1. Публіцистичність як стильова ознака. Манера письма.

“Публіцистика — це рід літератури, що висвітлює актуальні проблеми сучасності; сукупність літературних творів цього роду... Відбиття актуальних проблем сучасності у творах інших родів літератури”

публіцистика — один з видів журналістських текстів, головною характеристикою яких є актуальність та масштабність розробленої теми, емоційна насиченість викладу, тенденційність та пристрасність автора, полемічність, літературна майстерність Коли публіцистика — це певний вид творчості, то існує ще й поняття публіцистичності, яке означає певну манеру письма, стильові особливості. Специфічна царина суспільно-політичної творчої діяльності, що переслідує мету актуального ідеологічного впливу на суспільну думку, свідомість та поведінку мас.

Це - відображення актуальних проблем у творах.

“Під публіцистичністю слід розуміти певні тенденції, елементи, ознаки публіцистики, — пише В. Здоровега, застерігаючи від підміни одного поняття іншим, — стильові особливості, властиві насамперед іншим потокам журналістської інформації, деяким видам наукових праць, творам художньої літератури, іншим видам мистецтва, включаючи образотворче мистецтво (плакат, карикатура), музику (гімн, ода). Публіцистичність — проникнення характерного для публіцистики методу у твори непубліцистичні за своєю основою”

Публіцистичність - проникнення характерного для публіцистики методу у твори непубліцистичні за своєю основою. Публіцистичність виникає тоді, коли автор прагне зворушити реципієнта, вплинути на його свідомість, викликати відповідну реакцію. Змінити не тільки уявлення, а й поведінку людини, викликати її відповідні вчинки. Поняття публіцистичності органічно включає в себе широке суспільне звучання, проблемність, тенденційність, полемічність і специфічну, властиву саме для публіцистики образність. Будь-який виступ, звернений до широкої аудиторії, тією чи іншою мірою виконує публіцистичні функції, стає публіцистичним.

Властиво публіцистиці і образне вживання слів: метафори, метонімії, особливо уособлення. Ось приклад метафори: «І раптом гуркіт гармат розколов тишу, забушевала палата лордів»; уособлення: «Недарма наклеп і лицемірство все життя ходять в обнімку»; «Новини поспішають, набігаючи один на одного». Для публіцистичної мови характерно метафоричне використання термінології: атмосфера, клімат, пульс (часу), ритм (часу), діалог і т. д.

Експресія оцінки виражається формами найвищому ступені в елятивному значенні: найрішучіші (заходи), жорстокий (криза), найгостріші (суперечності); відмінний, суворо, найвигіднішому.

Для публіцистичного стилю характерне використання оцінної лексики, що володіє сильним емоційним забарвленням, наприклад: позитивні зміни, енергійний старт, безвідповідальна заява, тверда позиція, підкилимна боротьба, прорив на переговорах

Публіцистичність, в нашій інтерпретації, – це наскрізний інтеркурс, який наділяє інші дискурси і тексти аспектом суспільної важливості та актуальності. Публіцистика ж – то синонім журналістики, що означає власне медіатекст Можна сказати, що будь-який твір/дискурс/текст може бути публіцистичним, якщо він стає більш критичним, аніж естетичним, оперативним та насущним, наповнюється певними політичними поглядами та симпатіями, стаючи заідеологізованим.

І. Михайлин у підручнику з «Історії української журналістики» подає такі ознаки публіцистичності [2, c. 4-28] (доповнимо їх власними поясненнями): -    Оперативне інформування (коли театральна вистава, подібно до драматургії Фрініха) перетворюється у новини про чи репортаж); -    Тлумачення подій і фактів (як у художній літературі на кшталт «Війни і миру» Л.  Толстого); -    Вираження і формування громадської думки (для прикладу, можемо навести «Вчення про сфери» В. Вернадського, яке сформувало метод дослідження для усіх наук ХХІ століття); -    Фактичність (коли, приміром, особи у художньому творі не видумані і події реальні); -    Практична цілеспрямованість (примус «шукати істину», як у нашумілому романі Д. Брауна «Код да Вінчі»); -    Ораторський стиль (у кіноповістях О. Довженка, поезії М. Рильського періоду Великої Вітчизняної війни (наприклад, його вірші «Слово про рідну матір»: «Благословен той день і час,/ Коли прослалась килимами/ Земля, яку сходив Тарас/ Малими босими ногами,/ Земля, яку скропив Тарас/ Дрібними росами-сльозами»  тощо).

Публіцистичним вважається твір, у якому присутня хоча б одна з перелічених ознак. 

 Об’єкт публіцистичного – мистецтво, наука, релігія тощо, себто – усі існуючі дискурси/сфери культури. Об’єкт публіцистики – виключно так звані медіадискурси: газети, радіо, телебачення, Інтернет. А от предмет дослідження у публіцистичності та публіцистики один – аспект оперативного, соціального та фактичного.

На рівні філософського узагальнення публіцистичність – це дискурс (інтеркурс), а публіцистика – текст.