку такого-то предмета (на такий-то рубіж), повзком по групах: перша група—рядові такі-то; друга група — рядові такі-то. Перша група — ВПЕРЕД”

Білет № 19

1. Система інженерних загороджень в обороні.

84. Система інженерних загороджень включає мінні поля, групи мін, вузли загороджень, завали, інші протитанкові і протипіхотні перешкоди і підготовлені до зруйнування (мінування) об'єкти, які створюються перед позицією бойової охорони, переднім краєм, у проміжках і на флангах батальйону (роти) на всю глибину батальйонного району оборони відповідно до замислу бою в поєднанні з системою вогню, природними перешкодами і з урахуванням маневру своїх підрозділів і сусідів.

Основу системи інженерних загороджень складають мінно-вибухові загородження, які встановлюються приданим інженерно-саперним підрозділом і спеціально призначеними загальновійськовими підрозділами.

Порядок руйнування об'єктів у глибині оборони визначається старшим командиром.

У ході бою нарощування інженерних загороджень на виявлених напрямках наступу противника здійснюється приданим інженерно-саперним підрозділом.

Білет № 20

1. Оборона позиції відділення, порядок її обладнання.

61. Опорний пункт взводу - ділянка місцевості, яка підготовлена в інженерному відношенні і зайнята взводом для виконання поставленого завдання.

Він складається з позицій відділень, вогневих позицій бойових машин піхоти (бронетранспортерів), позиції групи управління і вогневої підтримки і вогневих позицій приданих вогневих засобів, які не увійшли до складу цієї групи, а опорний пункт танкового взводу — з вогневих позицій танків і приданих засобів.

Позиція групи управління і вогневої підтримки включає командно-спостережний пункт командира взводу, вогневі позиції штатних і приданих вогневих засобів. Спостережний (командно-спостережний) пункт командира механізованого взводу розташовується в ході бою на позиції відділення, обладнаної в глибині опорного пункту.

Взвод обороняє опорний пункт до 400 м по фронту, до 300 м в глибину. Проміжки між опорними пунктами взводів можуть бути до 300 м, а між позиціями відділень — до 50 м. Вони повинні знаходитися під безперервним спостереженням, прикриватися вогнем і загородженнями.

По всьому фронту опорного пункту механізованого взводу може відриватися суцільна траншея, яка з'єднує окопи (позиції) відділень. Від траншеї відривається хід сполучення до окопів для бойових машин піхоти (бронетранспортерів) і в глибину оборони до наступного траншеї. В опорному пункті обладнуються укриття для особового складу.

Траншея, окопи і хід сполучення повинні з'єднувати основні і запасні вогневі позиції і забезпечувати ведення флангового та перехресного вогню, потайний маневр і розосередження вогневих засобів, а хід сполучення, крім того, — ведення бою з противником, який вклинився в оборону, створення кругової оборони, евакуації поранених, подачі боєприпасів і продовольства (доставки їжі). Прямолінійне накреслення траншеї і ходу сполучення не допускається.

Перша траншея є переднім краєм оборони і обороняється взводами першого ешелону. Вона повинна забезпечувати добре спостереження за противником, найкращі умови для створення зони суцільного багатошарового вогню всіх видів перед переднім краєм, на флангах, у проміжках і ведення вогню з глибини оборони.

Друга траншея обороняється взводом другого ешелону (резерву) роти. Вона обладнується на віддаленні 400—600 м від першої траншеї з таким розрахунком, щоб взвод, який її обороняє, міг своїм вогнем підтримати підрозділи, які займають першу траншею, а також вести вогонь на підступах до переднього краю оборони і прикривати вогнем загородження перед ним.

Третя (четверта) траншея обороняється взводами роти другого ешелону батальйону. Вона обладнується на віддаленні 600—1000 м (400—600 м) від другої (третьої) траншеї з таким розрахунком, щоб розташовані в ній вогневі засоби могли вести вогонь у смузі між другою і третьою (четвертою) траншеями, а на окремих ділянках і перед переднім краєм оборони.

Машини механізованого взводу на автомобілях розташовуються за другим ешелоном (резервом) батальйону разом з підрозділом забезпечення.

4. В ролі командира відділення подати команду на переповзання одночасно усім складом відділення.

“Відділення, в напрямку такого-то предмета (на такий-то рубіж), повзком, за мною—ВПЕРЕД”.

Білет № 21

1.Бойовий порядок взводу, роти в обороні.

59. Бойовий порядок механізованого взводу в залежності від поставленого завдання та умов місцевості будується в одну або дві лінії і, як правило, складається з бойових порядків механізованих відділень, групи управління і вогневої підтримки, засобів посилення, які залишаються в безпосередньому підпорядкуванні командира взводу. У деяких випадках у взводі може створюватися група бойових машин.

Група управління і вогневої підтримки призначена для управління підрозділами і вогнем у ході бою, нанесення ураження живій силі і броньованим машинам противника, а також для вирішення вогневих завдань, які раптово виникли.

Група бойових машин призначена для підтримки бою механізованих відділень, підвищення стійкості і активності оборони діями на заздалегідь обраних вогневих рубежах. Діями групи бойових машин керує командир взводу через свого заступника.

У разі побудови бойового порядку взводу в дві лінії в опорних пунктах взводів, які розташовані на найбільш імовірному напрямку наступу противника, позиція одного з відділень взводу, з метою посилення стійкості оборони, може обладнатися в глибині опорного пункту (на другій лінії) на відстані 100—200 м за траншеєю.

60. Бойові машини піхоти (бронетранспортери) і танки в опорному пункті взводу розташовуються по фронту з інтервалом до 200 м. Вогневі позиції для них вибираються з урахуванням умов місцевості як на передніх, так і на зворотних схилах висот з таким розрахунком, щоб забезпечувалося спостереження за противником і ведення вогню на граничну дальність прямою наводкою з гармат, кулеметів і протитанковими керованими ракетами, взаємна вогнева підтримка та можливість вести зосереджений вогонь перед переднім краєм і на флангах опорного пункту, а також кругова оборона, приховане розташування вогневих засобів і маскування. Розташування танків повинне забезпечувати під час стрільби безпеку механізованих підрозділів, які діють попереду.

Бойова машина піхоти без десанту (танк) може виділятися для дій у вогневій засаді або в складі бронегрупи батальйону (роти).

Придане механізованому взводу протитанкове відділення може розташовуватися на позиціях механізованих відділень, а гранатометне відділення — у проміжках між ними або на фланзі опорного пункту взводу. Передбачається можливість маневру цих відділень у ході бою на найбільш небезпечний напрямок і для зайняття кругової оборони.

В опорному пункті взводу і на його флангах можуть займати вогневі позиції протитанкові засоби і танки, які не підпорядковані командирові взводу. Командир взводу повинен знати завдання цих засобів і підтримувати з ними тісну взаємодію.

75. Бойовий порядок роти будується в один або два ешелони.

Залежно від характеру місцевості підрозділи механізованої (танкової) роти в опорному пункті можуть розташовуватися кутом назад, уступом та мати інше розташування, яке забезпечує найкращу організацію системи вогню перед фронтом і на флангах опорного пункту.

Придані механізованому (танковому) батальйону танкові (механізовані) підрозділи, як правило, перепідпорядковуються ротам і займають оборону в опорних пунктах взводів. Танкові підрозділи та механізовані підрозділи на бойових машинах піхоти, крім того, можуть використовуватися для дій у вогневих засідках.

Протитанкове відділення роти придається, як правило, механізованим взводам по обслугам. Іноді воно в повному складі використовується на напрямку зосередження основних зусиль роти.

Автомобілі механізованих рот розташовуються за другим ешелоном (резервом) батальйону разом з підрозділами забезпечення.

76. У бойовий порядок батальйону (роти), залежно від обстановки, входить бронегрупа та вогневі засідки.

Бронегрупа батальйону (роти) створюється з метою підвищення активності оборони і своєчасного посилення її стійкості на найбільш загрозливих напрямках, закриття проломів, які утворилися в результаті вогневих ударів противника, і вирішення інших завдань, які потребують стрімких, маневрених дій і ефективного вогневого ураження противника, а також більш повного використання бойових можливостей танків, бойових машин піхоти і бронетранспортерів. В її склад можуть входити декілька танків, бойових машин піхоти, бронетранспортерів (як правило, без десанту), які виділені із підрозділів першого і другого ешелонів, що обороняються поза напрямками зосередження основних зусиль.

Танки й бойові машини піхоти (бронетранспортери), які призначені для дій у складі бронегрупи, із зайняттям оборони можуть розташовуватися і готуватися до бою в своїх взводних опорних пунктах. У встановлений командиром час вони зосереджуються в районі, який забезпечує надійні захисні та маскувальні властивості (у ярах, на зворотних схилах висот, у лісі та інших укритих місцях), ретельно маскуються і готуються до виконання поставлених бронегрупі завдань або зайняття оборони у своїх взводних опорних пунктах.

Командиром бронегрупи, як правило, призначаються: в батальйоні - один з командирів взводів роти другого ешелону, в роті - один із заступників командирів взводів.

Вогнева засідка виставляється з метою нанесення противнику максимального ураження несподіваним вогнем прямою наводкою, кинджальним вогнем і застосуванням мінно-вибухових загороджень.

У вогневу засідку може виділятися взвод (відділення, танк), який посилений саперами.

Підрозділ, який виділений у вогневу засідку, завчасно займає призначену позицію і ретельно маскується. Позиції вогневої засідки вибираються, як правило, на танконебезпечних напрямках у районах оборони (опорних пунктах), у проміжках між ними або на флангах. Найбільш вигідними місцями для позицій вогневої засідки є зворотні схили висот, складки місцевості, окраїни населених пунктів, узлісся і чагарники.

Білет № 22

1. Система опорних пунктів та вогневих позицій роти в обороні.

77. Система опорних пунктів (бойових позицій) і вогневих позицій батальйону (роти) включає: позицію бойової охорони (створюється в батальйоні); опорні пункти рот (взводів), які об'єднані в район оборони батальйону (ротний опорний пункт); вогневі позиції танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), протитанкових ракетних комплексів та інших штатних і приданих вогневих засобів; траншеї і ходи сполучення. Система опорних пунктів і вогневих позицій готується в залежності від прийнятого рішення, бойових можливостей батальйону (роти), наявності часу і характеру місцевості.

78. Позиція бойової охорони створюється з метою недопущення раптового нападу противника і ведення ним наземної розвідки. У бойову охорону, як правило, висилається посилений взвод від батальйону першого ешелону, якому призначається позиція до 500 м по фронту на віддаленні до 2 км, яка готується до кругової оборони. Перед позицією взводу і на флангах влаштовуються загородження.

Управління бойовою охороною здійснює командир батальйону.

В умовах безпосереднього зіткнення з противником бойова охорона не висилається. У цьому випадку завдання бойової охорони покладаються на підрозділи, які займають першу траншею.

79. Основу кожної оборонної позиції складають батальйонні райони оборони.

4. В ролі командира відділен­ня подати команду на одночасне пересування відділення.

“Відділення, я напрямку такого-то предмета (на такий-то рубіж), перебіжкою, за мною—ВПЕРЕД”.

Білет № 23

1.Вогневе ураження противника. Система вогню роти в обороні.

81. Вогневе ураження противника поділяється на загальне і безпосереднє.

Загальне вогневе ураження організується і здійснюється старшим начальником.

Безпосереднє вогневе ураження здійснюється в зоні відповідальності в інтересах дій рот першого ешелону під час вирішення окремих тактичних завдань в обмежений термін. Воно погоджується з діями підрозділів і проводиться під час вогневої заборони висування і розгортання військ противника, вогневого відбиття атаки, а під час знищення противника, який вклинився в глибину оборони, у ході підготовки і підтримки контратаки.

Основними об'єктами ураження є загальновійськові підрозділи противника на маршрутах висування, рубежах розгортання, вогневі засоби, які їх підтримують, пункти управління підрозділами та зброєю, засоби протиповітряної оборони, інші важливі цілі. До виконання завдань безпосереднього вогневого ураження залучаються штатні і придані вогневі засоби батальйону (роти), у тому числі і ті, що виконують вогневі завдання стрільбою прямою наводкою.

Вогнева заборона висування і розгортання здійснюється при зайнятті противником вихідного положення для наступу і починається з виявленням початку висування його підрозділів або досягненням встановленого рубежу, а при переході в наступ з положення безпосереднього зіткнення - з початком його вогневої підготовки атаки, але не пізніше початку висування танків з районів (позицій) очікування і продовжується до переходу в атаку. Вона має на меті затримати і дезорганізувати розгортання противника, порушити управління його підрозділами і зброєю, завдати втрат підрозділам його першого ешелону, знизити ефективність проведення ним вогневого супроводження.

Вогневе відбиття атаки підрозділами, які обороняються, починається з переходом противника в атаку і проводиться до завершення бою за утримання району оборони з метою заборони його прориву. Воно здійснюється з максимальним використанням можливостей артилерії та інших вогневих засобів шляхом нанесення противнику ударів і ведення усіх видів вогню, насамперед по танках, які атакують, і підтримуючих їх вогневих засобах, елементах систем управління підрозділами і зброєю, резервах та інших важливих об'єктах.

Вогневе ураження противника, який вклинився в оборону, проводиться з метою знищення його підрозділів, які прорвалися, рейдових загонів, повітряних (аеромобільних) десантів, диверсійно-розвідувальних формувань. Під час проведення контратак вогневе ураження противника здійснюється за періодами: вогнева підготовка контратаки і вогнева підтримка контратаки, які проводяться відповідно до загальних принципів вогневого ураження противника в наступі.

82. В оборонному бою під час вогневого ураження противника артилерія застосовує наступні види вогню:

вогонь по окремій цілі - вогонь батареї, взводу або гармати (міномету, бойової машини, установки протитанкових керованих ракет), який ведеться самостійно з закритої вогневої позиції, а також прямою наводкою, у тому числі високоточними боєприпасами;

зосереджений вогонь (ЗВ) - вогонь, який ведеться одночасно декількома батареями по одній цілі;

нерухомий загороджувальний вогонь (НЗВ) – суцільна вогнева завіса, яка створюється на одному (одинарний) або одночасно на декількох (глибокий НЗВ) рубежах перед фронтом противника, який атакує;

рухомий загороджувальний вогонь (РЗВ) - суцільна вогнева завіса, яка створюється на одному (одинарний НЗВ) або одночасно на двох (подвійний НЗВ) рубежах на шляху руху танків (бойових машин піхоти, бронетранспортерів) противника, яка послідовно переноситься на інші призначені рубежі по мірі виходу основної маси танків (бойових машин піхоти, бронетранспортерів), які атакують, із зони вогню.

83. Система вогню батальйону (роти) в обороні включає: ділянки зосередженого та рубежі загороджувального вогню артилерії і мінометів, підготовлені на підступах до оборони, перед переднім краєм, на флангах, у проміжках між ротними опорними пунктами й у глибині оборони; зони вогню протитанкових засобів і суцільного багатошарового вогню усіх видів зброї перед переднім краєм, у проміжках, на флангах і в глибині оборони для знищення, в першу чергу, танків і інших броньованих машин противника; підготовлений маневр вогнем з метою його зосередження в короткий термін на будь-якому загрозливому напрямку або ділянці. Вона будується з урахуванням вогневих можливостей усіх видів зброї батальйону (роти) і приданих вогневих засобів, засобів протиповітряної оборони у поєднанні з інженерними загородженнями і природними перешкодами.

Основу системи вогню батальйону складає протитанковий вогонь рот, штатних і приданих протитанкових засобів, артилерії прямою наводкою з урахуванням застосування на танконебезпечному напрямку протитанкового резерву і рухомого загону загороджень бригади.

Основу системи вогню роти складає вогонь танків і бойових машин піхоти (бронетранспортерів).

Вогневі засоби в батальйонному районі оборони (опорному пункті роти) розташовуються потай, розосереджено і так, щоб можна було вести вогонь на граничну дальність і уражати противника фланговим, перехресним і кинджальним вогнем високої щільності, мати вогневий зв'язок між собою і створювати вогневі мішки. Лінійне розташування вогневих засобів недопустиме.

Бойові машини піхоти і танки розташовуються в опорному пункті роти (взводу) по фронту і в глибину на відстані до 200 м один від одного. Крім того, під час розміщення танків необхідно враховувати можливість ефективного використання ними протитанкових керованих ракет, ведення дійсного вогню з гарматно-кулеметної зброї з урахуванням прикриття ділянки місцевості в призначених секторах обстрілу і виключення ураження механізованих підрозділів, які обороняються попереду. Бронетранспортери розташовуються на вогневих позиціях у глибині опорного пункту роти (взводу) у місцях, які забезпечують ведення вогню з кулеметів переважно в сторони флангів і в проміжки.

Для вогневих засобів, крім основних, підготовляються запасні вогневі позиції, а для тих, які несуть чергування, танків і бойових машин піхоти (бронетранспортерів) - тимчасові вогневі позиції.

З метою введення противника в оману відносно системи вогню і розташування вогневих засобів можуть призначатися кочуючі гармати, танки і бойові машини піхоти, засоби протиповітряної оборони. В обороні підрозділи протиповітряної оборони займають стартові (вогневі) позиції в бойових порядках батальйону (роти), ведуть розвідку та знищення повітряного противника черговими силами, а з початком активних бойових дій противника – всіма засобами.

Готовність системи вогню визначається зайняттям вогневими засобами позицій, підготовкою даних для стрільби, а також наявністю ракет і боєприпасів.

Білет № 24

1. Система інженерних загороджень роти в обороні.

84. Система інженерних загороджень включає мінні поля, групи мін, вузли загороджень, завали, інші протитанкові і протипіхотні перешкоди і підготовлені до зруйнування (мінування) об'єкти, які створюються перед позицією бойової охорони, переднім краєм, у проміжках і на флангах батальйону (роти) на всю глибину батальйонного району оборони відповідно до замислу бою в поєднанні з системою вогню, природними перешкодами і з урахуванням маневру своїх підрозділів і сусідів.

Основу системи інженерних загороджень складають мінно-вибухові загородження, які встановлюються приданим інженерно-саперним підрозділом і спеціально призначеними загальновійськовими підрозділами.

Порядок руйнування об'єктів у глибині оборони визначається старшим командиром.

У ході бою нарощування інженерних загороджень на виявлених напрямках наступу противника здійснюється приданим інженерно-саперним підрозділом.

2. В ролі командира відділен­ня подати команду на відхід.

Рух цепу взводу (відділення) назад проводиться тими ж способами, що і вперед, за командою “Взвод (відділення), відійти на такий-то рубіж, справа (зліва або справа і зліва) по одному (по групах, відділеннях) — НАЗАД”,

Білет № 25

1. Інженерне обладнання опорного пункту взводу.

61. Опорний пункт взводу - ділянка місцевості, яка підготовлена в інженерному відношенні і зайнята взводом для виконання поставленого завдання.

Він складається з позицій відділень, вогневих позицій бойових машин піхоти (бронетранспортерів), позиції групи управління і вогневої підтримки і вогневих позицій приданих вогневих засобів, які не увійшли до складу цієї групи, а опорний пункт танкового взводу — з вогневих позицій танків і приданих засобів.

Позиція групи управління і вогневої підтримки включає командно-спостережний пункт командира взводу, вогневі позиції штатних і приданих вогневих засобів. Спостережний (командно-спостережний) пункт командира механізованого взводу розташовується в ході бою на позиції відділення, обладнаної в глибині опорного пункту.

Взвод обороняє опорний пункт до 400 м по фронту, до 300 м в глибину. Проміжки між опорними пунктами взводів можуть бути до 300 м, а між позиціями відділень — до 50 м. Вони повинні знаходитися під безперервним спостереженням, прикриватися вогнем і загородженнями.

По всьому фронту опорного пункту механізованого взводу може відриватися суцільна траншея, яка з'єднує окопи (позиції) відділень. Від траншеї відривається хід сполучення до окопів для бойових машин піхоти (бронетранспортерів) і в глибину оборони до наступного траншеї. В опорному пункті обладнуються укриття для особового складу.

Траншея, окопи і хід сполучення повинні з'єднувати основні і запасні вогневі позиції і забезпечувати ведення флангового та перехресного вогню, потайний маневр і розосередження вогневих засобів, а хід сполучення, крім того, — ведення бою з противником, який вклинився в оборону, створення кругової оборони, евакуації поранених, подачі боєприпасів і продовольства (доставки їжі). Прямолінійне накреслення траншеї і ходу сполучення не допускається.

Перша траншея є переднім краєм оборони і обороняється взводами першого ешелону. Вона повинна забезпечувати добре спостереження за противником, найкращі умови для створення зони суцільного багатошарового вогню всіх видів перед переднім краєм, на флангах, у проміжках і ведення вогню з глибини оборони.

Друга траншея обороняється взводом другого ешелону (резерву) роти. Вона обладнується на віддаленні 400—600 м від першої траншеї з таким розрахунком, щоб взвод, який її обороняє, міг своїм вогнем підтримати підрозділи, які займають першу траншею, а також вести вогонь на підступах до переднього краю оборони і прикривати вогнем загородження перед ним.

Третя (четверта) траншея обороняється взводами роти другого ешелону батальйону. Вона обладнується на віддаленні 600—1000 м (400—600 м) від другої (третьої) траншеї з таким розрахунком, щоб розташовані в ній вогневі засоби могли вести вогонь у смузі між другою і третьою (четвертою) траншеями, а на окремих ділянках і перед переднім краєм оборони.

Машини механізованого взводу на автомобілях розташовуються за другим ешелоном (резервом) батальйону разом з підрозділом забезпечення.

63. В опорному пункті танкового взводу обладнуються основні і запасні (тимчасові) вогневі позиції для танків і приданих вогневих засобів, вогневі позиції для танка, що кочує, а при посиленні механізованим відділенням - і його позиція. На основних вогневих позиціях відриваються окопи та обладнується бліндаж на екіпаж.

Танк в обороні займає вогневу позицію. Вона вибирається з таким розрахунком, щоб забезпечувалися: спостереження за противником і стрільба на дальність ефективного вогню з гармати і кулемета; ефективне застосування комплексу керованого озброєння; вогнева взаємодія із сусідніми танками і можливість спільного зосередження вогню перед переднім краєм оборони і на флангах опорного пункту; безпека механізованих підрозділів, які займають оборону попереду. Командир танкового взводу керує діями підлеглих з танка.

Білет № 26

1.Наступ, мета та сутність наступу.

186. Наступ проводиться з метою розгрому (знищення) противника та оволодіння важливими районами (рубежами, об’єктами) місцевості. Він полягає в ураженні противника усіма наявними засобами, рішучій атаці, стрімкому просуванні військ в глибину його бойового порядку, знищенні та полоненні живої сили, захопленні озброєння, техніки, різноманітних об’єктів і намічених районів (рубежів) місцевості.

Наступ повинен проводитись з повною напругою сил, у високому темпі, безупинно вдень та вночі, в будь-яку погоду, при тісній взаємодії підрозділів всіх родів військ та забезпечення.

4. В ролі командира взводу, що діє в пішому порядку, подати команду на розгортання із похідного порядку в передбойовий.

Взвод, що діє в пішому порядку без бойових машин піхоти (бро­нетранспортерів), із похідного порядку в передбойовий розгортаєть­ся за командою (сигналом) “Взвод, у напрямку такого-то предмета (на такий-то рубіж), в лінію відділень—РУШ”.

1.Чим досягається розгром противника в наступі.

Розгром противника та оволодіння важливими районами (рубежами, об’єктами) досягається вмілим застосуванням всіх наявних сил і засобів, швидким використанням результатів ударів авіації, вогню артилерії та інших засобів ураження, своєчасним нарощуванням зусиль в глибину, широким застосуванням охоплень, обходів і проведенням атак у фланг і в тил противника, своєчасним та постійним уточненням (постановкою) завдань підрозділам та забезпеченням їх у ході бою, а також вмілим використанням місцевості для здійснення маневру з метою швидкого виходу на фланги та в тил противнику, проведенням рішучих атак, розчленовуванням його бойового порядку та знищенням по частинах.

Білет № 28

1. Види наступу, їх характеристика.

187. Наступ може вестися на противника, який обороняється, наступає або відходить.

Батальйон (рота) наступає у складі бригади (полку, батальйону) на противника, який поспішно перейшов до оборони, як правило, з ходу, а на противника, який займає підготовлену оборону - з положення безпосереднього зіткнення з ним. Наступ, як правило, починається проривом оборони, що полягає в зломі її ударами всіх видів зброї та рішучій атаці танкових і механізованих підрозділів на вузькій ділянці, у створенні пролому в обороні й подальшому її розширенні в бік флангів і в глибину.

Батальйон прориває оборону противника, як правило, у складі бригади (полку). Ширина ділянки прориву бригади (полку) може складати до 2 км, Батальйон в цьому випадку наступає на фронті до 1 км, рота до 500 м.

При наявності в обороні противника розривів, проміжків і відкритих флангів наступ може починатись вогневим ураженням противника і спільною атакою частиною сил з фронту і виділеними підрозділами з флангів і тилу через найбільш слабкі місця в обороні. У цьому випадку наступ починається на більш широкому фронті, ніж під час прориву оборони.

Контрнаступ ведеться шляхом зустрічного бою, а на противника який відходить - шляхом його переслідування.

188. Механізований і танковий батальйони можуть наступати в першому ешелоні бригади (полку), складати її другий ешелон або загальновійськовий резерв, діяти як авангард, передовий (рейдовий, спеціальний, обхідний або розвідувальний) загін і морський десант.

Механізована і танкова роти можуть наступати в першому ешелоні батальйону, складати його другий ешелон або резерв, діяти в головній похідний заставі, в обхідному, спеціальному і розвідувальному загонах.

Механізований батальйон (рота), крім того, може діяти як тактичний повітряний десант і складати основу штурмового загону (штурмової групи).

4. В ролі командира взводу, що діє на БМП (БТР), подати команду на розгортання із колони в бойову лінію.

Взвод з колони в бойову лінію розгортається за командою (сигналом) “Взвод — у напрямку такого-то предмета (на такий-то рубіж)—ДО БОЮ” або “Взвод, за мною—ДО БОЮ”.

Білет № 29

1.Райони, рубежі, які призначаються підрозділам під час наступу з ходу.

Для організованого висування, розгортання і переходу в атаку батальйону (роті) призначаються маршрути висування, вихідний рубіж (пункт), рубежі (пункти) розгортання в батальйонні, ротні (взводні) колони, рубіж переходу в атаку і рубіж безпечного віддалення, а під час атаки в пішому порядку для механізованих підрозділів, крім того, і рубіж спішування. Для механізованих підрозділів на автомобілях можуть призначатися місця посадки десантом на танки.

Вихідний рубіж (пункт) призначається для своєчасного початку висування батальйону із вихідного району. Його віддалення повинно забезпечувати витягування колони батальйону з засобами посилення і початок руху з заданою швидкістю та ,як правило, складає 5-10 км.

Рубіж розгортання у взводні колони призначається по можливості за складками місцевості в 2 -3 км від переднього краю оборони противника.

Місця посадки механізованих підрозділів десантом на танки, як правило, вибираються на віддаленні 2—4 км від переднього краю оборони противника на місцевості, що забезпечує потайну і швидку посадку. Підрозділам на автомобілях призначаються місця збору автомобілів.

Рубіж переходу в атаку вибирається так, щоб забезпечити потайне висування до нього танкових і механізованих підрозділів, ведення дійсного вогню з основних видів зброї та безупинне, на максимальній швидкості, досягнення переднього краю оборони противника в установлений час ("Ч"). Він може призначатися на віддаленні до 600 м від переднього краю оборони противника, а іноді і більше.

Рубіж спішування призначається якнайближче до переднього краю оборони противника, як правило, в місцях, укритих від вогню його кулеметів і протитанкових засобів ближнього бою. Іноді він може співпадати з рубежем переходу в атаку.

Залежно від обстановки і характеру місцевості віддалення цих рубежів (пунктів) може бути іншим. .

Для узгодження дій механізованих (танкових), артилерійських (мінометних) підрозділів, які ведуть вогонь із закритих вогневих позицій, а також гранатометних підрозділів призначається рубіж безпечного віддалення від розривів своїх снарядів і мін (гранат). Безпечним віддаленням для механізованих підрозділів, які атакують у пішому порядку, вважається віддалення 400 м; на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах) - 300 м; для танкових підрозділів - 200 м. При використанні деяких зразків мінометів та гранатометів віддалення може бути і меншим.

Білет № 30

1. Вогневе ураження противника в наступі і його характеристика.

200. Вогневе ураження противника в наступі полягає в узгодженні з діями підрозділів бригади (полку) вогневій взаємодії на противника силами та засобами авіації, артилерії з застосуванням боєприпасів, зарядженими звичайними та запалюючими речовинами з метою зниження бойових можливостей противника до рівня, який гарантовано забезпечує виконання бригадою (полком) завдань зі збереженням своєї боєздатності на відповідному (вказаному) рівні, здійснюється безперервною підтримкою вогнем та ударами дій підрозділів та утворенні тим самим сприятливих умов для виконання ними поставлених завдань.

Перед атакою механізованих і танкових підрозділів проводиться вогнева підготовка атаки, а в ході наступу - вогнева підтримка атаки.

Вогневе ураження противника здійснюється за двома періодами:

До вогневого ураження противника в батальйоні, як правило, залучаються штатні і придані артилерійські підрозділи, гранатометні і протитанкові підрозділи, гармати і танки, бойові машини піхоти та інші вогневі засоби.

Вогнева підготовка наступу починається і закінчується у встановлений час і проводиться при прориві (подоланні) кожної оборонної позиції на всю її глибину.

У цей період артилерія й авіація придушують і знищують засоби масового ураження, системи високоточної зброї, артилерію, протитанкові засоби, живу силу і вогневі засоби противника в опорних пунктах його оборони і поза ними, а також пункти управління й інші об'єкти, а гранатометний взвод - живу силу і вогневі засоби, розташовані поза укриттями, у відкритих окопах (траншеях) і за складками місцевості.

Гармати і танки, які виділені для стрільби прямою наводкою, а також бойові машини піхоти і протитанкові ракетні комплекси в цей час знищують вогневі засоби противника, у першу чергу протитанкові і броньовані, на передньому краї і в найближчій глибині. Вогнева підготовка наступу закінчується з виходом підрозділів першого ешелону на рубіж переходу в атаку.

В о г н е в а п і д т р и м к а а т а к и починається з закінченням вогневої

Білет № 31

1. Бойовий порядок механізованої роти у наступі.

Бойовий порядок роти може включати перший ешелон, придану артилерійську батарею, протитанкове відділення .

Механізована (танкова) рота наступає, як правило, на фронті до 1 км, а на ділянці прориву – 500 м.

А р т и л е р і й с ь к а б а т а р е я, яка придана роті, призначена для знищення живої сили, протитанкових та інших вогневих засобів, перешкоджаючих її просуванню.

Протитанкове відділення призначене для боротьби з танками й іншими броньованими машинами противника, прикриття висування та розгортання рот першого ешелону, вводу в бій другого ешелону (резерву) та відбиття контратак противника. Крім того, віно може залучатися для знищення вогневих засобів у відкритих або закритих фортифікаційних спорудах, а в окремих випадках і бойових вертольотів, які діють на малих висотах..

У ході наступу положення рот (взводів) у бойовому порядку батальйону (роти) може бути в лінію, кутом вперед, кутом назад, уступом вправо, уступом вліво.

4. В ролі командира взводу, що діє в пішому порядку, подати команду на розгортання із передбойового порядку в ланцюг.

Взвод, що діє в пішому порядку без бойових машин піхоти (бронетранспортерів), із передбойового порядку або з колони, об­минувши передбойовий порядок, розгортається в цеп за командою “Взвод, у напрямку такого-то предмета (на такий-то рубіж), на­прямне таке-то відділення — ДО БОЮ” або “Взвод, за мною — ДО БОЮ”.

Білет № 32

1. Бойове завдання роти першого та другого ешелону в наступі.

Найближче завдання роти першого ешелону (в тому числі і танкової роти, яка придана механізованому батальйону), як правило, полягає у знищенні противника в опорному пункті взводу першого ешелону й оволодінні ним.

Напрямок продовження наступу визначається з таким розрахунком, щоб забезпечити виконання найближчого завдання батальйону.

Найближче завдання роти другого ешелону при введенні її в бій може полягати в завершенні розгрому противника, спільно з ротами першого ешелону, в опорних пунктах у глибині оборони й оволодінні першою позицією.

Напрямок продовження наступу роти другого ешелону визначається з таким розрахунком, щоб забезпечити виконання подальшого завдання батальйону.

Білет № 33

1. Вогневе ураження противника в наступі. Послідовність і способи розгрому противника, який обороняється.

200. Вогневе ураження противника в наступі полягає в узгодженні з діями підрозділів бригади (полку) вогневій взаємодії на противника силами та засобами авіації, артилерії з застосуванням боєприпасів, зарядженими звичайними та запалюючими речовинами з метою зниження бойових можливостей противника до рівня, який гарантовано забезпечує виконання бригадою (полком) завдань зі збереженням своєї боєздатності на відповідному (вказаному) рівні, здійснюється безперервною підтримкою вогнем та ударами дій підрозділів та утворенні тим самим сприятливих умов для виконання ними поставлених завдань.

Перед атакою механізованих і танкових підрозділів проводиться вогнева підготовка атаки, а в ході наступу - вогнева підтримка атаки.

Вогневе ураження противника здійснюється за двома періодами:

До вогневого ураження противника в батальйоні, як правило, залучаються штатні і придані артилерійські підрозділи, гранатометні і протитанкові підрозділи, гармати і танки, бойові машини піхоти та інші вогневі засоби.

Вогнева підготовка наступу починається і закінчується у встановлений час і проводиться при прориві (подоланні) кожної оборонної позиції на всю її глибину.

У цей період артилерія й авіація придушують і знищують засоби масового ураження, системи високоточної зброї, артилерію, протитанкові засоби, живу силу і вогневі засоби противника в опорних пунктах його оборони і поза ними, а також пункти управління й інші об'єкти, а гранатометний взвод - живу силу і вогневі засоби, розташовані поза укриттями, у відкритих окопах (траншеях) і за складками місцевості.

Гармати і танки, які виділені для стрільби прямою наводкою, а також бойові машини піхоти і протитанкові ракетні комплекси в цей час знищують вогневі засоби противника, у першу чергу протитанкові і броньовані, на передньому краї і в найближчій глибині. Вогнева підготовка наступу закінчується з виходом підрозділів першого ешелону на рубіж переходу в атаку.

В о г н е в а п і д т р и м к а а т а к и починається з закінченням вогневої

4. В ролі командира взводу, що діє в пішому порядку, подати команду на розгортання із колони в ланцюг.

Взвод, що діє в пішому порядку без бойових машин піхоти (бронетранспортерів), із передбойового порядку або з колони, об­минувши передбойовий порядок, розгортається в цеп за командою “Взвод, у напрямку такого-то предмета (на такий-то рубіж), на­прямне таке-то відділення — ДО БОЮ” або “Взвод, за мною — ДО БОЮ”.

Білет № 34

1. Зустрічний бій, мета зустрічного бою.

340. Зустрічний бій можливий у ході маршу, ведення оборони та наступу. Він характеризується: різкою зміною обстановки і швидкоплинністю бойових дій, швидким зближенням сторін, вступом їх у бій з ходу; напруженою боротьбою за виграш часу, захоплення та утримання ініціативи і створення вогневої переваги над противником; наявністю в бойових порядках сторін значних проміжків і відкритих флангів, які допускають свободу маневру.

Випередження противника в розгортанні в бойовий порядок, відкритті вогню і переході в атаку має вирішальне значення.

341. Рота може вести зустрічний бій - у головній (боковій) похідній заставі або у складі головних сил батальйону.

Передовий загін до рубежу, який він повинний захопити, веде зустрічний бій лише в тому випадку, якщо обійти противника неможливо, або недоцільно.

Авангард (головна похідна застава) знищує розвідку на своєму маршруті руху, у зустрічному бою розгромлює підрозділ прикриття (похідну охорону) противника, сковує його головні сили та забезпечує вигідні умови для розгортання та вступу в бій головних сил бригади, полку (батальйону).

Роті у зустрічному бою ставиться найближче завдання та вказується напрямок продовження наступу.

Найближче завдання роти яка діє у передовому загоні або на сковуючому напрямку, полягає у захопленні та утриманні вказаного (вигідного) рубежу, сковуванні дій підрозділів (підрозділу) першого ешелону противника, нанесенні йому ураження вогнем усіх засобів і забезпеченні висування і розгортання головних сил бригади (полку).

Найближче завдання роти, яка діє в авангарді, полягає у розгромі підрозділів розвідки, прикриття (охорони) противника, сковуванні активними діями його основних сил і забезпеченні розгортання і вступу в бій головних сил бригади (полку).

Найближче завдання роти, яка діє в головній (боковій) похідній заставі, полягає в розгромі підрозділів розвідки та прикриття (охорони) противника, захопленні вигідного рубежу та забезпеченні розгортання і вступу в бій головних сил батальйону.

Найближче завдання роти, яка діє у складі головних сил на напрямку головного удару бригади, полку (напрямку зосередження основних зусиль батальйону), полягає в розгромі на своєму напрямку основних сил підрозділу першого ешелону протидіючої частини противника, знищенні або захопленні його артилерії та оволодінні рубежем, що забезпечує вигідні умови для знищення резервів, які підходять, і розвитку наступу.

Білет № 36

1. Чим характеризується зустрічний бій.

340. Зустрічний бій можливий у ході маршу, ведення оборони та наступу. Він характеризується: різкою зміною обстановки і швидкоплинністю бойових дій, швидким зближенням сторін, вступом їх у бій з ходу; напруженою боротьбою за виграш часу, захоплення та утримання ініціативи і створення вогневої переваги над противником; наявністю в бойових порядках сторін значних проміжків і відкритих флангів, які допускають свободу маневру.

Випередження противника в розгортанні в бойовий порядок, відкритті вогню і переході в атаку має вирішальне значення.

4. В ролі командира взводу подати команду на зміну напрямку фронту бойової лінії взводу.

Зміна напрямку фронту бойової лінії взводу проводиться за командою (сигналом) “Взвод, праворуч (ліворуч, кругом), в напрямку такого-то предмета (на такий-то рубіж) — РУШ”.

Білет № 37

1. Чим досягається успіх у зустрічному бою.

Випередження противника в розгортанні в бойовий порядок, відкритті вогню і переході в атаку має вирішальне значення.

Білет № 38

1. Переслідування, умови виникнення, способи переслідування і їх характеристика.

246. Переслідування може виникнути в результаті успішного розвитку наступу батальйону, а також у випадку навмисного відходу противника. Воно має на меті завершити розгром противника, який відходить і не допустити організованого переходу його до оборони на вигідних рубежах у глибині.

Батальйон може здійснювати переслідування з фронту по шляхах, паралельних напрямку відходу противника, а також комбінованим способом - одночасно з фронту і по паралельних напрямках. Найбільший успіх досягається при переслідуванні противника по паралельних напрямках з обходом його флангів і перехопленням шляхів відходу.

Переслідування повинно вестися безупинно вдень і вночі, у будь-яку погоду, з повною напругою сил, з використанням можливо більшої кількості шляхів, рівнобіжних напрямку

247. З виявленням відходу противника основні зусилля розвідки направляються на розкриття: напрямку відходу основних сил противника, складу і характеру дій його ар'єргардів; підготовки оборонних позиції в глибині і зайняття їх військами; місць розташування резервів; наявності і характеру перешкод і загороджень на напрямках переслідування; найкоротших шляхів у тил противника, який відходить; зон зараження радіоактивними, отруйними речовинами і бактеріальними засобами.

248. Переслідування противника підрозділи починають з початком його відходу і ведуть, як правило, самостійно за рішенням своїх командирів не чекаючи наказу. Про перехід до переслідування командир батальйону доповідає командиру бригади (полку) і повідомляє сусідам.

Використовуючи високу прохідність танків і бойових машин піхоти (бронетранспортерів), батальйон (рота) стрімко обходить противника, який відходить, по паралельних маршрутах, виходить на шлях його відходу і рішучою атакою з флангів і тилу в поєднанні з діями вогневих засідок у взаємодії з підрозділами, які діють з інших напрямків, знищує його.

При неможливості переслідування противника по маршрутах, які паралельні напрямку його відходу, батальйон (рота) рішучими діями знищує підрозділи прикриття, проривається до основних сил противника й у взаємодії з сусідами атакує їх з ходу.

Опорні пункти, що зустрілися в ході переслідування, і засідки, як правило, обходяться, а противник, який в них оборонявся, знищується атакою з тилу.

Батальйон (рота) під час переслідування може діяти в бойовому, передбойовому або похідному порядку. Особовий склад механізованого підрозділу на автомобілях може переслідувати противника, який відходить, десантом на танках або на автомобілях під прикриттям танків.

249. У тих випадках, коли противнику вдалося відірватися від підрозділів що переслідують і організувати оборону на проміжному рубежі, командир батальйону організує, якщо дозволяє обстановка, захоплення її з ходу. З цією метою підрозділи діючи на окремих напрямках і широко застосовуючи обходи й охоплення, з ходу опановують опорними пунктами противника і безупинно продовжують наступ.

При наданні противником завзятого опору підрозділи батальйону повинні встановити безпосереднє зіткнення з ним і забезпечити розгортання головних сил бригади (полку).

250. Від батальйону, який веде переслідування противника по паралельних маршрутах, висилається головна похідна застава, а при переслідуванні з фронту - бойова охорона.

4. В ролі командира взводу подати команду на перешикування взводу з бойової лінії в колону.

Взвод з бойової лінії в колону перешиковується за коман­дою (сигналом) “Взвод, у напрямку такого-то предмета (за мною), в колону — РУШ”.

Білет № 39

1.Обов’язки командира взводу в бою.

43. Командир взводу зобов'язаний:

знати завдання роти і взводу;

уміло керувати взводом під час виконання поставлених завдань:

знати обстановку, вчасно приймати рішення, ставити завдання, наполегливо домагатися їх виконання і вчасно доповідати старшому командиру про виконання поставленого завдання;

уміло використовувати вогневі засоби взводу, а також результати вогневого ураження противника, уміти викликати і коректувати вогонь артилерії;

вчасно організувати технічне обслуговування техніки та озброєння, а у випадку їх пошкодження - доповідати старшому командирові та організувати ремонт;

знати засоби зв'язку взводу, уміти ними користуватися і навчати своїх підлеглих роботі на них;

слідкувати за витратою боєприпасів і пального, уживати заходів щодо їх поповнення;

бути для підлеглих прикладом активності, хоробрості, витривалості і розпорядливості, особливо у важкі хвилини;

підтримувати ініціативу, заохочувати героїзм, самовідданість, військову хитрість і кмітливість своїх підлеглих:

уживати заходів щодо своєчасного укриття поранених (тих, які отримали важкі бойові та психологічні травми) військовослужбовців і вести їх облік;

уживати заходів щодо своєчасного збору, виносу, упізнання та евакуації тіл загиблих (померлих) військовослужбовців:

доповідати за командою про кожного загиблого (померлого) з позначенням місця, часу і обставин загибелі військовослужбовця.

Білет № 40

1.Обов’язки командира відділення в бою.

45. Командир відділення (танка) зобов'язаний:

уміло командувати відділенням (танком) у бою і наполегливо домагатися виконання поставленого завдання;

бути для підлеглих прикладом активності, хоробрості, витривалості і розпорядливості, особливо у важкі хвилини бою, постійно піклуватися про своїх підлеглих, про забезпеченість їх усім необхідним для успішного ведення бою;

уміло використовувати прилади спостереження, особисто вести спостереження за противником, сигналами командира взводу і діями сусідів; за наявності дублюючого пульту управління в необхідних випадках вести вогонь по цілям з озброєння бойової машини піхоти (танка);

постійно підтримувати засоби зв'язку справними, готовими до використання, уміти працювати на них, підтримувати стійкий зв'язок із командиром взводу;

уміти робити вивірку і пристрілювання зброї, водити бойову машину піхоти (бронетранспортер), танк, автомобіль, вести влучний вогонь зі зброї відділення, озброєння бойової машини піхоти (бронетранспортера), танка, орієнтуватися на будь-якій місцевості, користуватися навігаційною апаратурою і топографічною картою, визначати положення цілей, наносити їх на карту (схему) і передавати отримані дані командиру взводу;

знати і утримувати в справному стані бойову машину піхоти (бронетранспортер), танк і озброєння, вчасно організовувати їх технічне обслуговування, а у випадку пошкодження доповісти командиру взводу та організувати ремонт;

знати обов'язки заступника командира взводу і в разі необхідності виконувати їх.

4. В ролі командира взводу подати команду на перешикування взводу з бойової лінії в лінію відділень.

Взвод із цепу в лінію відділень перешиковується за командою (сигналом) “Взвод, у напрямку такого-то предмета, в лінію від­ділень — РУШ”.

Білет № 41

1. Обов’язки навідника-оператора БМП в бою.