Питання до комплексного державного екзамену

з дисципліни “Управління повсякденною діяльністю військ”

1. *Методи і структура теорії управління військами

2. *Структура та соціально-психологічні закономірності управлінської діяльності

3. *Принципи управління повсякденною діяльністю підрозділів

4. *Зміст та основні завдання служби військ

5. *Вимоги керівних документів Збройних Сил України щодо організації вивчення, добору та допуску особового складу до несення вартової служби

6. *Порядок відрекомендування

7. *Прядок приймання посади.

8. *Організація інвентаризації в військовій частині

9. *Основні завдання інвентаризації

10. *Поняття внутрішньої служби та порядок її організації

11. *Поняття гарнізонної служби та порядок її організації

12. *Поняття вартової служби

13. *Порядок обліку та зберігання зброї у підрозділі

14. *Організація вартової служби

15. *Організація контролю служби військ

16. *Порядок перевірки варт

17. *Порядок визначення загальної оцінки стану служби військ

18. *Поняття бойової підготовки

19. *Планування та організація бойової підготовки

20. *Організація командирської підготовки офіцерського складу

21. *Організація та проведення польового виходу підрозділів.

22. *Заходи безпеки під час поводження зі зброєю

23. *Порядок підготовки варт

24. *Періоди бойової підготовки та їх характеристика

25. *Порядок прибуття офіцера до нового місця служби

1. Методи і структура теорії управління військами.

Теорія управління військами являє собою суму знань про управління, його закони (закономірності) і принципи, організаційні форми та методи функціонування систем управління. Вона призначена для визначення найбільш ефективних шляхів і способів досягнення цілей управління військами.

В управлінській діяльності командирів, штабів, виховних і інших органів управління проявляється складне сполучення військових, соціальних, організаційних, технічних і інших аспектів. Їх вивчення і дослідження потребує застосування різноманітних методів:

• спостереження; порівняння; аналізу; синтезу; логічних і історичних обґрунтувань; фізичного і математичного моделювання з використанням ЕОМ; інші методи.

Система управління військами, її організаційні форми і принципи функціонування розглядаються як складова частина (підсистема) вищої ланки в загальній системі управління. У той же час сама система управління військами складається з ряду підсистем (елементів).

Між елементами системи і між системами управління вищестоящих, підпорядкованих і взаємодіючих командних інстанцій існують зв'язки і залежності:

• організаційні; інформаційні; технічні; просторові; часові; методологічні; інші.

Сучасні методи:

математичне моделювання процесів управління при вирішенні військами бойових завдань в різноманітних умовах обстановки;

• проведення спеціальних дослідницьких і пробних командно-штабних і військових (флотських) навчань, військових ігор;

• евристичний метод;

• методи експертних оцінок;

• вивчення та узагальнення досвіду локальних війн і практики оперативної підготовки штабів, бойової підготовки військ;

• інші.

Структура сучасної теорії управління військами.

Основними розділами теорії управління військами є:

- загальні положення теорії управління військами;

- органи, засоби і пункти управління, включаючи зв'язок і АСУ;

- організація управління військами в операціях (бойових діях);

- стиль і методи роботи командування, штабів, виховних і інших органів управління при підготовці та в ході бойових дій;

- методологічні основи оцінки ефективності управління військами

2. Структура та соціально-психологічні закономірності управлінської діяльності

Структура процесу управління: процес управління в себе включає: функції управління ( є чотири основні функцій управлінської діяльності: 1) планування 2) організацію 3) мотивацію 4) контроль а також тісно пов’язані з ним 5) комунікація і 6) прийняття рішень.); визначення мети управління (уява керівника про керований об’єкт); оцінку ситуації (всебічний аналіз стану); проблеми управління (протиріччя між проблемами і можливостями в процесі реалізації мети); прийняття управлінських рішень (глобальні, локальні, стратегічні, оперативні, комплексні, окремі, письмові, усні, зовнішні та внутрішні).

Характеристика об'єктів (соціально-психологічних) управління.

• Особистість військовослужбовця; Військовий колектив; Напрями діяльності персоналу; Озброєння та Втехніка.

• ЗБ.

Особистість – сукупність індивідуальних властивостей психіки, що керують соціальною активністю людини.

Особистість - це специфічне людське утворення, породжене соціальним середовищем і вихованням у процесі його активної трудової діяльності.

Соціальна активність людини спрямована на досягнення визначених певною особою особистісних та соціальних досягнень.

КОЛЕКТИВ - це група людей, в якій міжособистісні відносини опосередковуються суспільно цінним і особистісне значущим змістом спільної діяльності (в нашому випадку військовою службою).

Загальні показники військового колективу:

• єдині цілі та завдання - захист інтересів свого народу, держави;

• суспільно корисна, усвідомлена кожним воїном навчально-бойова діяльність, спрямована на підтримання постійної бойової готовності підрозділу, військової частини; предметно-ціннісна та емоційно-ціннісна єдність;

• контактність та опосередкованість міжособистісних стосунків цілями та завданнями бойової та життєдіяльності;

• високий рівень організації життєдіяльності, здатної до самоуправління та самоорганізації;

• оптимальні показники згуртованості та соціально-психологічного клімату.

Метою керівництва людьми є цілеспрямований вплив на поводження і позиції окремих осіб і колективів для забезпечення належної ефективності їхньої діяльності відповідно до конкретних чи довгострокових задач, перспектив та планів. З психологічної точки зору ця мета реалізується специфічними методами впливу на особистість і діяльність людини, тобто на її психіку, за умови, що людина, у свою чергу, активно і належним чином реагує на цей вплив.

3.Принципи управління повсякденною діяльністю підрозділів?

Під принципами управління розуміються основні положення, керівні правила, яких повинні притримуватись органи управління і командири (начальники) всіх рівнів управління в свої діяльності.

Командири, штаби повинні керуватись наступними принципами управління повсякденною діяльністю: єдність державного та військового керівництва; єдиноначальність; науковість управління;централізація управління з наданням підлеглим ініціативи у визначенні способів виконання поставлених їм завдань; твердість та наполегливість у проведенні прийнятих рішень і планів у життя; оперативне й гнучке реагування їх на зміну обставин; особиста відповідальність командирів за прийняте рішення.

Принцип єдності державного та військового керівництва з повсякденною діяльністю військ виражається в тому, що всі питання організації життя та побуту, бойової підготовки частин тісно зв’язані з рішенням багатьох політичних, економічних та соціальних завдань, від яких залежить рівень бойової готовності та боєздатності військ.

Принцип єдиноначальності є організаційним важелем управління повсякденною діяльністю частини. Він полягає у тому, що командир наділяється всією повнотою розподільної влади щодо відношення до підлеглих, він несе повну відповідальність за всі сторони життєдіяльності підрозділу.

Принцип централізації управління з наданням підлеглим ініціативи у визначенні способів виконання поставлених завдань відображає суть використання демократичного централізму у стосовно реальних обставин.

Централізоване управління дозволяє командиру за короткий термін і найкращим чином координувати дії підрозділів, підтримувати їх бойову готовність організовувати та ефективно організовувати бойову підготовку, своєчасно переносити зусилля з одного напрямку на інший, контролювати хід виконання поставлених завдань.

Принцип твердості та наполегливості у проведенні планів у життя знаходиться в тісному зв’язку з принципом оперативного і гнучкого реагування на зміну обставин. Обидва ці принципи лежать в основі практичної діяльності командира і штабу щодо керівництва підрозділами в їх повсякденній діяльності.

Принцип особистої відповідальності за прийняте рішення і за результати виконання підлеглими поставлених завдань є одним з найважливіших в управлінні повсякденною діяльністю частин. Повнота прав та обов‘язків командира виражається в тому, що він наділений великою владою, його рішення, накази та розпорядження мають юридичну силу і повинні виконуватися підлеглими беззаперечно, точно і вчасно.

4.Зміст та основні завдання Служби військ

Служба військ – це складова частина повсякденної діяльності військ, яка спрямована на забезпечення необхідних умов життя, бойового навчання, побуту військ, підтримання статутного порядку, військової дисципліни у гарнізонах і військових частинах, а також на підтримання належної бойової готовності з’єднань, військових частин, окремих підрозділів.

Вона організується та здійснюється відповідними командирами (начальниками) та штабами на підставі положень, визначених законами, та вимог військових статутів, настанов, інструкцій, наказів та розпоряджень вищого керівництва.

Основними завданнями служби військ є організація гарнізонної, вартової та внутрішньої служб. Відповідальність за стан служби військ покладається на всіх прямих начальників.