Тема 5. Процедури отримання аудиторських доказів

5.1. Сутність аудиторських доказів.

5.2. Види аудиторських доказів.

5.3. Види аудиторських процедур.

5.4. Типи тверджень у фінансових звітах, які необхідно підтвердити в ході аудиту.

5.1. Сутність аудиторських доказів.

Аудитор повинен отримати таку кількість аудиторських доказів, яка б забезпечила можливість підготувати аудиторський висновок. Аудиторські докази отримуються в результаті належного поєднання тестів систем контролю і процедур перевірки на суттєвість. У деяких випадках докази можуть бути отримані тільки в результаті процедур перевірки на суттєвість. Термін «аудиторські докази» означає інформацію, одержану аудитором для формулювання думки, на яких ґрунтується підготовка аудиторського висновку та звіту. Аудиторські докази складають­ся із первинних документів і облікових записів, що є в основі фінансової звітності, а також підтверджувальної інформа­ції з інших джерел.

Для одержання аудиторських доказів щодо відповідності і структури та ефективності функціонування системи обліку використовують тести систем контролю та процедури перевірки на суттєвість.

5.2. Види аудиторських доказів.

Аудиторські докази та їх зміст залежать від способів їх отриман­ня. Аудитор проводить незалежну процедуру виявлення стану об’єкта аудиту й одержує об’єктивну і повну характеристику. В іншому випадку аудитор використовує дані внутрішнього аудиту, інформацію, отриману від керівництва підприємства або третіх осіб. При цьому він може отримати другорядні докази про стан об’єктів аудиту. До цих доказів він повинен ставитись упереджено, оскільки на практиці можуть з’явитися факти, що їх спростовують. Достатність є виміром кількості аудиторських свідчень, а відповідність – їх якості і надійності та відповідності конкретному твердженню. Обґрунтованість аудиторського доказу забезпечується тоді, коли він містить дані, наведені в первинних документах і звітах, облікових регістрах, формах звітності та інших документах, зміст яких підтверджується підписами конкретних виконавців.

5.3. Види аудиторських процедур.

5.4. Типи тверджень у фінансових звітах, які необхідно підтвердити в ході аудиту.

Тема 6. Підсумкова стадія аудиторської перевірки

6.1. Процедури узагальнення результатів аудиту.

6.2. Аудиторський висновок та його основні елементи.

6.3. Сутність та характеристика подальших подій.

6.4. Процедури огляду подальших подій.

6.5. Звіт аудиторської фірми.

6.1. Процедури узагальнення результатів аудиту.

Аудиторський звіт – це підсумковий документ, адресований керівництву, власнику, загальним зборам акціонерів господарюючого суб’єкта, що містить детальні відомості про хід аудиту, виявлені відхилення від встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку, порушення у фінансовій звітності, а також іншу інформацію, отриману в результаті проведеного огляду документів та вивчення операцій і є підставою для складання аудиторського висновку. Аудиторський звіт є офіційним документом аудиторської фірми, містить конфіденційну інформацію, засвідчує факт виконання умов договору перед клієнтом та дає можливість визначити якість виконаної аудитором роботи. Інформація, що міститься в аудиторському звіті, є конфіденційною, за її розголошення аудитори несуть відповідальність відповідно до законодавства.

6.2. Аудиторський висновок та його основні елементи.

Відповідно до міжнародних стандартів результатом аудиту виступає висновок аудиторської фірми (аудитора), що має юридичне значення для всіх юридичних і фізичних осіб, органів державної влади і управління, органів місцевого самоврядування і судових органів.

Згідно вимог Міжнародних стандартів аудиту, аудиторський висновок повинен складатися із таких компонентів: заголовок; адресат; вступний параграф; відповідальність управлінського персоналу; відповідальність аудитора; аудиторська думка; інші обов’язки стосовно надання висновку; підпис аудитора; дата аудиторського висновку; адреса аудитора.

6.3. Сутність та характеристика подальших подій.

По характеру викликаних змін в річному звіті підприємства, подальші події можна розділити на два:

• події, що вимагають коректувань, за наслідками цих подій підприємство повинне внести зміни в окремі статті балансу або інші звітні форми. Прикладами таких подій можуть бути банкрутство основного постачальника, розрив договору з головним замовником, виявлення значних сум безнадійної або сумнівної дебіторської заборгованості;

• події, що вимагають розкриття, – це події, які не існували на дату балансу і вперше виникли в наступному звітному періоді. Наприклад, об'єднання підприємств, створення філіалів, додатковий випуск акцій. Ці події повинні бути розкриті в примірниках до річної звітності.

6.4. Процедури огляду подальших подій.

У міжнародних стандартах аудиту визначені основні види аудиторських процедур за оцінкою подій, котрі відбулися після складання фінансової звітності: опитування і анкетування керівництва підприємства-клієнта; оцінка ефективності заходів, які здійснюються на підприємстві з метою забезпечення визначення впливу подальших подій; ознайомлення з найновішою бухгалтерською і звітною інформацією, яка була сформована після закінчення звітного періоду; вивчення фінансових прогнозів і перспективних планів, бюджетів підприємства і т.д.

6.5. Звіт аудиторської фірми.

Аудитори, які одноособово надають аудиторські послуги, та аудиторські фірми незалежно від організаційно-правової форми господарювання та форми власності подають до територіального відділення АПУ або, безпосередньо, до АПУ звіт аудиторської фірми про виконані роботи не пізніше 15 березня року, наступного після звітного. Несвоєчасне подання звіту враховується при оприлюдненні Реєстру аудиторських фірм і аудиторів, які одноособово надають аудиторські послуги, та при розгляді питання про продовження терміну дії сертифіката аудитора. Список суб’єктів аудиторської діяльності, які не подали звіт до АПУ оприлюднюється в засобах масової інформації.